Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням і падінням ділової активності, що виявляється в невідповідності попиту та пропозиції.

Основною особливістю промислового циклу є коливання темпів росту ВВП за період часу, коли економічна система проходила 4-й послідовні фази:

1.

2. підйом;

3. бум (пік);

Y* - потенційний обсяг виробництва.

Потенційний ВВП (чи економічний потенціал) - обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів.

Повна зайнятість ресурсів припускає підтримку частки незавантажених виробничих потужностей на рівні 10% - 20% від їхнього загального обсягу і природного рівня безробіття в розмірі 6,5% - 7,5% від загальної чисельності робочої сили. В усіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їх 100% використання.

Тривалість падіння виміряється часом між вищою і наступною нижньою крапками ділової активності, а підйом - між нижньою і наступною вищою крапками.

Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями.

Рецесія (спад) - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.

Депресія - падіння обсягу національного виробництва, що супроводжується високим рівнем безробіття і триває кілька років.

Одним з проявів макроекономічної нестабільності є безробіття. Безробітними вважаються ті, хто не має роботи на момент проведення статистичного обстеження, але активно шукають її.

До категорії зайнятих відносяться люди, що мають роботу, а також усі зайняті неповний робочий день або тиждень.

Сукупність зайнятих і безробітних утворює робочу силу. Особи, що не мають роботи й активно її не шукають, вважаються вибулими зі складу робочої сили.

Рівень зайнятості визначається за рівнем безробіття, як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили.

Рівень безробіття = Чисельність безробітних / Чисельність робочої сили * 100%

Закон Оукена зв'язує коливання рівня безробіття з коливанням ВВП:

При незмінному фактичному рівні безробіття стосовно показника попереднього року, темпи росту реального ВВП складуть 3% у рік (ріст населення, нагромадження капіталу, НТП).

При кожнім збільшенні рівня безробіття на 1% (стосовно показника минулого року) темп росту реального ВВП знижується на 2%.

Іншим індикатором економічної нестабільності є інфляція - стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін.

В умовах інфляції різні види цін змінюються нерівномірно: одні ціни збільшуються швидко, інші повільно, треті - залишаються без змін.

Дефляція - стійка тенденція до зниження середнього (загального) рівня цін.

Рівень інфляції (темп росту цін) - це відносна зміна середнього (загального) рівня цін.

P - середній рівень цін у поточному році;

P_-ι - середній рівень цін торік.

Середній рівень цін виміряється індексами цін. Нерідко, для розрахунку рівня інфляції виконують індекси споживчих цін (CPI)

Дезінфляція - зниження рівня цін. Інфляція попиту виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості.

Інфляція витрат виникає як наслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції. Це тип інфляції приводить до стагфляції - одночасному росту інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація з інфляцією).

Види інфляції:

1. Помірна (повзуча) - характеризується повільним ростом цін (до 10% за рік);

2. Висока (галопуюча) - ріст рівня цін від 10% до 200%;

3. Дуже висока (гіперінфляція) - коли ціни зростають на 1000% за рік і більше.

Вплив інфляції на рівень доходів суперечлив. Інфляція по- різному впливає на перерозподіл доходів у залежності від того, чи є вона очікуваною чи непередбаченою.

У разі очікуваної інфляції одержувач доходів може вжити заходів, щоб запобігти чи зменшити негативні наслідки інфляції, що, у противному разі, відіб'ються на величині його реального доходу.

Коректування номінальних доходів може бути виконано з урахуванням рівняння Фішера:

Непередбачена інфляція приводить до зниження усіх видів фіксованих доходів.

В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, що знецінилися.

Збільшення зайнятості і зниження безробіття супровод­жується ростом інфляційного попиту. Зниження рівня інфляції попиту може бути досягнуто тільки шляхом обмеження зайнятості і збільшенням безробіття.

Це означає, що в короткостроковому періоді між рівнями інфляції і безробіття виявляється зворотна залежність, обумовлена як крива Філіпса.

У будь-який момент часу уряд може вибрати на кривій Філіпса визначену комбінацію рівнів інфляції і безробіття для короткострокового тимчасового інтервалу. Чим вище очікувана інфляція, тим вище крива Філіпса.

Компроміс між інфляцією і безробіттям може бути представлений у вигляді:

П - фактичний рівень інфляції;

ε - зовнішній ціновий шок (інфляція витрат).

Відповідно до закону Оукена; рівняння короткострокової кривої Філіпса набирає вигляд:

3.4.