12.4.7. Проблеми житлового будівництва в Україні та шляхи їх вирішення

В Україні уже виникли перші приватні будівельні фірми, підприємства, які займаються проектуванням, будівництвом, об­слуговуванням та ремонтом житла. Однак діяльність цих струк­тур не регулює чинне законодавство, що призводить до порушень та зловживань.

Положення Концепції державної житлової політики Кабіне­том Міністрів уже розроблені. Цей документ передбачає посту­пове послаблення ролі держави у безпосередньому фінансуванні житлового будівництва, відхід від монопольної функції власника на житло, перехід від безоплатного надання житла до переважно платного. Проте у цьому випадку держава залишає за собою функції сприяння громадянам пільгових категорій у вирішенні їхніх житлових проблем. Для них збережено державне забезпе­чення житлом у межах запроваджених норм. Їхнє право на одер­жання державного житла потрібно зберігати. Однак у нинішніх '.'мовах, коли держава не може повністю фінансувати житлове бу­дівництво, таким категоріям громадян доцільно надавати субсидії, пільгові кредити для придбання чи будівництва житла або одер­жання його v власність на виплату.

Залученню коштів учасників будівництва житла та реконструкції житлового фонду сприятиме система надання приватним забудівникам пільг і кредитів, стимулювання їхньої ініціативи. Це створить умови для участі у цих процесах більшої кількості фізичних та юри­дичних осіб і, відповідно, дасть змогу збільшити житловий фонд.

Шляхи вирішення житлової проблеми, на думку окремих учених1, це, насамперед, створення сприятливих умов для діяльності підприємств та організацій, які займаються проектуванням, будів­ництвом і реконструкцією житла, виготовленням будівельних ма­теріалів та устаткування для житлового будівництва, а також об­слуговуванням і ремонтом житлового фонду. Ці умови передбача-

_____

1 Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будівництва // Еконо­міка України.

449

ють удосконалення системи кредитування та залучення позабюд­жетних джерел фінансування житлового будівництва, зокрема, коштів комерційних структур, підприємств та населення. Ство­рення бірж, інвестиційних та інших фондів, іпотечних і житло­вих банків, страхових компаній, інших ринкових структур, які можуть забезпечити фінансування житлового будівництва, є еле­ментами житлової політики. Сюди ж треба віднести і новий поря­док організації системи оплати за користування державним жит­лом, зокрема, перехід до системи оплати житла з урахуванням його якісних показників. У цьому разі зберігається обов'язковість вип­лати адресних субсидій окремим категоріям громадян.

Найважливіше значення для виходу інвестиційної сфери з кризового стану має роздержавлення підприємств, створення не­великих приватних фірм з виробництва окремих видів будівель­них матеріалів, виробів і конструкцій.

У повному обсязі реалізувати нову житлову політику неможли­во без попереднього реформування системи заробітної плати, ство­рення умов для зацікавленості населення у використанні своїх до­ходів і заощаджень на будівництво, придбання та оренду житла. Нове житлове законодавство повинно сприяти поліпшенню забезпечення людей житлом, поєднавши систему ринкових відносин і державне регулювання. Водночас пропонують реалізувати нові підходи до організації управління на місцевому рівні1, а саме: створити на доб­ровільній основі Асоціацію з промисловості будівельних матеріалів "Укрбудматеріали", до якої залучити підприємства цементної про­мисловості, полімерних, покрівельних і теплоізоляційних матеріалів, керамічної, санітарно-технічної та неметалорудної промисловості. Асоціація може забезпечити ведення єдиної науково-технічної по­літики, маркетинг, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

Надійне будівельне забезпечення інвестиційної політики, що грунтується на широкому спектрі джерел інвестування, сприяти­ме розвиткові національного виробництва України та формуван­ню майбутньої моделі післякризової економіки.

_____

1 Кухленко О. Будівельний комплекс України в умовах нової інвестиційної по­літики//Економіка України. 1996. № 12. С. 40-41.

450

Додатки до теми 12

Додаток 1. Показники загальної оцінки ріллі1

_____

1Державний комітет України з земельних ресурсів//Державний земельний ка­дастр України станом на І січня 1994р.

451

Додаток 2. Розрахунок нормативної ціни сільськогосподарських земель в областях України1

_____

1 Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах ринкової економіки. За ред. Д.І.Гнатковича. Львів, 1996. С.39. 2 ЦД- диференціальнім дохід

452

Додаток 3. Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, чинне на території України з 10 жовтня 1996 p., № 588/1613. Основні терміни

Капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів.

Державні капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансуван­ня яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів.

Державні централізовані капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів які фінан­сують з коштів державного бюджету та бюджетних позичок.

