<<
>>

Трудовий процес в інформаційній економіці. Інтелектуальний робітник як капітальний актив, власник і продукт фірми

В умовах конкурентної боротьби перед кожною організацією постає завдання підвищувати ефективність та продуктивність бізнесу. Узгодження потреб ринкового середовища та можливостей їх задоволення знаходить відображення у стратегії - сформульованій та узгодженій моделі дій, якою керується організація для досягнення довгострокової мети.

Ефективний налагоджений трудовий процес є невід’ємним елементом такої стратегії підприємства.

Трудовий процес - це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, це процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

Оскільки трудові процеси різноманітні, то серед організаційних аспектів виділяють таку класифікацію трудових процесів (див. табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація трудових процесів у новій економіці

Ознаки класифікації Види процесів
Характер предмету і продукту праці -матеріально-енергетичні: характерні для робітників, оскільки предметом і продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини або енергія);

- інформаційні: характерні для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців), у яких основним предметом і продуктом праці є інформація;

- віртуальні: пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж.

Виконувані функції - трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників;

- основні: що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію;

- допоміжні: які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних.

Ступінь механізації праці - ручні;

- машинно-ручні;

- машинні;

- автоматизовані.

Кожен із перелічених видів трудових процесів має бути узгоджений зі стратегією організації у розрізі її місії, реалізації поставлених завдань, цінностей та корпоративної культури, моделей поведінки співробітників та кількісних і якісних характеристик персоналу.

За умов нової економіки основною рисою сучасного трудового процесу є автоматизація виробництва, яка сприяє підвищенню інтелектуалізації трудової діяльності, викликаючи динамічні зміни в змісті праці. Рутинні операції і процеси передаються техніці, а функції людини у виробничому процесі концентруються на контролі, регулюванні, переналагодженні та прийнятті рішень.

Широкому впровадженню автоматизації сприяє науково-технічний прогрес, який через швидке зростання технічної і енергетичної озброєності, бурхливий розвиток наукових досліджень з всебічним застосуванням наукової апаратури, прискорений розвиток теорії і практики використання автоматично діючих засобів і систем для заміни фізичної і розумової праці працівників, широке використання досягнень засобів зв'язку і диспетчерського управління дозволяє істотно поліпшити організацію і ефективність праці фахівців і керівників виробництва.

Людський капітал будь-якого підприємства є вирішальною умовою для ефективного управління знанням підприємства, яке створює вартість відповідно до стратегічних цілей підприємства. Знання працівників як диференційований чинник зачіпають усі аспекти менеджменту, включаючи стратегічну ефективність, маркетинг і організаційну структуру підприємства. У рамках збалансованої системи показників керівники промислових підприємств використовують класичний підхід у визначенні стратегії - “згори донизу”, який передбачає концентрацію зусиль на зовнішніх і внутрішніх ринкових умовах, а саме на таких чинниках, як вимоги постачальників і покупців, появи замінників продукції і технології та інших. Такий підхід вимагає ретельної оцінки внутрішніх можливостей підприємства шляхом вимірювання рівнів підготовки і кваліфікації людського капіталу підприємства.

Інтелектуальний капітал, інформаційно-інтелектуальні технології зумовили поширення інтелектуальної праці, що сприяло досить суттєвим зрушенням у формах власності та соціально-економічній структурі виробництва загалом. Якщо раніше людина була придатком до машини, а її праця, поряд із капіталом, розглядалася як фактор виробництва, то нині ситуація істотно змінилася.

Людина, її знання, освіченість і професіоналізм на новому етапі розвитку зумовили появу нової реальності - "інтелектуального робітника", що сприяє розвитку й удосконаленню виробництва, значним змінам у його організації та функціонуванні.

Економічна наука відобразила цю реальність у категорії "людський капітал". Вона виявилася, за образною характеристикою, у переході від фордизму до постфордизму. Як відомо, Г. Форд поєднав наукову організацію праці ("потогінну систему") з масовим механізованим виробництвом, високою централізацією управління, стандартизацією виробів, спеціалізацією устаткування, особливо складального конвейєра, що забезпечило зростання інтенсивності та продуктивності праці, запровадження нової системи колективно-договірного регулювання трудових відносин і масове споживання.

Для постфордизму як вияву нової, постіндустріальної форми виробництва характерні нове становище та нове трактування ролі людини. Так, їй не протистоять засоби виробництва, як було раніше, речі не панують над нею, не визначають її працю. Навпаки, людський капітал означає, що в особі людини поєднуються капітал, тобто інформація і знання, інтелектуальний капітал і праця, а процес праці тлумачать як реалізацію людиною власних знань та інформації. Причому праця — це вже не механічне виконання операцій, а творче застосування освіченості та поінформованості.

