Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.

Економічний закон - це суттєво стійкі внутрішні зв'язки між явищами та процесами в економічному житті суспільства.

Економічні закони - об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки в межах виробничих відносин.

Всезагальні закони описують взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин протягом усій історії людства. Наприклад, мова йдеться про закони економії часу, підвищення потреб.

Загальні закони відображають взаємозв'язки організаційно-економічних відносин і продуктивних сил протягом довготривалих періодів історії. Наприклад, закони товарного виробництва: закон попиту, закон вартості та ін.

Специфічні (спеціальні) закони аналізують особливості розвитку виключно виробничих відносин на вузьких відрізках історичного розвитку.

Економічні закони характеризуються такими особливостями: вони мають сутнісний характер; виявляються через практичну діяльність людей, що нерідко опосередковується політичними, ідеологічними та іншими відносинами, які часто протидіють "природноісторичному" розвитку суспільного виробництва. Тому економічні закони діють не так неухильно, як закони природи: вони проявляються як основні пануючі тенденції економічного розвитку суспільства.

Систематизація економічних законів.

Економічні закони тісно між собою пов'язані. Тому, щоб зрозуміти суть того чи іншого закону, необхідно розглянути його місце і роль у системі законів. Сутність економічних законів - це субординована система, в якій виділяються основні і похідні відносини. Основний економічний закон виражає найхарактернішу рису, найглибшу суть, природу економічного ладу. Він виражає мету суспільного виробництва і засоби її досягнення.

Загальні економічні закони - це закони, які охоплюють усі сторони і сфери економічних відносин (закон попиту й пропозиції та інші).

Економічні категорії - найбільш абстрактні, загальні поняття, які відображають принципові умови економічного життя суспільства (наприклад, товар, гроші, розподіл, багатство та ін).

Політична економія виконує такі основні функції:

1. Теоретико-пізнавальна, або методологічна.

2. Практична, або рекомендаційна.

3. Виховна.

Визначають також позитивну і нормативну науку.

Позитивна політекономія аналізує наявні факти й процеси економічної дійсності (те, що є).

Нормативна політекономія надає рекомендації подальшої практичної діяльності на підставі узагальнень позитивної науки.

Кожна наука спирається на сукупність інструментів вивчення свого предмету, або на систему методів пізнання. Політична економія має також власний інструментарій досліджень, або методологію.

Взагалі методологія - це вчення про методи наукового пізнання суті явищ предмету науки. У перекладі з грецького "метод" - шлях до будь-чого.

Політекономія користується двома групами методів досліджень:

- загальнонаукові;

- спеціальні.

Загальнонаукові методи містять такі наступні складові:

1. Структурно-функціональний аналіз, що передбачає розгляд явища як складної системи з обов'язковим розглядом функцій елементів. Вказані функції об'єднуються такими угрупованнями взаємозв'язків:

- координаційні, що пов'язані з узгодженістю структурних елементів системи;

- субординаційні, що підкреслюють ранжирування елементів за пріоритетністю;

- генетичні, що аналізують історію розвитку зв'язків.

2. Поєднання кількісного і якісного аналізу з використанням математичного моделювання соціально-економічних процесів.

3. Метод наукової абстракції з виділенням істотних риф£ явищ з одночасним уникненням розгляду другорядних процесів. Істотні, глибинні характеристики є науковими абстракціями, які не існують у чистому вигляді, але дозволяють описати суть явищ з подальшим доповненням новими формами.

Найбільш характерним є дослідження властивостей ідеального газу в фізиці.

4. Аналіз і синтез, що поєднують початкове розчленування явища на окремі частини з подальшим розглядом кожної з них і складання різних елементів у цільну систему.

5. Індукція і дедукція, які вибирають протилежні підходи до взаємодій часткового і загального.

6. Поєднання логічного й історичного,

Спеціальні методи в політичній економії містять такі основні форми:

1. Економічний експеримент.

2. Використання статистичних, або економетричних інструментів.

