РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Головними елементами цього механізму є ціни, попит і пропозиція, конкурен­ція. Вихідним у цьому комплексі понять є попит. Тому що саме у попиті прояв­ляються життєві потреби людей, суспільства, задоволення яких становить основу існування і розвитку суспільства.

На попит впливає величина доходу покупця. При зниженні цін за певного, а тим більше, зрослого доходу, збільшується обсяг товарів, які може придбати поку­пець. Це - ефект доходу. Існує також ефект заміщення, який виникає за умови, що ціна певного товару знижується, а на інші товари ціни залишаються незмінними. Здешевлення одного товару порівняно з іншими зумовлює купівлю цього товару як замінника більш дорогих товарів.

Ефект доходу і ефект заміщення постійно взаємодіють. Вони діють в одному напрямі, збільшують попит при зниженні цін на товари і послуги. Коли ж мова ведеться про купівлю товарів низької якості, ці ефекти діють у протилежному на­прямі. Зниження цін на них стимулює їх купівлю, тобто здійснює заміщення якіс­ного товару товаром нижчої якості. І навпаки, маючи більший дохід, покупець від­дає перевагу якісному товару порівняно з низькоякісним. Разом з тим, на практиці складається ситуація, за якої зниження цін зменшує попит, а зростання цін - під­вищує попит. І це при тому, що правилом співвідношення цін і попиту є обернено пропорційна залежність: зростання цін зменшує попит, а зниження цін його збіль­шує.

Попит постійно змінюється під впливом багатьох чинників. Економічні про­являються у зміні реальних потреб, реальних грошових доходів та цін на товари і послуги; соціальні залежать від рівня культури покупців, традицій, звичаїв; пси­хологічні визначаються належністю до певного соціального прошарку, способом життя, типом особистості; демографічні - змінами в структурі населення, розмі­ром сімей, родом занять, освітою. Отже, попит змінюється під впливом як ціно­вих, так і нецінових чинників, хоча все ж головну роль відіграє ціна, її відповід­ність його доходам.

Попит має еластичний характер і визначається тим, на скільки відсотків змі­нюється одна величина при зміні іншої на 1 %. Розрізняють еластичність попиту за ціною, тобто цінову еластичність, та еластичність попиту за доходом. Перша показує, як змінився попит на товар при зміні його ціни на 1 %. Аналогічно ви­значається еластичність попиту за доходом. У короткостроковому періоді попит має тенденцію до зменшення еластичності, а в довгостроковому - до зростання еластичності.

Пропозиція. Це кількість товарів і послуг, яку виробники готові продати на певному ринку за певною ціною за визначений період. Пропозиція залежить від ціни товару. Чим вища ціна, тим більша пропозиція, тим більші намагання ви­робників продати збільшені обсяги продукції. Ціна, а тим більше - підвищена, є стимулом для збільшення виробництва і продажу товарів. Але цей процес не без­межний. Зі збільшенням обсягів виробництва набирає сили закон спадної віддачі, згідно з яким при незмінному основному капіталі зростатимуть витрати на оди­ницю продукції, що потребує подальшого підвищення цін для покриття зрослих витрат виробництва. Отже, зростання цін дає підприємцю більший прибуток, що дає змогу йому розширити виробництво, збільшити чисельність працівників, об­сяги сировини і матеріалів, купити і впровадити нове устаткування.

На пропозицію, як і на попит, впливають не лише ціни, але й нецінові чинники, не лише ціни на вироблювану продукцію, але й ціни на виробничі ресурси. Якщо ціни на продукцію безпосередньо впливають на збільшення пропозиції, то ціни на ресурси - робочу силу, сировину, енергоносії - впливають опосередковано, че­рез витрати виробництва. Більші затрати на виробництво продукції потребують їх відтворення, і зробити це можна через підвищення цін. Якщо ціни на ресурси знизяться, зменшаться витрати виробництва, то збільшиться виробництво і про­позиція товарів.

Активно впливає на пропозицію нова технологія. Її застосування дає змогу виробляти продукцію з меншими витратами на її одиницю, що за сталих ресурс­них цін приводить до збільшення виробництва і пропозиції. Перехід на інновацій­ний тип розвитку, пов’язаний насамперед, з технологічними нововведеннями, є джерелом зниження витрат виробництва і збільшення виробництва, прискорення економічного розвитку.

У процесі господарювання складаються різноманітні ситуації і підприємець має їх враховувати і використовувати. Наприклад, ціни на один з вироблюваних товарів підвищилися, а на другий - знизилися. Цілком зрозуміло, що підприємець збільшуватиме виробництво першого товару навіть за рахунок другого, виробни­цтво якого стало менш вигідним. Або за прогнозами очікується зростання цін на вироблювані товари. Підприємець обмежить пропозицію товарів у певний час з тим, щоб збільшити її тоді, коли ціни будуть зростати. У разі, коли збільшують­ся податки, зростають витрати виробництва, скорочується пропозиція. Якщо по­датки зменшуються, то нижчими стануть і витрати виробництва, що відкриває можливості збільшення виробництва і пропозиції товарів. Мінливість умов гос­подарювання зумовлює еластичність пропозиції, тобто її зміни залежно від зміни ціни. Чим суттєвіша зміна цін, тим значніше збільшення виробництва і пропозиції товарів, тим еластичніша пропозиція. При незначній зміні цін і обсягів виробниц­тва має місце нееластична пропозиція.

Ціна. Ринкова ціна є результатом дії попиту і пропозиції. Вона не лише відобра­жає їх взаємодію, але й врівноважує їх. Тому таку ціну називають рівноважною, тобто ціною рівноваги. Це означає, що кількість продукції, яку купують спожива­чі, відповідає обсягам продукції, яку виробники постачають на ринок. Проте по­пит і пропозиція на ринку змінюються, а значить, змінюються ціни. І все ж ви­никають ситуації, коли система цін опиняється в стані рівноваги, що визначає загальну рівновагу ринку. 1 хоча рівновага бажана, вона не стимулює економіч­них суб’єктів до змін. І лише впровадження технологічних нововведень змінює витрати виробництва, ціни, що стимулює зростання виробництва, приводить до збільшення прибутку і доходів. Отже, ринок - це свобода підприємництва, свобо­да вибору, свобода переміщення ресурсів, свобода ціноутворення. Лише за таких умов відбувається взаємодія попиту і пропозиції, виконання пінами функції сти-

мулювання виробництва і забезпечення повної або часткової рівноваги на ринку. Оскільки ринку властива стихійність, то ціна виконує урівноважуючу функцію, тобто вона встановлюється на такому рівні, коли купівлі і продажі знаходяться в стані відповідності, виключають утворення надлишків пропозиції чи дефіцит то­варів. Інакше кажучи, ціна є важливим чинником дотримання пропорції між попи­том і пропозицією. Причому між зміною попиту і рівноважною ціною існує пряма залежність: збільшення попиту зумовлює зростання цін. А між пропозицією і ці­ною залежність обернена: зростає пропозиція - зменшуються ціни, зменшується пропозиція - зростають ціни. Ціноутворення на ринку відбувається автоматично під впливом попиту і пропозиції за умови дотримання економічної свободи, сво­боди підприємництва і свободи вибору. Якщо на ринку з’являються монополії або держава надмірно втручається у його функціонування, це послаблює дію ринково­го механізму. Чи монопольне підвищення цін, чи державна, суто адміністративна фіксація цін зводять нанівець вільне ціноутворення і неминуче зумовлюють нега­тивні наслідки. Але складаються ситуації, коли проявляються інфляційні процеси і держава змушена встановлювати “ціну стелі”, тобто межу підвищення цін, аби не допустити зниження рівня життя населення. Поряд з “цінами стелі” держава вико­ристовує “ціни підлоги”, тобто такі ціни, які не можна встановлювати нижче. Такі ціни допомагають певним виробникам, створюючи сприятливі умови для розви­тку їхнього виробництва. Особливо широко застосовуються такі ціни на продо­вольство з метою економічної підтримки фермерів.

Ціна є важливим елементом ринкового механізму саморегулювання, через неї використовуються економічні закони: закон вартості, закон корисності, попиту і пропозиції тощо.

Конкуренція. Відіграє особливу роль у механізмі саморегулювання ринкової економіки. Це та сила, яка надає руху попиту і пропозиції, зумовлює їх взаємодію, урівноважує ринкові ціни. Якщо говорити образно, це мотор, який рухає ринкову економіку.

Вона зумовлена самими глибокими устоями товарного виробництва, суспіль­ним поділом праці і приватною власністю, які визначають суперництво між неза­лежними суб’єктами ринкової економіки за кращі умови виробництва і реаліза­ції продукції, за досягнення найбільшої вигоди. Конкуренція як складний процес проявляється у багатьох формах і видах. Виокремлюють такі види конкурентної боротьби: конкуренція продавців; конкуренція покупців; добросовісна (доскона­ла, або чиста) конкуренція, недосконала, недобросовісна конкуренція.

Кожний виробник налагоджує виробництво з метою одержання прибутку. Але на це спрямовані намагання всіх підприємців, що породжує конкурентну бороть­бу між виробниками. Заради досягнення мети вони вдосконалюють і розширюють виробництво, освоюють виробництво нової продукції, що забезпечує кращий збут її, намагаються виявити зміни у смаках і уподобаннях споживачів, щоб своєю про­дукцією не лише задовольнити їхні потреби, але й завоювати довіру до себе, своєї справи. На конкуренцію впливають попит і пропозиція. Якщо пропозиція переви­щує попит, ускладнюються умови реалізації, посилюється конкурентна боротьба між виробниками. Домагаються успіху ті, хто зменшує витрати виробництва, а значить, і ціну на товар, що дає змогу залучити більше покупців. Якщо конкурен­ція між виробниками зменшується, попит і пропозиція зрівнюються, а з часом по­пит навіть перевищує пропозицію. Отже, чим сильніша конкуренція серед про­давців, тим більше пропозиція перевищує попит покупців, тим доступніші ціни на товари. Якщо попит на товар перевищує його пропозицію, виникає конкуренція серед покупців за право придбати товар за порівняно нижчою ціною. Перемагає той покупець, який запропонує вищу ціну.

Важливу функцію у розвитку ринкової економіки відіграють внутрішньогалу­зева і міжгалузева види конкуренції. Перша означає конкуренцію між підприємця­ми однієї галузі, вони виробляють і реалізують однаковий чи однакові продукти. За цієї конкуренції покупці борються за придбання продукції того підприємства, яке або продає товари за ціною, нижчою, ніж ціни конкурентів, або пропонує то­вари вищої якості. Тут має значення не лише якість сировини, з якої виготовле­ний товар, але і його художнє оформлення (дизайн). Можливість знижувати ціну чи підвищувати якість товару підприємство отримує внаслідок впровадження у виробництво нової техніки і технології, вдосконалення конструювання нової про­дукції і застосування ефективних методів менеджменту та дизайну. Це дає змогу знизити витрати виробництва і підвищити якісні характеристики товарів. Отже, внутрішньогалузева конкуренція спрямована на розвиток галузі економіки, під­вищення її науково-технологічного та організаційного рівнів, зниження витрат виробництва і покращання якості продукції.

Міжгалузева конкуренція - це суперництво між виробниками різних галузей, які виробляють різні продукти. Кожен з них намагається отримати якнайбільший прибуток, проте у кожній галузі своя структура і величина витрат виробництва, а значить, і величина прибутку. Ті виробники, що отримують малий прибуток, або перебудовують своє виробництво під інші товари, або купують акції більш вигідної галузі. Оскільки це не поодиноке, а досить масове явище, відбувається перелив ка­піталу із однієї галузі в іншу, що зумовлює формування середньої норми прибутку, за якої незалежно від галузі забезпечується середня норма прибутку на капітал.