Поширення інтелектуальної праці, творчої діяльності людини зумовлює значні зміни і у виробництві, і у споживанні людей, що є індивідуалізацією таких процесів. Унаслідок цього відбувається демасифікація виробництва, перехід до гнучкого виробництва, здатного до швидкого переналагодження, для створення якісно нових товарів, що можуть задовольнити індивідуалізовані потреби людей з інтелектуально більшим рівнем.

Вартісну оцінку людського капіталу будь-якого підприємства, як правило, отримати дуже важко, практично неможливо, тому, як витрати на його використання не відображаються у фінансових звітах підприємства, але мають досить велике значення при визначенні конкурентоспроможності підприємства у стратегічній перспективі.

Стратегічна відповідність і інтеграція забезпечують той концептуальний будівельний матеріал, який лежить в основі формування цілей людського капіталу, як одного з компонентів нематеріальних активів збалансованої системи показників. Наскільки ефективно використані нефінансові показники людського капіталу залежать як фінансовий успіх підприємства в майбутньому, так і розвиток інноваційних технологій. Тому, можна сказати, що цінність людського капіталу визначається його відповідністю стратегічним пріоритетам підприємства, які, у свою чергу, описуються причино-наслідковими зв'язками між цілями всіх складових збалансованої системи показників.

Збалансована система показників забезпечує комплексну оцінку фінансових і нефінансових показників у стратегічному розвитку підприємства. Головними серед нефінансових показників виступають показники людського капіталу, які доцільно згрупувати за такими складовими:

1) біофізичний капітал (стан здоров’я, вік, стать, потреби і цінності та ін.);

2) інтелектуальний капітал (рівень освіти, кваліфікація, компетентність, професіоналізм майстерність та ін.);

3) соціальний капітал (соціальний статус, сімейний стан, житлові умови, стаж роботи та ін.).

Головною з трьох наданих складових людського капіталу виступає інтелектуальна складова, тому як саме завдяки їй утворюється внутрішній резерв інтелектуальних можливостей підприємства, який надає змогу бути успішним у конкурентній боротьбі на вітчизняних та світових ринках та займати провідні позиції по галузі.

Для проведення інтегральної оцінки інтелектуальної складової збалансованої системи людського капіталу підприємство повинне визначити перелік ключових показників відповідно до стратегічних цілей і розподілити їх згідно з представленими складовими людського капіталу. Для даної складової вибираються лише ті ключові показники, які здатні повною мірою відобразити його вагу в загальній структурі цілей.

Основні показники, за якими оцінюється інтелектуальний робітник як капітальний актив, власник і продукт фірми:

- рівень освіти;

- кваліфікація;

- практичні навички, вміння;

- професіоналізм;

- майстерність.

Головними якостями сучасного працівника є: якість виконання роботи; вміння навчати, передавати свій досвід; уміння підтримувати нове, бачити перспективу; трудова дисципліна; відповідальність за виконану роботу; здатність чітко організовувати і планувати свою працю; працьовитість; працездатність, витривалість; самостійність і оперативність в ухваленні рішень; комунікабельність; організаційні поведінка і відношення до суспільного життя; чесність, сумлінність; особиста дисципліна, старанність; самокритичність.

4.

<< | >>
Источник: Чирак І.М.. Нова економіка. Тернопіль : ТНЕУ,2016. — 236 с.. 2016

Еще по теме Трудовий процес в інформаційній економіці. Інтелектуальний робітник як капітальний актив, власник і продукт фірми:

  1. Тема 3. Процеси глобалізації в інформаційній економіці
  2. Поняття та роль людського капіталу в інформаційній економіці
  3. Теорія фірми. Ресурси фірми. Капітал фірми: сутність, структура, оборот та кругооборот
  4. Інформаційні продукти та послуги як ключові елементи виробництва та споживання сучасного суспільства
  5. 12.4.3. Механізм планування капітального будівництва
  6. 12.4.1 Капітальне будівництво
  7. 8.8. Особливості банкрутства боржника, що ліквідується власником
  8. 4.2. Корпоратизація в контексті проблеми «ефективного власника»
  9. 12.4.2. Показники, що характеризують завдання з обсягу капітального будівництва
  10. 103) Трудовые ресурсы и трудовой потенциал: харак-ка, структура, источники пополнения.
  11. 12.4. Державне регулювання капітального будівництва
  12. Тема 7: «Регулирование области социально-трудовых отношений, рынка труда, процессов занятости и трудовых гарантий для трудоспособного населения»
  13. 4. Трудовые ресурсы России, их характеристика. Трудовой потенциал общества.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -