Поняття економічної моделі

Функціонування ринкового механізму на практиці досить складне й бага­топланове. Для розгляду основних принципів і виявлення певних законо­мірностей, які допомогли б в аналізі складних економічних реалій, економісти користуються спрощеними описами економічних явищ, так званими еконо­мічними моделями.

Економічна модель — умовний образ (відображення) економічного явища, об’єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження.

Модель дає можливість отримати нові знання про модельований ори­гінал. Вона дозволяє відповідати на питання типу “що буде, коли”. Чим модель простіша, тим легше її використовувати для загальної відповіді на це питання, тим менш деталізованим буде одержаний прогноз. Модель, яка цілком адекватна об’єкту моделювання, неможлива й не потрібна. Модель має бути настільки простою, наскільки це дозволяє мета дослідження. Такою метою може бути, наприклад, спроба розібратися, як діє певний сектор економіки чи окремий учасник економічного процесу.

Економічна модель повинна містити в собі передумови, що необхідні для встановлення взаємозв’язків між економічними змінними.

Економічна змінна — це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.

Вирізняють дві групи таких змінних:

а) ендогенні змінні — це характеристики об’єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини);

б) екзогенні змінні — це характеристики зовнішніх (по відношенню до об’єкта моделювання) умов, що змінюються, а також сукупність внут­рішніх параметрів об’єкта; фіксація їхніх значень дозволяє конкретизу­вати модель.

Вище були наведені приклади економічних моделей (крива виробничих можливостей і модель циркулюючих потоків), котрі досить спрощено опи­сували економіку, але виявилися корисними для розгляду деяких важливих понять і концепцій.

Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків та схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів. Наприклад, твердження: “Підприємницька фірма виробляє таку кількість продукції, яка максимізує її прибуток”, — є основою для формалізації пове- дінкової моделі фірми. Відомі досить незвичні способи моделювання еко­номіки. Так, відомий економіст (а в минулому інженер) А. Філіпс сконструю­вав діючу модель визначення національного продукту, використовуючи скляні трубки й рідину різних кольорів, що циркулює в них. Зараз ця екзотична економічна модель прикрашає підвал Лондонської школи економіки, де А. Фі­ліпс свого часу читав лекції.

Більшість моделей, які використовуються у цій книзі, представлені у вигляді графіків. Пояснення до кожного з них наводиться в міру розгляду проблеми і відповідних моделей.

Відомо кілька класифікацій моделей, які використовуються у економіці. Досить поширеними є так звані рівноважні моделі. Приклади таких моделей будуть наведені у наступній темі.

6.