Ринки праці: вимоги до кваліфікації і форм праці у новій економіці

Як відомо, ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи.

Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це сфера працевлаштування, у якій взаємодіють покупці і продавці праці; це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

Сучасний ринок праці - це система механізмів:

У купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;

У забезпечення зайнятості найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;

S соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;

S формування та розвитку робочої сили;

S узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо.

Як і всі інші сфери економічних відносин, в останні роки ринок праці зазнав суттєвих змін. По-перше, відбувалися постійні структурні зміни, в результаті яких зменшилась кількість зайнятих у первинному і вторинному секторах і збільшилася кількість зайнятих у третинному секторі економіки. Так, за цей період частка зайнятих у третинному секторі зросла приблизно на 20 %. По-друге, сама структура трудової діяльності за формальними кваліфікаційними ознаками сильно зсунулася до вищих кваліфікацій. Таке зміщення попиту пов’язують із впливом на нього працеекономного технічного прогресу, що призводить до зменшення попиту на низькокваліфікованих працівників і до збільшення попиту на працю робітників кваліфікованих і висококваліфікованих.

Таке зміщення попиту на висококваліфіковану працю не створює проблем на ринку праці тоді, коли водночас і пропозиція праці аналогічно змінюється на вищі кваліфікації. Однак в Україні попит на низькокваліфіковану робочу силу знизився швидше, ніж пропозиція цієї праці, тому сьогодні спостерігається зростання рівня безробіття серед категорії низькокваліфікованих працівників.

За умов нової економіки ринок праці характеризується двома основними тенденціями:

1) Робота у мережах, тимчасових коопераціях і проектах, обмежених в часі, зумовлює позитивну динаміку економіки. Натомість сильної спеціалізації на окремих завданнях нова форма організації робочого процесу передбачає гнучкість занять, інтеграцію різних завдань і навчання у завданнях різної сфери. Такі процеси сприяють коротшим формам зайнятості. Це означає, що втрачає актуальність уявлення про стале робоче місце з перманентними вимогами до людського капіталу протягом всього життя.

2) Суттєво більшого значення у новій економіці набуває людський капітал як фактор виробництва. Тому основним чинником і найбільшою майновою цінністю підприємства є знання працівників. Хороші надійні робочі місця і високі доходи стають можливими для працівників за умов їх постійної готовності до гнучкого накопичення людського капіталу.

В свою чергу, зростання НТР мало неабиякий вплив на структуру ринку праці, а саме:

S в останні роки сектор ІТ-технологій характеризується надзвичайно високими темпами зростання, і його значення на ринку праці постійно зростає;

S на ринку праці загалом, і у секторі ІТ, зокрема, через використання нових комунікаційних та інформаційних технологій з’являється попит на нові кваліфікації, що справляє відповідний вплив на систему освіти;

S зі зростанням значення та ролі людського капіталу у процесі виробництва виникають нові форми організації і оплати праці;

S завдячуючи новим інформаційним та комунікаційним технологіям на ринку праці виникла можливість просторового роз’єднання місцезнаходження підприємства і робочих місць, тобто з’явилась можливість працювати у будь- якому місці, працівники все менше стають прив’язаними до офісів, широкого розповсюдження на ринку праці набувають фрілансери (вільнонайманці, які самі шукають собі проекти, можуть одночасно працювати на декілька фірм. В Україні фрілансерами переважно називають людей, що виконують будь-яку роботу через мережу Інтернет віддалено);

S більш короткі виробничі цикли вимагають більш гнучкої пропозиції праці, яку можуть надати спеціальні фірми із забезпечення тимчасовою роботою;

S мережа Інтернет скорочує інформаційні дефіцити і таким чином позитивно впливати на процеси пошуку роботи на ринку праці.

Як зазначалось у попередньому питанні, в останні роки стрімко зростає значення людського капіталу у формі професійної кваліфікації. Разом із формальною професійною кваліфікацією людський капітал включає і професійний досвід робітника. Ці знання та вміння працівника як носія людського капіталу входять до виробничого процесу як важливий виробничий фактор разом із реальним капіталом.

Співвідношення людського капіталу до сукупного капіталу свідчить про те, що у ХХІ ст. виробничий процес дедалі більше характеризується зростанням ролі людського капіталу. Передбачається, що у майбутньому його роль зростатиме дедалі більше, оскільки в інформаційному суспільстві інформація як фактор виробництва безпосередньо включається у процес виробництва.