3. Використання вихідних принципів поведінки економічних суб'єктів:

- кожний веде себе раціонально, наприклад, мріє про максимізацію доходів при мінімізації витрат;

- принцип „за інших, рівних умов”, коли взаємодії двох параметрів розглядаються в динаміці за умов незмінності інших величин; наприклад, висновок відносно зворотнього зв’язку динаміки цін на товар і величини попиту є справедливим за умови постійності інших чинників попиту.

4. Паралельне використання словесного (вербального), графічного і аналітичного методів аналізу економічних процесів. За цієї умови ми отримуємо однакові висновки.

Розглянемо наступний приклад.

Співвідношення цін на товар і величини пропозиції на нього - надане у вигляді таблиці:

Дані таблиці дозволяють зробити такі висновки:

1. Прямий зв'язок динаміки цін і величини пропозиції товару. Зростання цін з 10 до 13 грн. веде до зростання величини пропозиції з 10 до 16 шт.

2. Ми маємо лінійну залежність величини пропозиції від ціни, коли постійний приріст ціни на 1 грн. веде до постійного приросту величини пропозиції на 2 шт.

3. Зміна ціни на 1 грн. зумовлює зміну величини пропозиції на 2 шт. в одному напрямку.

Таким чином, ми зробили словесний (вербальний) аналіз даних таблиці.

Економічна система та її типи. Відносини власності.

Економічна система - це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сутність організаційних форм та видів господарської діяльності. Будь-яке суспільство являє собою соціальну систему.

Соціальна система - це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об'єднані різноманітними, зв'язками І взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Структурні елементи економічної системи - усі різноманітні форми господарювання, що утворюють цілісність економічної системи.

Мобільність економічної системи - здатність комплексно, адекватно і своєчасно реагувати на зміни навколишнього середовища, що, в свою чергу, є запорукою макро- і мікроекономічної рівноваги.

Економічна система має три основні ланки:

- економічну структуру продуктивних сил суспільства;

- систему економічних відносин;

- механізм господарювання.

Продуктивні сили - це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці.

Механізм господарювання узгоджує функціонування і розвиток економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини. Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституційних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів.

Економічні системи поділяють, на:

- систему ринкової економіки;

- адміністративно-командну систему;

- змішану економічну систему;

- перехідну економічну систему.

Ознаки ринкової системи такі:

- різноманітність форм власності;

- домінування приватної власності;

- панування товарно-грошових відносин;

- свобода підприємництва;

- конкурентний механізм господарювання;

- вільне ціноутворення, що засновано на взаємодії попиту і пропозиції;

- регулююча економічна роль держави;

- особиста свобода;

- домінування індивідуального інтересу.

Командно-адміністративна система заснована на:

- пануванні державної власності;

- одержавленні народного господарства;

- відсутності конкуренції;

- директивному плануванні;

- неринкових господарських зв'язках;

- зрівняльному характері розподілу;

- ігноруванні законів товарно-грошового обігу;

- жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання;

- відсутності ринкового менталітету.

Змішана економічна система характеризується так:

- розвиваються якісні зрушення у відносинах приватної власності, виникає корпоративна власність;

- формується конкурентний механізм;

- значно підвищується економічна роль держави;

- прогнозуються соціально-економічні процеси;

- ці риси притаманні сучасним розвинутим країнам.

Перехідна економічна система характерна для:

- країн, які звільняються від недоліків адміністративно-

командної системи;

- трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо;

- притаманні гострі соціально-економічні потрясіння;

- кризові явища затяжні і охоплюють усі галузі життя;

- значно знижується рівень життя населення.

Контрольні питання

1. Розкрийте роль економічної теорії в системі економічних наук.

2. Що вивчає економічна теорія? Назвіть її об'єкт, предмет і основну цільову функцію.

4. Дайте характеристику сутності економічних законів.

5. Які загальнонаукові методи використовує економічна теорія?

6. Перелічіть основні спеціальні методи економічної теорії.

7. Яка роль методу наукової абстракції в пізнанні соціально-економічних процесів?

8. У чому полягає сутність методу поєднання логічного та історичного підходів?

9. Яке значення мають кількісні, зокрема статистичні методи?

10. Дайте визначення місця математики у вивчанні економічних процесів.