МЕХАНІЗМ КООРДИНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ РФ

Залежність між етапом розвитку суспільства й особливостями національної економіки має важливе значення для Росії: інтегра­ція нових інститутів та існуючих національних норм буде успіш­на за умови, що нові формальні інститути опиняться в руслі ево­люції неформальних інститутів раціонально-ринкового характе­ру.

Рис. 10.1. Чинники й основні риси російської економічної ментальності

У російській практиці економічні інститути можна умовно розділити на такі основні групи:

— правові інститути (інститути судової, законодавчої й адмі­ністративної системи);

— регулювальні інститути (органи, що займаються контролем і регулюванням різних сторін діяльності підприємств, а також володіють правом припинення діяльності компаній);

— інститути розвитку людського капіталу (інститути у сфері охорони здоров я, освіти і соціального забезпечення);

— інститути координації і розподілу ризиків (кредитно-бан­ківська система, фондовий ринок, страхові компанії, пенсійні фонди).

Першочерговим завданням нової моделі механізму координа­ції в Росії є створення конкурентного середовища ринкової еко­номіки — формування конкурентних правил поведінки еконо­мічних суб’єктів. Не розв’язання цього завдання, не можна ство­рити ефективний механізм координації, бо передумовою його іс­нування є ринково-конкурентна модель саморегулювання, регу­лювання на рівні підприємств, на базі яких формується економіч­не регулювання економіки на загальнонаціональному рівні.

Прагнення економічних суб’єктів до перерозподілу ринкової влади на свою користь є одним із структурних елементів конку­ренції. Враховуючи вплив інституційного середовища, конку­рентна боротьба може бути як конструктивною, так і деструк­тивною.

Перешкоджаючи надходженню капіталу, російські економічні інститути обмежують темпи розвитку національної економіки. Складність полягає в тому, що ефект інтенсивної конкуренції ні­велюється внаслідок неоднакових правил гри, вигідних неефек­тивним підприємствам. Нерівні умови конкуренції на рівні феде­ральних регіонів ведуть до дестабілізації ситуації на загально­національному рівні, погіршуючи інвестиційний клімат.

Проблема ускладнюється тим, що в результаті перетворень російського механізму координації радикально змінилася вся ін- ституційна структура. Розрив традиційних економічних зв’язків призвів до зростання трансакційних витрат координації на всіх стадіях конзрактного процесу. Надмірно високими є витрати спе­цифікації і захисту прав власності. Низький ступінь специфікації і захисту прав власності порушує зв’язок між зусиллями певного економічного суб'єкта й отриманими результатами. Це знижує стимули до легальної виробничої діяльності і створює передумо­ви для пошуку політичної ренти. Конкуренція при цьому не зни­кає, а переноситься з власне ринкової сфери у сферу впливу на державу.

В умовах явної неможливості дотримання формальних вимог, що встановлюються державою, учасники ринку позбавлені ефек­тивних каналів оскарження встановлених правил. Внаслідок такої ситуації вони вимушені систематично порушувати їх. Такий про­цес деформалізації правил формує поведінку фірм, як таких, що мають лише власні економічні інтереси й організовують власну поведінку незалежно від інших учасників ринку

Механізм координації поєднує в собі механізм саморегулю­вання економіки та державний вплив на економічні процеси, що відбуваються в суспільстві. Відсутність деперсоніфзкованих і не­обмежених у часі формальних правил у Росії призводить до від­сутності гарантій на розвиток довгострокових проектів.

Сучасний механізм координації Росії, створюючи напруже­ність у суспільстві не відповідає критерію ефективності, Меха­нізм координації російської економіки має такі недоліки:

] Нерозвиненість ринкового середовища: низький рівень кон­куренції, недостатня інтеграція економічних структур, слабкість розвитку корпоративного сектору. Створення неоднакових пра­вил гри, вигідних неефективним підприємствам, надмірно високі витрати специфікації й захисту прав власності призвели до того, що, функціонуючи у ворожому політико-правовому середовищі, учасники ринку змушені вдаватися до неринкових форм конку­ренції: пошук політичної ренти, тінізація і тому подібне.

