Процес виробництва. Ресурси і випуск

В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально — як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

Випуск — це товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, які вироблені фірмою (галуззю) за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.

Ресурси, або фактори виробництва — блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ — готової продукції; основні види факторів — капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницький хист. Власниками факторів є домогосподарства, які продають їх фірмам на ринках відповідних факторів.

Технологія — знання про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага; кількісно характеризується сукуп­ністю норм затрат ресурсів на випуск одиниці готової продукції.

З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначаються короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період — період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ре­сурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва.

Довгостроковий період — період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).

Для спрощення у подальшому аналізі буде розглядатись використання лише двох узагальнених видів ресурсів — капіталу, що може варіюватись лише в довгостроковому періоді, і праці, обсяги використання якої можуть змінюватись і в короткостроковому періоді. Будемо також вважати, що ко­жна фірма випускає лише один вид продукції в обсязі Q.

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується по­казниками сукупного, середнього та граничного продуктів.

Якщо зафіксувати обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного (наприклад, праці, обсяг використання якої будемо позначати літерою Z), тоді сукупний продукт змінного фактора виробництва (праці — TP_l) визначається як обсяг продукції, що виробляє фірма при певному обсязі L використання цього фактора і незмінних обсягах використання всіх інших факторів. Аналогічний показник для капіталу позначається як TP_κ.

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці — AP_l, капі­талу — AP'_κ) — це відношення сукупного продукту змінного фактора до обсягу фактора, що забезпечив випуск цього продукту:

Ці показники мають також назву продуктивність праці, продуктивність капіталу.

Мал. 6.1. (а) Сукупний продукт праці (TP₁) та стадії виробництва, (б) Серед­ній (AP_l) та граничний (MP₁) продукти праці.

ня припиняється; це є проявом закону спадної віддачі факторів виробни­цтва, згідно з яким при збільшенні обсягу використання певного фактора і незмінних обсягах інших факторів, починаючи з певного моменту (на мал.6.1.6 при L=L₁), гранична продуктивність MP цього фактора спадає.Середній продукт зростає, доки Lbgcolor=white>7 7 13 19 24 8 8 14 20 25

Для побудови двофакторної функції у графічній формі слід вибрати в табл. 6.1 всі різні комбінації ресурсів, що забезпечують один і той же обсяг випуску, і нанести точки з відповідними координатами (L₁K) на координатну площину (мал.

Ізокванта — крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів (L,K), які дозволяють отримати певний фіксований обсяг вироб­ництва (Q₀).

Аналогічно можна розглянути різні варіанти досягнення обсягів випуску Q₁=5, Q₂=I5 та побудува­ти відповідні їм ізокванти. Сукуп­ність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант.

Ізокванти мають певні власти­вості: дві ізокванти, що відпові­дають різним обсягам випуску, не можуть перетинатись; чим далі розташо­вана ізокванта від початку координат, тим більший випуск Q відповідає цій лінії; ізокванти опуклі в бік початку координат.

Для побудови ВФ в аналітичній формі слід з використанням відповідних економетричних процедур обрати конкретний вид функціональної залеж­ності (наприклад, степеневу функцію) та оцінити параметри обраної функції.

Типовим прикладом ВФ в аналітичній формі запису може бути вироб­нича функція Коба—Дугласа.

її ізокванти мають вигляд кривих, що зображені на мал.6.2; вони опуклі в бік початку координат і не перетинають їх, а лише необмежено набли­жаються до координатних осей. Це означає, що фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна неможлива, тобто

Функція з ізоквантами, що зображені на мал.б.З.а, має вигляд:

і відома під назвою виробнича функція Леонтьева (з фіксованими про­порціями використання виробничих факторів).

Іншим прикладом є лінійна ВФ з повним заміщенням факторів виробництва'.

Її ізокванти (у випадку ¢/=1, b=2) зображені на мал.6.3.б.

Мал. 6.3. Ізокванти виробничих функцій: (а) з фіксованими пропорціями факторів і (б) з факторами — повними замінниками.

4.