Недержавні капітальні вкладення - інвестиції, які фінансу­ють з коштів інвесторів з недержавними формами власності, а саме:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, аморти­заційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій­ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юри­дичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора;

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян і юри­дичних осіб);

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань органі­зацій, підприємств і громадян;

коштів іноземних інвесторів (іноземні інвестиції, як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити).

Капітальні трансферти - інвестування капітальних вкла­день шляхом переведення іноземної валюти в Україну та передачі права володіння іноземними цінними паперами.

Змішані капітальні вкладення — інвестиції, спрямовані на

453

створення і відновлення основних фондів, у загальному- обсязі яких є частка державних коштів.

Будова - сукупність будівель та споруд (об'єктів), будівниц­тво, розширення та реконструкцію яких ведуть, зазвичай, за єди­ною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошто­рисним розрахунком вартості будівництва, на які у визначеному порядку затверджують титул будови.

Черга будівництва - частина будови, визначена проектом (ро­бочим проектом), що забезпечує випуск продукції або надання послуг. Може складатися з одного або декількох пускових комп­лексів.

Пусковий комплекс - сукупність об'єктів (або їхніх частин) основного, підсобного та обслуговуючого призначення, енерге­тичного, транспортного і складського господарства, зв'язку, інже­нерних комунікацій, охорони довкілля, благоустрою, що забезпе­чують випуск продукції або надання послуг, передбачених проек­том (робочим проектом) для конкретного пускового комплексу, та санітарно-побутові умови праці згідно з чинними нормами.

Об'єкт будівництва - окрема будівля або споруда (з усім устаткуванням, інструментом і реманентом, галереями, естакада­ми, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, кана­лізації, газопроводу, теплопроводу, електропостачання, радіофі­кації- підсобними і допоміжними надвірними будівлями, благоус­троєм та іншими роботами і витратами), на будівництво, реконст­рукцію або розширення якої потрібно складати окремий проект і кошторис.

Якщо на будівельному майданчику за проектом (робочим про­ектом) споруджують тільки один об'єкт основного призначення, без будівництва підсобних і допоміжних об'єктів, то поняття "об'єкт будівництва" збігається з поняттям "будова".

До об'єктів виробничого призначення належать об'єкти, які після завершення будівництва будуть функціонувати у сфері ма­теріального виробництва: у промисловості, сільському госпо­дарстві й заготівлях, водному й лісовому господарствах, на транс-

454

порті та в зв'язку, у будівництві, торгівлі та громадському харчу­ванні, матеріально-технічному забезпеченні й збуті.

Об 'єктами невиробничого призначення є об'єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони здоров'я, фізкуль­тури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідні та інші організації, пов'язані з розвитком науки.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть на самостійному балансі, яке ведуть на нових площах із метою створення нової виробничої потужності.

Якщо будівництво підприємства або споруди намічено вести чергами, то до нового будівництва належать перша і наступні черги до введення в дію усіх запроектованих потужностей на повний розвиток підприємства (споруди).

Новим будівництвом є також будівництво на новій площі підприємства такої ж або більшої потужності (продуктивності, пропускної спроможності, місткості будівлі або споруди) замість підприємства, яке ліквідують, подальшу експлуатацію якого за тех­нічними та економічними умовами визнано недоцільною, а та­кож у зв'язку з потребою, зумовленою виробничо-технологічни­ми або санітарно-технічними умовами.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а та­кож будівництво нових і розширення наявних окремих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них приляга­ють, з метою створення додаткових або нових виробничих потуж­ностей.

Розширенням діючих підприємств є також будівництво філій та виробництв, що входять до їхнього складу, які після введення в експлуатацію не будуть на самостійному балансі.

455

До реконструкції діючих підприємств належить переоблад­нання діючих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуго­вуючого призначення, звичайно, без розширення наявних будівель і споруд основного призначення, пов'язане з удосконаленням ви­робництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на базі досягнень науково-технічного прогресу та ведене в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції, головно, без збільшення кількості працівників з одночасним поліпшенням умов їхньої праці та охорони довкілля.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня ок­ремих виробництв, цехів та дільниць на засадах впровадження передової техніки та технології, механізації й автоматизації ви­робництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношено­го устаткування новим, продуктивнішим, а також щодо удоскона­лення загальнозаводського господарства та допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств виконують, за­звичай, без розширення виробничих площ за проектами і кошто­рисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляють на підставі техніко-економічного обгрунтування.

Замовник - юридична (фізична) особа, яка видає замовлен­ня, укладає контракт, контролює хід будівництва, приймає закін­чені роботи.

Забудівник, титулодержатель - юридична особа, яка освоює капітальні вкладення, виділені на будівництво, та веде його підряд­ним або господарським способом.

Інвестор - юридична (фізична) особа, яка приймає рішення про вкладання власних, позичкових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва.

Фінансування капітального будівництва - забезпечення кош­тами підприємств, організацій та інших суб'єктів підприємниць­кої діяльності для ведення ними будівництва.

456