2. Слабкість державного регулювання, що виявляється у не­здатності забезпечити стабільні «правила гри», наявності подвій­ного стандарту для різних учасників ринку, бюрократизмі, коруп­ції, невиконанні державою формальних норм. Незважаючи на те, шо вже відбулася зміна моделі взаємодії бізнесу і влади: від «приватизації влади» до режиму узгодження інтересів між дер­жавними структурами і найбільшими компаніями, об’єднаними в різні союзи й асоціації, державний апарат прагне домінувати в діалозі, нав’язуючи власну політику,

3.

Зазначені недоліки господарського механізму Росії призво­дять до того, шо наявне економічне зростання має кон’юнктур­ний характер, а отже залишається під питанням можливість реа­лізації проривного сценарію розвитку економіки. Взаємозв’язки між окремими елементами механізму координації вказують на напрями підвищення ефективності його функціонування.

Удосконалення механізму координації — досить тривалий і складний процес У трансформаційній економіці він ще більше ускладнюється, оскільки на тлі необхідності прискореної модер­нізації спостерігається відсутність єдності інституційного сере­довища, внутрішніх стимулів розвитку у суб’єктів господарю­вання. Тому саме державі необхідно стати ініціатором і лідером консолідації модернізаці йних сил, здатних підтримати динаміч­ний розвиток країни За таких саме умов держава покликана за­безпечувати концептуальне лідерство у формуванні економічної політики як ключового елементу національної модернізації, пріо­ритетів та інструментів цієї економічної політики; аналізувати тенденції розвитку економіки, включаючи структуру інтересів російського бізнесу і поширення економічної практики; створю­вати надійні інститути, що користуються довірою всіх економіч­них суб'єктів; проводити активну промислову політику, спрямо­вану на структурні зрушення в економіці.

Останнім часом зміцнюється тенденція до посилення позиції держави в російській економіці, проте в основному це відбува­ється в бюрократичній сфері, що, у свою чергу, навпаки, призво­дить до втрати гнучкості й ефективності механізму координації. Боротьбу з бюрократизмом слід розглядати в широком)⁷ контекс­ті демократичного оновлення всіх інститутів. Тому, окрім реор­ганізації державного апарату, підвищення якості управління, не­обхідно розвивати компенсаційні механізми, які нейтралізують тенденції бюрократизму. Відповідними компенсаційними механі­змами є система соціального контролю, що реалізується за допо­могою інститутів громадянського суспільства. Російською особ­ливістю € те, що в умовах низької правової культури, що скла­лася, формування розвиненої інституційної системи громадянсь­кого суспільства значною мірою стає завданням державної полі­тики.

Для підвищення ефективності і цілісності механізму коорди­нації російської економіки необхідно сформувати модернізацій- ну коаліцію соціально-політичних сил, здатних стати суб’єктом стратегії якісного економічного зростання. Надійним партнером держави в модернізації економіки Росії має стати ініціативний і заповзятливий бізнес, здатний підвищити конкурентоспромож­ність економіки, її динамізм. У зв’язку з цим найважливішою ланкою економічної й інвестиційної стратегії держави мають ста­ти створення й оптимізація національної корпоративної системи

Окрім відновлення довіри між бізнесом і державою, важливим інструментом стимулювання підприємницької діяльності мусить стати державна підтримка формування корпоративної системи. На сучасному етапі необхідні комплексні заходи щодо інтеграції й модернізації народного господарства, цьому мають сприяти державна підтримка вертикальної й горизонтальної інтеграції ви­робництва, а також координація діяльності малих підприємств і великих інтегрованих структур. Великі структури господарюван­ня додають стабільності й керованості системі господарювання, відкривають дорогу до широкомасштабних інноваційних проце­сів, малий бізнес сприяє зміцненню конкурентного середовища і забезпечує гнучкість та індивідуалізацію виробництва.

Проблема формування модернізаційної коаліції та проведення діалогу між державою і бізнесом тісно пов’язана з проблемою відносин бізнесу з різними групами населення Великий бізнес не відчуває своєї відповідальності перед суспільством, що призво­дить до виникнення соціальної напруженості і перерозподільних настроїв. Відносини бізнесу і суспільства повинні перейти на но­вий етап, характерною особливістю якого має стати поява у цих взаємовідносинах соціальної складової, що частково може вирі­шити проблеми легітимності прав власності.

10.4.