13.1. Державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці

У багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою го­ловні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. У країнах, які перебувають в стадії формування ринкових відно­син, коли елементи інфраструктури ринку праці ще не діють дос­татньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціального регулювання, застосовують державне регулю­вання ринку праці, зайнятості та умов праці.

У цьому випадку на відміну від командно-адміністративно­го перерозподілу трудового потенціалу держава відіграє регулю­вальну роль відповідно до попиту і пропозиції робочої сили.

Регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці перед­бачає:

законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника. Воно охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги до кваліфікації, взаємовід­носини між власниками засобів виробництва і найманою робочою силою, профспілками і підприємцями тощо;

створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;

створення мережі центрів служб зайнятості для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги в працевлаштуванні, консультацій, сприяння вирішенню кадрових проблем на підприємствах;

створення фондів сприяння зайнятості;

457

розробку програм державної допомоги в підготовці кадрів;

розробку програм державної допомоги у створенні нових робочих місць;

створення системи матеріальної допомоги у зв'язку з тимча­совим безробіттям.

Головними нормативними актами, відповідно до яких регу­люють ринок праці в Україні, є Закон України "Про зайнятість населення" та Державна програма зайнятості.

Закон "Про зайнятість населення" визначає категорії зайня­тості, права громадян у виборі виду діяльності, статусу безробіт­них, права на допомогу у зв'язку з безробіттям, механізм форму­вання та використання фонду сприяння зайнятості населення тощо.

Державна програма зайнятості передбачає заходи держави з надання допомоги громадянам у їхньому працевлаштуванні, орга­нізації роботи з професійної перепідготовки кадрів, участі у про­форієнтаційній роботі, сприяння створенню робочих місць, орга­нізації громадських оплачуваних робіт.

Головні функції з регулювання ринку праці в Україні ви­конує Міністерство праці та соціальної політики. Для реалі­зації програми зайнятості і забезпечення громадянам відповід­них гарантій на всій території України створено державну служ­бу зайнятості. Її обов'язком є: аналіз і прогнозування попиту на робочу силу та її пропозицію; облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надан­ня допомоги громадянам у професійній орієнтації, підборі ро­боти і працевлаштуванні та власникам підприємств у підборі потрібних працівників; реєстрація безробітних і виплата їм допомоги; участь у підготовці територіальних програм зайня­тості тощо.

Деякі функції з регулювання ринку праці виконує Міністер­ство економіки та управління, департаменти економіки місцевих державних адміністрацій. Вони аналізують і прогнозують кількість населення, складають баланс трудових ресурсів, з ме-

458

тою виконання програм економічного і соціального розвитку вжи­вають заходів щодо забезпечення зайнятості та соціального захи­сту населення. Приклад зведеного балансу трудових ресурсів на­ведено у табл.