<<
>>

Міжнародний поділ праці

Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі пра­ці, який є вищим ступенем розвитку суспільного територіального

1Ochobh економічної теорії. Підручник / А.

П. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Кля­мко та ін. / За ред. А. А. Чухна. — K.: Вища школа, 2001. — С. 521. поділу праці між країнами, що характеризується стійкою, економі­чно вигідною спеціалізацією виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції та послуг і веде до взаємообміну результа­тами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвід­ношеннях.

Існує певна сукупність факторів природного та суспільного ха­рактеру, яка впливає на міжнародний поділ праці, характер участі в ньому тих чи інших країн, серед яких: географічне положення краї­ни, наявність природних багатств, чисельність населення (трудових ресурсів) та історичні традиції виробництва.

Об’єктивна необхідність участі країн в міжнародному посілі праці зумовлюється так званим законом порівняльної переваги. Йо­го суть полягає в тому, що кожна країна з причини дії вказаних ви­ще факторів не може виробляти увесь номенклатурний обсяг мате­ріальних благ з високою ефективністю. Кожна країна в порівнянні з іншою має певні переваги у виробництві тієї чи іншої продукції. За цих обставин імпорт товарів з країн, де їх виробництво є ефектив­ним, стає бажаним і доцільним при умові експорту в ці країни про­дукції, виробництво якої для них є невигідним. Теорія порівняльної переваги була викладена Д. Рікардо у 1817 році і отримала широке визнання.

Під впливом HTP виробництво у дедалі більшій мірі звільняєть­ся від залежності з боку природних умов. Головним фактором мі­жнародного поділу праці стають науково-технічні досягнення. Національна економіка Японії практично позбавлена власної сиро­винної бази, але є лідером у багатьох сферах світового господарст­ва з причини ефективної реалізації саме цього фактору.

Міжнародний поділ праці зумовлює існування інтернаціоналі­зації виробництва, яка набуває глобального характеру і відображає взаємозалежність національних економік в напрямку забезпечення економічного прогресу у всесвітньому масштабі.

Основними формами міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація і міжнародне кооперування праці.

Під міжнародною спеціалізацією (спеціалізація — це концент­рація виробництва на випуску певної однорідної продукції) вироб­ництва розуміють таку форму поділу праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва і усуспільнення праці в світі відбувається на основі прогресуючої диференціації на­ціональних виробництв, виділення їх в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі і підгалузі, виготовлення все більш однорідних продуктів праці понад внутрішні потреби, що спричиняє дедалі більш взаємне доповнення диференційованих на­ціональних комплексів.

Міжнародна спеціалізація виробництва розвивається в двох ви­дах: виробничому і територіальному. У виробничому аспекті — це міжгалузева, внутрішньогалузева спеціалізація та спеціалізація окремих підприємств. У територіальному — спеціалізація окремих країн, груп і регіонів на виробництві певних продуктів для світово­го ринку.

Основними формами прояву міжнародної спеціалізації вироб­ництва є предметна (виробництво готових продуктів), подетальна (виробництво частин, компонентів продуктів), технологічна або стадійна спеціалізація (здійснення окремих операцій або окремих технологічних процесів), наприклад, зварювання, термічна оброб­ка, виробництво заготовок тощо.

Стимулом для розвитку процесів кооперації стала радикальна зміна спеціалізації підприємств (фірм) в останні десятиріччя. Все більш повне і послідовне виділення із складу підприємств стадій технологічних процесів, випуску частин кінцевого продукту і пере­дача їх самостійним спеціалізованим господарським одиницям ви­значає новий якісний стрибок у виробничому поділі праці.

До того ж HTP сприяла змінам в самому характері міжнародного кооперу­вання, включивши в нього як важливий елемент науку. За цих об­ставин вирішення принципово нових виробничих завдань без об’єднання зусиль виробників декількох країн стало практично не­можливим.

Основними методами, які використовують при налагодженні коопераційних зв’язків, є:

— здійснення спільних програм;

— спеціалізація згідно договору;

— створення спільних підприємств.

Здійснення спільних програм реалізується в двох основних фо­рмах: підрядному кооперуванні і спільному виробництві. Підрядне кооперування — найбільш давній вид виробничих коопераційних зв’язків в промисловості. Суть підрядної діяльності полягає в тому, що одна із сторін угоди (замовник) доручає іншій (виконавець) ви­конання певної роботи у відповідності з встановленими строками, обсягом, якістю та іншими умовами. Підрядне виробниче кооперу­вання має два головні різновиди: «класичний» підряд на виготов­лення продукції і підряд на проектування і випуск нового продукту.

Спеціалізація згідно договору полягає в розмежуванні виробни­чих програм суб’єктів на основі угод у відповідності з угодами про спеціалізацію. Сторони, що домовляються, намагаються усунути або зменшити дублювання виробництва, а, отже, і пряму конкуре­нцію між собою на ринку. Важлива умова, яка надає таким угодам про спеціалізацію коопераційного характеру — це наявність в ній положення про тісне співробітництво складної продукції, взаємні або односторонні субпідрядні поставки, проведення спільних дос­ліджень і розробок тощо.

Створення виробничих спільних підприємств (СП) — це так звана інтегрована кооперація, основою якої є спільна виробнича ба­за, а також спільна власність на виготовлений продукт.

Головною ланкою у системі світогосподарських зв’язків також є транснаціональні корпорації (THK), які зосередили в своїх руках виробництво, збут продукції. Крім того, велику роль у функціону­ванні світового господарства відіграють міжнародні економічні ор­ганізації. їх можна поділити на три групи: світові (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Генеральний договір по тарифах і торгівлі тощо); регіональні (Європейський союз, Європейська асо­ціація торгівлі тощо); галузеві (Європейське об’єднання вугілля і сталі, Європейське товариство по атомній енергії тощо). Існує майже 400 багатосторонніх міжурядових організацій.

2.

<< | >>
Источник: Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І.. Економічна теорія (Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка). Навч. пос. 2-ге вид. перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 688 с.. 2009

Еще по теме Міжнародний поділ праці:

  1. 21.2. Міжнародний поділ праці та його основні форми
  2. 116. Міжнародний поділ праці.
  3. § 2. Міжнародний поділ праці — матеріальна основа світового господарства
  4. 137. Міжнародний поділ праці й спеціалізація. Міжнародні економічні відносини.
  5. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства
  6. Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
  7. Поділ праці та спеціалізація.
  8. 6. Поділ праці та спеціалізація.
  9. 13. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи. Суспільний поділ праці і структура продуктивних сил.
  10. Суспільний поділ праці. Товарне виробництво та умови його розвитку. Товар та його властивості. Вартість та цінність товару
  11. 13.1. Державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці
  12. Питання 104. Міжнародний рух капіталу: міжнародний кредит та інвестиції.
  13. 9.4 Пропозиція праці. Рівновага на конкурентному ринку праці
  14. 1.5. Горизонтальний поділ прачі. Піарозашп
  15. 3.3.1. Аналіз поділу податково-процесуальних правовідносин.
  16. Світовий ринок. Міжнародна торгівля. Теорії ринку
  17. 11.1. Сутність і мета соціальної політики. 11.2. Основні завдання та показники соціальної політики. 11.3. Реальні доходи населення та їх регулювання. 11.4. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг. 11.5. Державне регулювання оплати праці. 11.6. Регулювання ринку праці та зайнятості населення
  18. 6.3. Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення (поділ, виділення)
  19. Міжнародна торгівля
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -