§ 5. Методи дослідження економічних процесів та явищ

Кожна наука спирається на сукупність методів дослідження, тобто має свою методологію. Для того щоб одержати нові знання, треба свідомо застосовувати науково обгрунтовані методи.

За часів існування Радянського Союзу всезагальним методом наукового пізнання для всіх наук—природничих і суспільних—визнавався метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в пізнанні економічнихявищ і процесів у їх загальному зв ’язку і взає мозалежністю в умовах безперервного розвитку, коли накопичення кількісних змін приводить до зміни якісного стану. Джерелом розвитку тут виступає єдність і боротьба протилежностей. Необхідність використання діалектичного методу не втрачає сили і сьогодні. Проте слід враховувати, що вказаний метод не вичерпує змісту методології економічної теорії. Виникає необхідність використання й інших загальнонаукових ме-тодівдослідження.

У економічній теорії надзвичайно важливе значення має метод наукової абстракції. Суть цього методу полягає у звільненні уявлень про предмет дослідження від всього випадкового, тимчасового, одиничного та виявленні у ньому істотного, постійного, типового. Результатами застосування методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони. Так, наприклад, досліджуючи процеси товарно-грошового обігу ми широко користуємось такими категоріями, як товар і гроші, незважаючи на те, що у реальному житті ані товару, ані грошей у “чистому" вигляді, без конкретної форми — не існує. На практиці товар — це реальна річ: кілограм м’яса, двоповерховий будинок, тисяча тонн вугілля і т. ін. Так само, як і гроші — паперові десять гривень, п’ятиграмова золота монета, дані у пам’яті бан-20 ківського комп’ютера про грошовий рахунок підприємства тощо. Розгляд мільйонів конкретних актів обміну не тільки не допоміг би нам встановити загальні закономірності процесу товарно-грошового обігу, а, навпаки, завадив би це зробити.

У економічних дослідженнях широко використовують метод аналізу і синтезу. Аналіз являє собою процес розкладання цілого на складові частини, а синтез — поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.

Аналіздає можливість вивчити окремі сторони об’єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх у процесі синтезу приводить до виявлення більш глибокої сутності цілого.

Аналіз і синтез — взаємодоповнюючі процеси, що складають разом один з найрозпоширеніших методів дослідження економічної дійсності.

Вивчення економічних явищ може здійснюватись як шляхом просування від фактів до теорії, так і від теорії до фактів. Це означає застосування індуктивного та дедуктивного методів дослідження.

Під індукцією розуміють виведення принципів з фактів. Тутусе починається з нагромадження фактів, які потім систематизуються і аналізуються таким чином, щоб можна було вивести узагальнення, принципи або закони. Тобто інд укція йде від фактів до теорії, від часткового до загального.

Іноді економісти розв’язують свої завдання, починаючи з рівня теорії, а потім підтверджують або спростовують дану теорію, перевіряючи її звернен-нямдофактів. Цей підхід називається дедуктивним методом. Таким чином економісти можуть опиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтущію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип, що називається гіпотезою. Достовірність цієї гіпотези потім буде перевірена систематичним і багаторазовим вивченням відповідних фактів. Тобто дедуктивний метод іде від загального до часткового, від теорії до фактів.

Індукція і дедукція не протистоять одна одній, ає взаємодоповнюючими методамидослідження. Сформульвані дедуктивним методом гіпотези правлять економістові за орієнтир при доборі і систематизації емпіричних даних.

У економічних дослідженнях широко використовують метод поєднання логічного та історичного підходів. Таке поєднання є цілком виправданим через те, що історичний процес розвитку людського суспільства взагалі та його економічного розвитку зокрема — мають власну логіку. Історія свідчить, що незважаючи на національні особливості, географічне розташування та різні природно-кліматичні умови, всі краши проходять у своє му розвитку одні й ті самі 21

Частина 1. Вступ_

етапи і стадії. Країни, що відстали в економічному розвитку від країн з найбільш розвинутою економікою, намагаючись досягти їх рівня, змушені проходити той самий шлях, яким уже проходили їхні попередники. Щоправда схожість розвитку окремих країн найкраще проявляє себе тільки при розгляді значних проміжків часу. Історія кожної країни індивідуальна і обов'язково містить у собі неповторні події, що відрізняють її від усіх інших. Тож суворе дотримання історичного підходу вуалює загальні закономірності розвитку, підкреслюючи особливості країн та демонструючи можливості не тільки їх руху вперед, а й тимчасової деградації, повернення до вже пройдених у минулому стадій. Саме тому в допомогу історичному підходу додається логічний підхід, що дозволяє відрізнити закономірне від випадкового, прогрес від регресу — ясно побачити загальний напрямок розвитку людської цивілізації. Логічний підхід дозволяє звільнити оцінку історичного розвитку людства від притаманних йому випадковостей та зигзагів, розкрити загальні закони розвитку та зміни суспільно-економічних формацій, вишикувати пройдені етапи у необхідній послідовності.

В сучасних умовах в економічних дослідженнях дедалі більше уваги приділяється статистичним та математичним методам, побудові економічних моделей. Це пояснюється значним зростанням кількісних показників, економічних параметрів, що повинні бути враховані при дослідженні процесів, які відбуваються у зростаючій економіці.

