Марксистські підходи до вивчення економічних процесів

Розвиток економічної думки зазнав значного впливу німецького економіста та філософа Карла Маркса (1818-1883 рр.). Його економічну доктрину прийнято називати марксистською або пролетарською політекономією (остання назва пов’язана з ідеями іахисту інтересів робітничого класу - пролетаріату).

Економічне вчення К. Маркса базувалося на тому, що продуктивні сили суспільства прогресують у своєму розвитку, набувають суспільного характеру, їх використання найефективніше у випадку застосування не індивідуальних, а колективних форм організації виробництва. Процес усуспільнення приходить у суперечність з пануючою приватною формою привласнення факторів та результатів виробництва. Подібні протиріччя, на думку К. Маркса, приводять до соціальних та економічних конфліктів, неминучої соціальної революції, зміни капіталізму соціалізмом.

Основа марксистського економічного вчення - теорія податкової вартості; яка створюється працею робітників, а привласнюється капіталістами, в цьому суть експлуатації робітників капіталістами. Саме робітники мають виступити проти несправедливого розподілу результатів праці, скинути владу капіталістів і встановити справедливий соціальний устрій. У цілому економічне вчення К. Маркса значною мірою політизовапе, спирається на протилежність інтересів основних класів суспільства - капіталістів і робітників.

Після К. Маркса розвиток його вчення відбувався за двома напрямками. Перший представляли лідери німецької соціал- демократії кінця XIX - початку XX ст. Карл Каутський та Едуард Ьернштейн. Розділяючи соціалістичну ідею та ряд теоретичних положень марксизму, вони вважали за необхідне коригувати цю теорію відповідно до зміни ситуації та перебігу подій. Другий напрямок відстоював незмінність основних концептуальних положень марксизму. Найбільш послідовно цю лінію проводив

B. Ленін. Прихід більшовиків до влади в Росії у 1917 p., a ιιi peι ичпих побудовах.

6.