Вагомих змін на ринку праці зазнала професійна структура. Оскільки у новій економіці так звані «інформаційні професії» є носіями інформатизації, вони виявляють важливе і зростаюче значення у всіх сферах економіки (у табл. 1 подано класифікацію професій, які відносяться до інформаційних та неінформаційних).

Таблиця 1

Класифікація інформаційних та неінформаційних професій на глобальному ринку праці за умов нової економіки

Ще більш помітним стає значення професій, які використовують технології нової економіки, якщо детальніше дослідити комп’ютер як робочий прилад у професії.

У сучасному світі змінюється характер (якісні характеристики) праці. Нобелевський лауреат Роберт Солоу замітив, що “сьогодні ознаки комп’ютерної епохи можна побачити всюди, крім статистики продуктивності праці” (рис. 1).

Рис. 1. Соціально-економічні наслідки застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій

З огляду на широке використання комп’ютерів як робочого приладу цікавим видається питання, в яких професійних групах найбільше використовують комп’ютер і чи існують при цьому розбіжності у кваліфікаційних групах. Очевидним є те, що комп’ютер є важливим приладом для виконання роботи передусім у тих видах діяльності, де переважно

працюють з інформацією. Значно менше використовують комп’ютери у тих професіях, в яких на передньому плані виробництво. Відповідно це пояснює чіткий розподіл у використанні комп’ютера на робочому місці між професіями первинного, вторинного і третинного секторів економіки (у третинному секторі частка користувачів комп’ютером втричі вища порівняно із двома попередніми разом взятими). То ж можна припустити, що інтенсивність використання комп’ютера на робочому місці збільшується у відповідності до підвищення кваліфікації робітника, оскільки інформаційно інтенсивні професії передбачують вищу формальну кваліфікацію. Отже, кваліфікація зайнятих є важливою детермінантою для користування ПК на робочому місці. Частка користувачів ПК зростає як з вищим рівнем освіти, так і з вищою необхідною професійною вимогою.

Зважаючи на панівну тенденцію до зниження попиту на низькокваліфіковану робочу силу, слід очікувати того, що масове застосування приладів з обробки інформації у професійній діяльності надалі погіршуватиме шанси на ринку праці для осіб з низьким людським капіталом. Тому у майбутньому необхідним є збільшення інвестицій у людський капітал для покращення робітниками секторальної мобільності щодо здійснюваної ними діяльності. Очікується, що з кожним роком на ринку праці відбуватиметься скорочення робочих місць для низькокваліфікованої робочої сили, в тому числі для людей, яким не потрібне знання комп’ютера. Проблема криється в тому, що у випадку, якщо не вдасться пристосувати пропозицію робочої сили до змін на її попит, то існує реальна загроза погіршення динаміки економічного зростання, а також збільшення рівня безробіття серед низькокваліфікованої робочої сили із незначним людським капіталом.

Інформаційні технології відкривають значні можливості для появи нових шляхів для пошуку та пропозиції праці, а також для її організації як у межах окремих компаній, так і суспільства в цілому. У результаті цього з’явився так званий електронний ринок праці.

Електронний ринок праці - це кібернетичне середовище, в якому відбуваються відносини з приводу обміну інформацією про вільні вакансії та наявну робочу силу, в якому стикаються попит і пропозиція на праці та на робочу силу.

Розвиток електронного ринку праці стимулюється постійно зростаючою кількістю користувачів мережі Інтернет.

Інформаційні та комунікаційні технології постійно перебувають у стані динамічного розвитку, створюється дедалі більше доповнень та мережевих рішень, за допомогою яких управлінська та адміністративна робота в компаніях пристосовуються до вимог «нової економіки» і цілком або частково переноситься в кіберпростір. Яскравим прикладом цього є використання потенціалу інформаційних та комунікаційних технологій у роботі кадрових компаній. Розміщуючи інформацію про вакансії на корпоративних Web-сайтах, звертаючись до електронних банків даних та електронних бірж праці, співпрацюючи з посередниками у кіберпросторі, кадрові служби компаній отримали нові можливості для швидкого, якісного та дешевого пошуку необхідних фахівців, а також для автоматизації частини службових завдань.

