СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРА РИНКУ

Ринок - поняття історичне, яке розвивається від просто­го до складного: від простого базару до широкої системи мага­зинів, універсамів та супермаркетів, де продаються і купують­ся різноманітні товари.

Ринок - категорія товарного виробництва, він виникає ра­зом з виникненням товарного виробництва і обміну. Суспіль­ний поділ праці зумовлює виникнення економічно самостійних і юридично незалежних суб'єктів господарювання, переростання прямого продуктообміну у товарний обмін, утворення ринку.

Розвиток ринку - це результат взаємодії виробництва і об­міну. Виробництво збільшує масу і асортимент товарів, що зна­ходить вияв у зростанні масштабів ринку, його товарообороту і збільшенні розмаїття товарів, які задовольняють різноманітні потреби людей. Разом з розвитком виробництва зростає і вдо­сконалюється матеріально-технічна база торгівлі, що дає змогу прискорювати доставку товарів, вантаження і розвантаження їх, розфасовку і підготовку до продажу. Розширюється вико­ристання електронних касових апаратів та іншої техніки. Вини­кають нові, дедалі досконалі форми торгівлі, наприклад, елек­тронна торгівля за допомогою системи інтернет.

Ринок - це реалізація вироблених товарів, в ході якої товари дістають суспільне визнання, суспільну оцінку як затраченої пра­ці, тобто вартості, втіленої в них, так і споживчої вартості, якості продукції. Ціна, за якою реалізується товар, є конкретним, гро­шовим вираженням його вартості. І навпаки, якщо товар не реа-

лізується, то це означає, що суспільство не визнає або затраченої праці, або якості продукції, оскільки вони не відповідають потребам суспільства.

За простими актами купівлі-продажу простежується ринковий механізм по­питу і пропозиції. Попит - це не просте бажання придбати той чи інший товар, а таке, яке ґрунтується на платоспроможності. Якщо платоспроможний попит від­повідає пропозиції товарів, то це забезпечує рівновагу між наявними грошима і товарооборотом. І досягається ця рівновага за допомогою системи цін, що значно ускладнює цей процес. Адже кількість наявних грошей, тобто платоспроможний попит, має відповідати не кількості товарів, а сумі цін на них.

Товаровиробники намагаються у різний спосіб дослідити платоспроможний попит, тобто: які товари потрібні споживачам, їхню якість і якими будуть затрати на їх виробництво. Для цього підприємці або їх уповноважені по збуту вивчають і оцінюють потреби ринку. В сучасних умовах розвинулася спеціальна наука - мар­кетинг, яка досконально вивчає кон’юнктуру ринку, фіксує тенденції, які проявля­ються на ринку, і виробляє рекомендації щодо успішної реалізації товарів. Це дає змогу впевнено визначити, що і скільки виробляти, за якими цінами реалізувати продукцію. Отже, знання попиту, прогнозування його змін є необхідною умовою здійснення виробництва.

Разом з попитом підприємець має передбачати і знати умови виробництва, ті суспільно необхідні затрати, за яких реалізована продукція дасть змогу не лише відтворити індивідуальні затрати знарядь праці, сировини, робочої сили, але й отримати прибуток. І цей прибуток буде тим більший, чим нижчими будуть ін­дивідуальні затрати порівняно з суспільно необхідними, які визначають ринкову ціну товарів. Для того, щоб виконати це завдання, підприємець повинен застосу­вати нову техніку і технологію, вдосконалити організацію і оплату праці. Отже, ринковий механізм, у цьому разі представлений конкуренцією, спонукає това­ровиробників удосконалювати виробництво і знижувати витрати на нього. Для цього підприємці перетворюють частину свого прибутку у додатковий капітал і використовують його для закупівлі нової техніки, додаткових обсягів сировини і матеріалів, збільшення чисельності робітників.

У взаємодії виробництва і ринку ключова роль належить виробництву. Якщо воно базується на сучасній технології і забезпечує виробництво товарів з порів­няно низькими витратами, а його структура забезпечує виробництво широкого асортименту товарів, що відповідає платоспроможному попиту, то це є передумо­вою дотримання пропорції, рівноваги в обігу. Ефективне виробництво визначає, що і ринок може бути ефективним. Але у цій єдності виробництво і ринок мають певну самостійність. Нестача торговельних установ або необгрунтований розпо­діл виробленої продукції по регіонах, містах і селах неминуче спричиняє негативні процеси: в одних місцях - надлишок товарів, затоварювання, а в інших - дефіцит товарів. Тому потрібні зусилля працівників ринку, аби довести потрібний товар до споживача, забезпечити відповідність попиту і пропозиції за цінами рівнова­ги. Отже, ціна рівноваги - це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту. Якщо нестача певних товарів зумовлює підвищення цін і ринкові ціни не забезпечують рівноваги на ринку, то це порушує збалансованість не лише ринку, але й виробни­цтва. І навпаки, якщо товари реалізуються за цінами рівноваги, то забезпечується відповідність між попитом і пропозицією, ринковий механізм працює ефективно і такий ринок є ефективним.

