Проблема координації та ринок

У ринковій економіці специфічними сигналами, які дозволяють визна­чити ефективність обраних напрямків використання ресурсів, є ринкові ціни. Термін “ринкова ціна” передбачає свободу вибору економічними суб’єктами того, що вони бажають споживати, за тієї умови, що суб’єкти можуть це собі дозволити за ринковими цінами.

Ціни є головним засобом передачі інформації у ринковій економіці. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль коор­динуючого механізму.

Те, які існують економічні проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель циркулюючих потоків (див. мал. 1.3).

Ця модель показує, як пов’язані між собою фірми і домашні господарст­ва: рух матеріальних потоків (товарів та ресурсів) і фінансових (затрати на ці товари та ресурси) між фірмами та домашніми господарствами, які відбу­ваються у різних напрямках.

Наприклад, розглянемо верхню частину схеми-моделі: взаємозв’язок фірми і споживача на товарному ринку. Фірма постачає товар на ринок, де дома­шні господарства його купують. Ланцюг “фірми => ринок товарів => домашні господарства” ілюструє рух товару від виробника до споживача. Інший лан- цюг: “домашні господарства ринок товарів =≠ фірми” -* показує., зустрічний рух грошей: витрати споживача і виручку продавця

У нижній частині моделі за такою ж схемою може бути розглянутий ринок факторів.

Одним із важливих суспільних інститутів, що закріплюють і регулюють всю сукупність процесів виробництва та обміну, є ринок.

Для ринку не обов’язкова фізична прив’язка до певного місця, хоча певні ринки існують саме таким чином (наприклад, різні фондові біржі). У загальному значені ринок — це група економічних суб’єктів, які взаємодіють між собою для купівлі та продажу якогось товару чи послуги. Отже, ринки дають можливість покупцям та продавцям зв’язуватися один з одним і торгувати на взаємовигідних умовах. Ринки можуть існувати тільки для тих продуктів, права власності на які легко встановлюються, реалізуються і передаються.

Пошук покупцем продавця (і навпаки) пов’язаний з певними витратами, які називаються операційними. Операційні витрати — це вартість, що пов’язана з пошуком торгових партнерів, проведенням переговорів про умови торгівлі, складанням контрактів та забезпеченням прав власності, які отримуються шляхом конкретної операції. Результатом вибору економічних суб’єктів у ринкових умовах є попит і пропозиція (див.тему 2).

Окрім того, в економіці існує так звана неринкова діяльність, витрати на яку не покриваються за рахунок продажу товару чи послуги на ринку. Не­ринкова діяльність відрізняється від ринкової тим, що на неї не встанов­люється ціна і вона не продається. (Приклади: догляд за власними дітьми, приготування їжі, національна оборона, поліція тощо).

Мал. 1.3. Модель циркулюючих потоків.

5.