Досконала, або чиста, конкуренція - це така конкуренція, за якої цілковито і послідовно здійснюються її принципи в умовах економічної свободи, свободи під­приємництва, вибору, свободи переміщення ресурсів, вільного ринкового ціно­утворення. Це можливо за умови, що на ринку представлені підприємства порів­няно одного розміру і їхня частка незначна у загальному обсязі пропозиції, тому їхні рішення про підвищення чи зниження цін не можуть порушити ринкову рів­новагу. Але коли з’являється монополіст, то він використовує своє становище для встановлення монопольних цін. Антимонопольне законодавство дає змогу усуну­ти такі викривлення конкуренції і відновити її добросовісний, досконалий харак­тер, а значить, і ринкову рівновагу.

Недосконала конкуренція - це порушення від принципів чистої конкуренції. Вона виникає тоді, коли кількість конкурентів обмежена і можливий вплив окре­мих із них на рівень цін. Для подолання таких явищ і розвитку нормальної кон­куренції не лише використовується автимонопольне законодавство, але й вста­новлюються спеціальні бар'єри, які обмежують проникнення на ринки нових підприємців та висунення окремих виробників на монопольні позиції.

Конкуренція набуває різноманітних форм. І (е може бути цінова і нецінова кон­куренція, а за характером - добросовісна і недобросовісна.

Цінова конкуренція - це встановлення підвищених і високих цін - монополь­них, престижних, цін лідерів, "психологічних” цін, з допомогою яких збільшують­ся і прибутки, і доходи.

Нецінова конкуренція - це конкуренція за досягнення технічних переваг, ви­щої якості продукції, більшої надійності і привабливості товару, вдосконалення форм і методів збуту продукції, використання маркетингових прогнозів і пропо­зицій тощо.

Добросовісна конкуренція - це дотримання правових і етичних норм у кон­курентній боротьбі, нормальних відносин із суперниками. Недобросовісна кон­куренція - це не лише порушення правових і етичних норм, але й застосування таких негідних заходів, як технічне шпигунство, переманювання фахівців, підкуп працівників підприємства-суперника, нечесна реклама (чорний PR) тощо.

Як неодноразово наголошувалося, конкуренції загрожує монополія. Через це кон­куренцію потрібно захищати, чому слугують антимоиопольне законодавство і спе­ціальний державний орган - Антимоиопольний комітет. Антимонопольні закони визначають правові та організаційно-економічні засади розвитку конкуренції, попе­редження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції.

В Україні ще у 1992 р. було ухвалено Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій ДІЯЛЬНОСТІ'; а у 2001 р. - "Про захист економічної конкуренції”. Згідно з законами критерієм мо­нополізації ринку є ринкова частка підприємства. У США і в Україні вона ста­новить відповідно 33 і 35 % для одного підприємства, 50 % і більше - для трьох, 66,6 % і більше 70 % - для п’яти. У США передбачено, що якщо одне підприєм­ство контролює 60 % ринку будь-якого товару, то воно переходить під державний контроль, покликаний подолати порушення принципів конкуренції. Якщо фірма має 90 %, то така компанія-монополіст підлягає розукрупненню.

Прикладом застосування антимонопольного (антитрестівсьго) законодав­ства є справа відомої компанії "American Telephone and Telegraph" (АТТ). На початку 80-х років XX ст. відповідно до цього законодавства вона була розділена на 10 незалежних компаній, які виконували приблизно однакові функції і тому були конкурентоспроможними. Назву ATT зберегла найбільша з них. Такий поділ виявився успішним, позитивно вплинув на розвиток виробництва і на задоволення потреб суспільства. Конкуренція змусила прискорити процес нововведень. В результаті з’явився волоконно-трансатлантичний кабель, що підвищив інформаційно-пропускну спроможність важливої лінії зв’язку. А плата за послуги в галузі зв’язку знизилася і перелік їх значно збільшився.

Інакше склалася ситуація навколо компанії “Microsoft” У 2000 р. вона була ви­знана монополістом і за рішенням американського Окружного суду мала бути по­ділена на дві частини: Windows-частина та Internet-частина. Проте Апеляційний суд округу Колумбія відмінив рішення про поділ Microsoft Corp., оскільки анти- трестівський закон США не був порушений корпорацією “Microsoft”.

На жаль, в Україні антимонопольне законодавство застосовується не повною мірою, особливо щодо природних монополій. Від цього втрачають і держава, і суспільство.

14.3.