ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Об’єктивний процес розвитку товарного виробництва, який супроводжувався поглибленням суспільного поділу праці і зростанням усуспільнення виробництва і праці, зумовив утвердження і розвиток приватної власності, послідовний перехід від індивідуальної приватної власності до колективної і кооперативної власнос­ті, в тому числі акціонерної, корпоративної власності, а потім і державної форми власності.

Не можна не враховувати, що об’єкт перетворень - тип радянської економі­ки - виявився не лише своєрідним, а дуже важким для реформування. Це еконо­міка, де переважали важка промисловість і військово-промисловий комплекс із недостатнім розвитком легкої і харчової промисловості, споживчого сектору в ці­лому. Відразу ж з’ясувалося, що така структура економіки не відповідає ринковим умовам. Ще до початку реформ виявилося, що продукція у старих обсягах важкої промисловості і ВПК не потрібна. Вже це зумовило спад виробництва і підвищен­ня рівня безробіття. А якщо врахувати, що ця економіка була високозатратиою, матеріало- та енергомісткою з низькою якістю продукції, в тому числі легкої і хар­чової промисловості, то стане зрозумілим, що обвал економіки був неминучим.

І нарешті, ситуація загострювалася і тим, що в Україні не було розвинених товарно-грошових відносин.

Для їх здійснення потрібно було не лише трансформувати відносини власності і структуру економіки, але й змінити свідомість людей. Люди, які жили в умовах суспільної, державної власності мали перейти насамперед до приватної власнос­ті у господарстві і одночасно усвідомити, що вона священна і недоторкана. Аби після того, як все було державним чи колгоспним, але "все було довкола моїм’; пе­рейти до приватної власності і чітко розрізняти "моє” і "чуже" потрібна була рево­люція не лише у відносинах власності, але й у свідомості людей. Цілком зрозумі­ло, така складна ситуація потребувала виваженого проведення реформ, глибокого їх роз’яснення, щоб люди усвідомили їх і сприйняли як власну справу. Насправді було проігноровано не лише складність реформ, а, головне, людину, і здійснено так звану шокову терапію, яка фактично призвела до руйнації господарства. Спад виробництва, який тривав майже 10 років і призвів до зменшення ВВП України на 2/3, і гіперінфляція, коли ціни лише за 1993 р. зросли у 102 рази, величезне падіння доходів населення і його зубожіння, перетворення України із розвиненої індустрі­альної держави у сировинну країну - ось плата за "шокову терапію".

І все ж через великі втрати, Україна прямує шляхом становлення ринкових від­носин. Поступово, дедалі глибше утверджується приватна власність як підґрунтя економічної самостійності суб’єкта господарювання.

Водночас зусилля держави мають бути спрямовані на зміну структури еконо­міки, подолання її високозатратності, матеріале- та енергоміскості, що можуть за­безпечити перехід на інноваційний тип розвитку, поширення інноваційного під­приємництва. Відомо, в якому становищі опинилася Україна з імпортом газу з Росії. Для розв’язання цієї ситуації потрібні, з одного боку, поступовий перехід на рин­кові ціни на газ і плату за транзит і зберігання газу у підземних сховищах, а з друго­го - максимальне застосування енергозберігаючих технологій. Прикро, що за роки незалежності у цьому напрямі не відбулося будь-яких серйозних зрушень і Украї­на і надалі у 3-5 разів більше витрачає газу на одиницю вироблюваної продукції. Отже, зміна структури економіки шляхом прискорення її науково-технологічного переозброєння, впровадження інноваційного типу розвитку була і залишається од­ним із ключових завдань становлення і розвитку ринкової економіки.

Модель економіки України. Як зазначалося, стан економіки України потребує комплексної, системної трансформації, створення моделі економіки, яка б відо­бражала корінні, конституюючі її засади і була спрямована на якомога швидше подолання недоліків і вихід на шлях нормального соціально-економічного роз­витку. Оскільки в сучасну епоху загальною закономірністю є перехід людства на нову інформаційну, постіндустріальну стадію цивілізації, то немає іншого шляху, ніж поєднання індустріального (а Україна залишається на індустріальній стадії) з інформаційним постіндустріальним типом розвитку, поєднання високих інду­стріальних технологій з інформаційно-комунікаційними, що забезпечує пере­хід на інноваційний тип розвитку і розв'язання складних соціально-економічних проблем.