Широке застосування математичних методів в економічних дослідженнях розпочалося у ХІХ ст. Тоді виникла так звана математична школа в політекономії, засновником якої вважається Л.Вальрас (Швейцарія), а найбільш відомими представниками — У.Джевонс (Англія) та В.Парето (Італія). Використання математичних методів значно розширило можливості економічної теорії з точки зору обробки та систематизації фактичного матеріалу, відстеження взаємозв'язків між різними економічними процесами; встановлення певної взаємозалежності між ними. Одночасно виникло питання і про межі застосування математики в економічних дослідженнях. Багато хто з економістів справедливо вважає, що суспільні відносини, які виникають у процесі виробництва, неможливо пояснити лише за допомогою математичних формул. Тобто математичні методи можна розглядати тільки як допоміжні засоби у дослідженні економіки.

Особливе значення в сучасних умовах надається створенню на основі використання статистичних та математичних методів економічних моделей. Економічна модель — це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення економічної дійсності. Економічне моделювання дозволяє не тільки краще зрозуміти механізм функціонування сучасної економіки, а й передбачати стан еко-22

номіки у майбутньому, прогнозувати можливі варіанти її подальшого розвитку. Проте це дуже складна робота, що потребує врахування величезної кількості різноманітних чинників. Головна складність зумовлена тим, що економіка — багатомірна система, функціонування та розвитокякої має значною мірою сто-хастичний характер, тобто умови функціонування і характеристики стану пред-ставленіу ній випадковими величинами та пов’язані нерегулярними залежностями. Домінуюче значення особистого чинника в економічних процесахчас-то робить їх непередбачуваними, такими, що не вкладаються у жодну математичну модель.

Особливе місце серед методів дослідження економічних процесів займає соціально-економічний експеримент. Особливість цього методу полягає в тому, що теорія тут безпосередньо перевіряється практикою. В свою чергу, практичне здійснення експерименту дає новий матеріал для теоретичного осмислення і висування нових гіпотез. Будь-яка теорія може бути остаточно доведена чи спростована тільки практикою, реальною дійсністю. Саме це примушує людей постійно застосовувати цей метод, відшукуючи найбільш ефективні способи використання наявних продуктивних сил. Але слід пам’ятати, що соціально-економічні експерименти, які іноді ставляться над цілими країнами, можуть бути небезпечнішими для їх населення за експерименти з випробування зброї масового знищення. Про це яскраво свідчить досвід соціально-економічних експериментів Мао Цзедуна у Китаї, Пол Пота у Камбоджі та багато інших. Проте ретельно продуманий та підготовлений експеримент часто залишається незамінним методом дослідження економічних явищ. На закінчення слід сказати про деякі логічні пастки, що підстерігають дослідників у галузі економічної теорії. Однією з таких пасток у економічних дослідженнях є припущення, згідно зяким «те, що правильно для окремої частини, обов’язково правильно і для цілого». Так, наприклад, отримавши позитивний результат у ході економічного експерименту на окремо взятому підприємстві (в окремому регіоні країни) , економісти-дослідники можуть запропонувати поширення певних нововведень на усіх підприємствах галузі (на всій території країни). Проте зовсім не обов’язково, що ті заходи, що спрацювали на окремому підприємстві, дадуть позитивний результат, якщо їх поширити на всі підприємства галузі (чи регіональний експеримент на усю економіку). Річ у тому, що поставлене в особливі умови, по відношенню до інших, підприємство, можливо саме через це пол-їїтшилосвої економічні показники, а при поширенні його досвіду на усі підприємства галузі—жодне з них не отримає ніяких переваг над іншими і полїїшіення результатів в цілому не відбудеться.

Ще одна логічна помилка в економічних дослідженнях полягає у припущенні, що коли одна подія передує іншій, то перша обов’язково є причиною другої. Ця помилка трапляється при відшукуванні певних економічних закономірностей, виявленні причинно-наслідкових зв’язків між ними. Проте не 23

завжди дві постійно слідуючі одна за іншою події пов’язані між собою саме таким чином. Так, ранковий спів півня перед кожним сходом сонця не означає, що, якби він не заспівав — сонце б не зійшло.

Аналізуючи взаємопов’язані групи емпіричних даних особливо важливо не плутати причинність із кореляцією. Кореляція означає, що співвідношення двох (або більше) груп даних має системний і взаємозалежний характер, але не означає, що зміни в одній групі є причиною змін в іншій групі (інших групах) даних. Прикладом до сказаного може бути позитивна кореляція між освітою та доходами. Звичайно люди з більш високою освітою отримують і вищі доходи, але це ще не означає, що перше є причиною другого. Цілком можлива й зворотна залежність — більш високі доходи допомагають отримати кращу освіту. Можлива тут і дія неврахованого третього чинника—особистих здібностей людини. Більш здібні люди можуть і краще навчатись, і отримувати більш ви-сокооплачувану роботу.

Усе сказане дозволяє зробити висновок про те, що навіть оволодіння всім арсеналом методів економічних досліджень не застерігає вчених-економістів від прикрихпомилоктанепорозумінь через надзвичайну складність об'єктадос-лідження економічної теорії.