Предмет і функції економічної теорії.

Предметом політекономії є виробничі відносини в їх взаємодії з продуктивними силами, а також організацією управління і ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства.

Об'єктом дослідження політекономії є економіка в цілому, на усіх рівнях:

- мікрорівень - з особливостями діяльності окремих споживачів і виробників, продавців і покупців;

- макрорівень - зі специфікою функціонування господарства країни в цілому;

- мегарівень - з оцінкою діяльності в межах світового господарства і міжнародних економічних зв'язків.

Вперше термін "економіка" ввів Аристотель у 3 ст. до н.е. У перекладі з грецької "економіка" означає мистецтво ведення домашнього господарства ("ойкос" - дім, "номос" - вчення). Аристотель відрізняв економіку і хриматистику. Першу пов'язують із задоволенням потреб людей, другу - з накопиченням грошей.

Термін "політична економія" вперше використав французький вчений- меркантиліст Антуан де Монкретьєн у 1615 році у своїй книзі „Трактат політичної економії”.

Але повернемось до предмету політичної економії й визначимо ключові терміни „продуктивні сили” та „виробничі відносини”.

Продуктивні сили складаються з двох елементів: робочої сили й засобів виробництва.

Робоча сила - особливий чинник виробництва, що визначається як здатність людини діяти у матеріальній та духовній сферах.

Засоби виробництва - уречевлений чинник виробничої діяльності - сукупність предметів, засобів і умов праці.

Предмети праці - об'єкти впливу людини, під час виробничої діяльності, зокрема, природні ресурси, речовини та продукти попередньої переробки (сировина, напівфабрикати).

Умови праці - об'єкти зовнішньої середи, у процесі безпосередньо виробництва, яка є необхідною складовою нормальної діяльності (будівлі, споруди, засоби безпеки та ін.).

Засоби праці - посередники людського впливу на предмет праці (устаткування, інструменти, ЕОМ та ін.).

Виробничі відносини являють собою сукупність відносин людей у сферах безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. При цьому відрізняють організаційно-економічні й соціально-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини характеризують систему зв'язків між людиною і виробничим процесом (поділ праці, організація і оплата праці, грошовий обіг та ін).

Соціально-економічні відносини описують відносини між людиною, та людиною під час здійснення господарської діяльності. Мова йдеться про відносини власності, розподілу доходів і багатства у цілому, відтворення суспільного виробництва.

Визначальною формою соціально-економічних відносин є власність з наступними основними типами:

- приватна;

- суспільна;

- змішана.

Організаційно-економічно визначають індивідуально-сімейну,

колективну, державну, міжнародну власність.

Політична економія аналізує також економічні закони й категорії.

2.