6.2. МАТЕРІАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО І СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Зростання ролі соціальної сфери

Поглиблення суспільного поділу праці призводить до того, що поряд з ма­теріальним виробництвом виникає і розвивається соціальна сфера. Матеріаль­не виробництво - це ключова сфера життєдіяльності людства.

більше попит переміщується на соціальні та культурні блага. Оптимальне поєд­нання матеріального виробництва і соціальної сфери дає змогу забезпечувати від­повідність між матеріальним добробутом і духовним розвитком людини. Адже науково-технічна революція, якісно нова техніка потребують підвищення рівня освіти, кваліфікації, загальної культури людини, її дисциплінованості та відпові­дальності за доручену справу. Все це визначає зростаючу роль і активний зворот­ний вплив соціальної сфери на розвиток суспільного виробництва. Як свідчить досвід, недооцінка соціальної сфери, її відставання від розвитку виробництва є однією з причин відставання у науково-технічному прогресі, зростанні ефектив­ності виробництва. Через це розвиток соціальної сфери, якісне перетворення умов життя людей є важливим чинником прискорення економічного розвитку.

Сутність соціальної сфери

Тривалий час в економічній теорії поняття “соціальна сфера” не вживалося. Йшлося про невиробничу сферу. Цей термін не виражає природи і сутності со­ціальної сфери. Критерієм виокремлення невиробничої сфери є та обставина, що в ній не створюються матеріальні блага, що зайнята в ній праця трактувалася як непродуктивна. Справді, у соціальній сфері створюються не матеріальні блага, а послуги. Причому праця надає послуги не у вигляді речей, а діяльності, що, однак, не відрізняє її, скажімо, від будь-якого приладу, наприклад годинника.

Соціальна сфера - це нематеріальне виробництво, воно створює нематеріаль­ні форми багатства, які відіграють вагому роль у розвитку працівника, його ро­зумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього і куль­турного рівнів, зміцненні фізичного і етичного здоров'я. Крім того, нематеріальне багатство виступає у формі досягнень науки, управління, духовних і культурних цінностей. Ці дві форми нематеріального багатства характеризують різні рівні та різні аспекти процесу розвитку людського чинника і в цілому є нематеріальним економічним потенціалом суспільства.

Усе це переконливо свідчить, що праця, зайнята у соціальній сфері, яка ство­рює послуги, є продуктивною, суспільно необхідною і суспільно корисною. Вона рівнозначна праці у сфері матеріального виробництва.

Структура соціальної сфери

Соціальна сфера охоплює такі галузі: охорона здоров'я і фізична культура, за­гальна, середня, спеціальна середня, професійно-технічна, вища освіта, система підвищення кваліфікації тощо, житлово-комунальне господарство, пасажирський

транспорт і зв’язок, побутове обслуговування, культура і мистецтво. За прийнятою практикою в статистиці та плануванні до соціальної сфери належить наука, оскіль­ки вона е одним з головних чинників духовного розвитку людини. Однак не можна не бачити, що з перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу прикладна наука включається в процес матеріального виробництва. Це виявляється у створен­ні дослідно-експериментального виробництва, конструкторських бюро та науково- дослідних інститутів у межах виробничих і науково-виробничих об’єднань.

Дещо подібне становище з торгівлею. Як відомо, праця, зайнята у сфері обігу у вигляді зберігання, сортування, розфасовування та пакування продуктів, продук­тивна. Вона збільшує їхню вартість. За цією ознакою торгівля належить до мате­ріального виробництва. Проте водночас торгівля, особливо роздрібна, пов’язана з обслуговуванням людей, задоволенням їхніх потреб. Через це, очевидно, вона може включатися і до сфери матеріального виробництва (оптова торгівля), і до соціальної сфери (роздрібна торгівля, громадське харчування).

У сучасних умовах зростає значення охорони навколишнього середовища як важливої умови нормальної життєдіяльності людини і суспільства в цілому. І хоча це здійснюється, як правило, через удосконалення виробництва, все ж не мож­на ігнорувати, що це водночас важливий елемент соціальної сфери, пов’язаний зі створенням сприятливих умов для життя людини.

Правомірність такого висновку зумовлюється тим, що поглиблення взаємодії виробничої та соціальної сфер призводить до того, що, з одного боку, відбуваєть­ся інтеграція галузей соціальної сфери зі сферою матеріального виробництва, а з другого - зростає роль галузей матеріального виробництва у розвитку соціальної сфери, наприклад, побутового обслуговування, особливо складної побутової тех­ніки, а також стану навколишнього середовища.

6.3.