Як історична категорія ринок подолав великий шлях: від ринку епохи вільної конкуренції до сучасного високорозвиненого ринку як продукту цивілізаційно- го прогресу, який забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, спожи­ванням і нагромадженням, розвиток економіки за законами розширеного відтво­рення. Він реалізує зростаючу соціальну орієнтацію економіки розвинених країн, дедалі глибше поєднує дію ринкового механізму з державним регулюванням гро­шової, фінансової, кредитної та цінової політики.

Функції ринку. Із розглянутої сутності ринку випливають його функції: регу­лююча, стимулююча, розподільча, інтегруюча.

Регулююча функція забезпечує підтримання пропорцій між виробництвом, його численними галузями і підприємствами, та споживанням, між пропозицією і попитом, споживанням і нагромадженням. Збільшення прибутку дає змогу його частину перетворювати в додатковий капітал, розширювати виробництво, збіль­шувати обсяги виробленої продукції і прибутку, що сприяє нарощуванню масшта­бів суспільного виробництва. Регулююча функція здійснюється шляхом поєднан­ня ринкового саморегулювання та державного регулювання.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що конкуренція активно впливає на науково-технічний прогрес та його втілення у виробництво, на зменшення ін­дивідуальних витрат виробництва, на задоволення платоспроможного попиту на­селення, на підвищення прибутковості господарської діяльності.

Розподільча функція означає, що ринкова ціна, яка визначається суспільно- необхідними витратами, є тією межею, за якою підприємства з індивідуальними витратами нижче середньосуспільних, одержують більші прибутки, що дає змогу їм розширювати та удосконалювати виробництво, збільшувати свій капітал, своє багатство. 1 навпаки - які мають індивідуальні витрати вище середньосуспільних, не відтворюють своїх витрат, бідніють і можуть дійти до банкрутства. Отже, ця функція диференціює підприємців на багатих і бідних, тобто здійснює соціальне розшарування суспільства.

Інтегруюча функція. Ринок, породжений суспільним поділом праці, в міру його поглиблення посилює взаємозв’язок і взаємодію економічних суб’єктів на внутрішньому ринку, а внутрішній ринок країни дедалі тісніше поєднується зі світовим ринком. Інтернаціоналізація економіки приводить до того, що товари продаються на світовому ринку не за вартістю внутрішнього ринку, а за світовою, тобто інтернаціональною вартістю. Конкуренція і на світовому ринку приводить до того, що фірми, в яких індивідуальна вартість нижча за інтернаціональну, отри­мують додаткові доходи, успішно розвиваються і збагачуються. Ті ж фірми, в яких індивідуальні витрати перевищують інтернаціональну вартість, втрачають дохо­ди, виявляються неконкурентоспроможними.

Отже, ринок і притаманний йому еквівалентний обмін, тобто обмін на осно­ві суспільної вартості і ціни як грошового вираження вартості, та конкуренція, яка диктує необхідність раціонального використання ресурсів, раціонального ведення господарства, перетворюють його в потужний фактор прогресу. Будучи об’єктивною категорією, ринок потребує поряд з ринковим механізмом саморегу­лювання “невидимої руки”, за образною оцінкою А. Сміта, тобто державного ре­гулювання, що дає змогу повніше і ефективніше використати ринок для розвитку економіки і зростання добробуту народу, країни.

Структура ринку. Як складна і багатоманітна категорія ринок має складну структуру. Головний принцип класифікації ринків - це їхнє економічне призна­чення. Хоча кожний ринок має своє специфічне призначення, водночас в одній частині ринку об’єкт обігу виступає у товарній формі, в другій - у грошовій формі, а також є ринки, об’єкти яких мають іншу, особливу форму (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Класифікація ринків за об'єктами обігу

Як бачимо, до першої групи увійшли ринки, на яких обертаються товари - предмети споживання, засоби виробництва, квартири, будинки, земля; грошова форма об'єктів обігу властива грошовому, валютному ринкам і ринку капіталу. Інакше складається ситуація у третій групі, де кожному важливий свій об’єкт обі­гу. Це робоча сила, носієм якої є людина; науково-технічна продукція та технічні засоби інформації, інформаційні системи; акції, облігації та інші цінні папери. Між усіма ринками існує тісний зв’язок і взаємодія.

Крім цього поділу, виокремлюються ринки за адміністративно-територіальною ознакою - місцеві, національні і світовий ринок, за узгодженістю із чинним зако­нодавством - легальний (офіційний) і нелегальний (тіньовий).

Цілком слушним є поділ ринків за ступенем зрілості ринкових відносин - роз­винені, ринки, що формуються, і ринки з різним ступенем обмеженості конкурен­ції (монопольні, олігопольні).

На нашу думку, немає потреби описувати кожний ринок, тому що тією чи ін­шою мірою вони розглядаються протягом усього підручника.

14.2.