Економічний підхід до аналізу злочинної поведінки. Підходи Гері Беккера

Економічний дохід до аналізу злочинної поведінки базується на передумові раціональної поведінки людей, які скоюють злочин. За словами Бентама, «прибуток від злочину - це сила, яка спонукає людину здійснити правопорушення.

У дослідженні злочинної поведінки більшу частину двадцятого сторіччя панували уявлення, згідно з якими основні причини того, що індивіди скоюють злочини, заключаються в їхній гріховності, ненормальності або відсутності у них душевного здоров'я.

Раціональне пояснення причин злочинної поведінки людей повернулося в науку лише в 1968-му році в статті Eepi Беккера «Злочин і покарання: економічний підхід», що стала класичною [1]. У цій знаменитій праці автор використовує підхід, який «слідує принципам традиційного для економістів аналізу вибору й припускає, що людина вчиняє злочин у тому випадку, якщо очікувана корисність від цієї дії перевищує корисність, яку вона могла б одержати, використовуючи свій час і сили іншим способом». Тобто відповідно до підходу Беккера, «деякі люди стають злочинцями не тому, що їхня базова мотивація відрізняється від мотивації інших людей, а тому, що в них оцінка витрат і результатів є іншою» [2].

Подальший розвиток економічної теорії злочинної поведінки після праці Eepi Беккера здійснювався, в основному, у двох напрямках: емпірична оцінка впливу двох основних факторів (імовірності настання покарання і його тяжкості) на схильність індивідів до протизаконної активності й аналіз впливу на величину цієї активності інших факторів, включаючи емпіричну оцінку цього впливу.

За загальним визнанням, найбільше значення серед таких факторів мають доходи індивіда від легальної діяльності, які будуть утрачені, у випадку, якщо індивід скоїть злочин і буде викритий [3].

Примітки

1. Becker G. Crime and Punishment: The Economic Approach // Journal of Political Economy, 1968, v. 76,-n. 1, p. 169-217.

2. Беккер Γ.C. Преступление и наказание: экономический поход // Беккер Г. Человеческое поведение: экономический поход. Избранные труды по экономической теории. - M.: ГУ ВШЭ, 2003. - С. 282-330.

3. Опираючись на різне ставлення індивідів до ризику, Гері Беккер пояснює більший стримуючий ефект збільшення ймовірності викриття в порівнянні зі збільшенням тяжкості покарання (цей ефект згодом був підтверджений численними економічними дослідженнями).

71.