Сьогодні представляти компанію у кіберпросторі не тільки модно, а й необхідно. Адже компанії, що хочуть іти в ногу з часом та бути конкурентоспроможними, повинні вчасно позиціонувати себе у глобальному мережевому просторі. Переваги від цього очевидні.

Поряд із збільшенням представництва компаній у глобальному мережевому просторі паралельно відбувається процес подальшого поширення інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери людської життєдіяльності. Разом з цим відбувається подальше розширення та зростання віртуального ринку праці. Основою взаємовідносин на ринку праці з приводу пропозиції та пошуку праці, які здійснюються в кіберпросторі між роботодавцями, робітниками та посередниками є спеціалізовані інтернет-сайти, корпоративні сайти компаній та сайти мережевих кадрових агенцій.

Підприємницькі структури швидко оцінили потенціал Інтернету.

Переваги використання мережі Інтернет на ринку праці:

- простота та швидкість пошуку персоналу,

- оперативність оновлення інформації,

- мінімальність докладання зусиль,

- цілодобова доступність,

- невисокі матеріальні витрати на пошук,

- можливість автоматизації процесу пошуку та відбору за певними параметрами,

- широка географія пошуку.

Інформаційно-комунікаційні технології мають значний вплив на ринок праці та сферу зайнятості. На віртуальному ринку праці в кожного індивіда є необмежені можливості для пошуку та пропозиції праці. З поширенням інформаційно-комунікаційних технологій відбуваються значні зміни у структурі зайнятості, виникають нові та зникають або динамічно модифікуються деякі старі професії. Реалізуються інноваційні форми зайнятості, а також прямо та опосередковано створюються високооплачувані робочі місця не тільки у високотехнологічних компаніях, а й в усіх сферах економіки, оскільки намагання досягнути клієнтів через мережу Інтернет вже стало невід' ємною частиною стратегії кожного підприємства.

Відомо, що характерним критерієм переходу країни до постіндустріальної стадії розвитку виступає швидкий розвиток сфери послуг. Починаючи з 90-х рр., зайнятість у виробничому секторі більшої частини розвинених країн стабільно знижувалась, а нові робочі місця створювались переважно у сфері послуг.

Наявність розвинутої та розгалуженої сфери послуг створює для економіки низку переваг, пов’язаних із трансакційним характером цієї сфери, спрямованістю на поліпшення інституціональної структури, визначення та захисту прав власності, полегшення роботи ринку та ін. можливостей економічного зростання. Сфера послуг характеризується тим, що на перших етапах свого розвитку вона створювала робочі місця з нижчим рівнем кваліфікації та рівнем заробітної плати, так як капіталоінтенсивні підприємства мають високі витрати.

Сфера послуг виступає простором, який обробляє інформаційні потоки сучасного суспільства, безпосередньо орієнтуючись на потреби інтелектуального виробництва. Питома вага інформаційних послуг в загальному обсязі послуг постійно збільшується. Зростання сфери послуг та зайнятості в цьому секторі характеризується неоднорідністю, особливо у зрілих та перехідних економіках.

Для зрілих економік характерним є такі види послуг, як загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку, операції з нерухомим майном, інформаційне обслуговування, зв'язок, фінанси, кредит, страхування. Натомість для перехідних економік характерними є енерго- або капіталомісткі послуги, що мають низький експортний потенціал (торгівля, ремонт, транспорт).

Для сфери послуг характерна нестійкість робочих місць - тут як створюється, так і скорочується більше робочих місць, ніж у промисловості, підприємства сфери послуг більш нестійкі. Зазначені особливості здійснюють вплив на загальний характер зайнятості, її рухливість та вимоги до працівників.

Враховуючи те, що в умовах нової економіки попит на людський капітал дуже швидко змінюється, необхідна реорганізація системи освіти та підготовки робочої сили. Так, державна освіта в новій економіці повинна охоплювати загальний людський капітал, який дає базову основу для отримання спеціальних знань на підприємствах, на яких відбудеться подальше поступове формування спеціального людського капіталу. При цьому, необхідна система заохочень для працівників самостійно інвестувати у власний людський капітал (наприклад, позаштатне навчання, під час якого працівники тимчасово припиняють свою професійну діяльність для того, щоб накопичувати свій людський потенціал).

3.