РИНОК КАПІТАЛУ

Ринок ресурсів (або факторів виробництва) охоплює капітал, працю та землю. Перш за все, розглянемо ринок капіталу.

Капітал - це будь-яка цінність, яка приносить доход. Ним можуть бути засоби виробництва, гроші, нерухомість, цінні папе­ри й об'єкти інтелектуальної власності.

Види капіталу:

1) за сферами застосування:

- продуктивний - у сфері матеріального й нематеріального виробництва;

- торгівельний - у сфері товарного обігу;

- позичковий - грошовий капітал, який надається у позику та приносить власникові доход у вигляді позичкового відсотка;

2) за напрямками інвестування: матеріально-речовий, грошовий, людський, інтелектуальний, соціальний;

3) за значенням у створенні та перерозподілі доходу:

- реальний капітал - обслуговує насамперед рух продуктивно­го капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюю­чись у матеріально-речових, грошових та інтелектуальних ціннос­тях (як-то машини, устаткування, будинки, споруди, сировина, паливо, гроші, об'єкти інтелектуальної власності);

- фіктивний капітал є відображенням реального капіталу, вті­люється у цінних паперах, регулярно приносить доход їх власнику та здійснює самостійний, відмінний від реального капіталу рух на ринку цінних паперів; сам по собі фіктивний капітал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

Капітал обертається на ринку капіталу, який виконує щонай­менше дві важливі функції:

1) акумуляційну - мобілізує тимчасово вільні кошти широко­го кола осіб;

2) перерозподільну - забезпечує перерозподіл коштів між га­лузями, регіонами та суб'єктами господарювання.

Ринок капіталу має складну структуру, але ми зосередимо увагу на розгляді тільки двох його основних елементів - ринку позичкового капіталу та ринку цінних паперів (див.

Рисунок 5.1 - Структура ринку капіталу

Ринок позичкового капіталу - це специфічна сфера товар­них відносин, у яких об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал.

Позика означає купівлю-продаж права подальшого викорис­тання грошей у формі реальних виробничих ресурсів.

Суб'єкт попиту на ринку позичкового капіталу називається позичальником (боржником), ним може бути фірма, фізична особа або держава. Суб'єкт пропозиції називається кредитором (як прави­ло, це спеціалізовані установи - банки, страхові компанії й інвес­тиційні фонди, але у деяких видах кредиту це може бути нефінан­сова установа, держава або навіть фізична особа).

Попит на позичковий капітал залежить, перш за все, від рівня інвестування, а пропозиція - від рівня заощаджень.

Формою руху позичкового капіталу є кредит (він розглядати­меться детальніше у темі 9).

Ціна, яка сплачується за використання позичкового капіталу, називається ставкою (нормою) процента. Вона визначається як процент від кількості грошей, узятих у позику на рік. Слід розріз­няти номінальну й реальну ставку процента. Остання враховує рівень інфляції. Наприклад, якщо номінальна ставка процента (зафіксо­вана у кредитній угоді) дорівнює 19 %, а рівень інфляції - 12 %, то реальна ставка процента становитиме 7 %. Це стосується не лише кредитних, але і депозитних ставок процента.

Абсолютна кількість грошей, яку треба сплатити за викорис­тання позичкового капіталу протягом року, називається позичко­вим відсотком. Він складає доход власника позичкового капіталу.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) - сукупність еко­номічних відносин між його учасниками з приводу випуску й обі­гу цінних паперів.

Суб'єктами ринку цінних паперів є такі:

- емітент - юридична особа, яка від свого імені випускає й ро­змішує цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками (юридична особа, Автономна республіка Крим, мі­ські ради, держава), виступає з боку пропозиції;

- інвестор - покупець цінних паперів, шо купує їх від свого імені й за власний рахунок (фізична особа, юридична особа, рези­денти та нерезиденти); інвестор може виступати як з боку попиту, так і з боку пропозиції;

- професійні учасники ринку - юридичні особи, які надають фі­нансові та інші послуги у сфері розміщення й обігу цінних паперів та обміну прав на них (брокери, дилери, реєстратори, депозитарії та інші).

На фондовому ринку обертаються цінні папери.

Цінний папір як єдність титулу капіталу та самого капіталу має номінальну й ринкову вартість. Номінальна вартість - вартість, яку цінний папір має під час обміну на реальний капітал на стаді­ях випуску й погашення. Ринкова вартість (курс) утворюється у результаті капіталізації майнових прав у процесі обігу цінного паперу на ринку. Курс цінного паперу визначається як відношен­ня доходу на цінний папір до ставки (норми) позичкового процен­та. Курс цінного паперу залежить від фінансово-економічного стану, перспектив, репутації емітента, виду та якості (ліквідність, ризикованість, доходність) цінного паперу, а також від політичних і психологічних факторів.

Основні види цінних паперів, які обертаються на фондовому ри­нку України згідно із законом України «Про цінні папери та фон­довий ринок», є такими.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включно з правом на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, правом на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та правом на управління акціонерним товариством.

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником обліга­ції та емітентом і підтверджує зобов'язання емітента повернути вла­сникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк (погасити облігацію) та виплатити доход за облігацією.

Облігація внутрішньої державної позики України - держа­вний цінний папір, що розміщується виключно на внутрішньому фондовому ринку й підтверджує зобов'язання України щодо відш­кодування пред'явнику цієї облігації її номінальної вартості з ви­платою доходу відповідно до умов розміщення облігації.

Казначейське зобов'язання України - державний цінний па­пір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізи­чних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету Укра­їни перед власником казначейського зобов'язання України, дає вла­снику право на отримання грошового доходу та погашається відпо­відно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщуєть­ся інвестиційним фондом і посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді.

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (влас­ника сертифіката) на одержання зі спливом установленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу певну суму власнику векселя (векселеде­ржателю).

Більшість операцій на фондовому ринку України у 2017 р. припадала на державні облігації України - 98 %.

Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок обслуговує випуск (емісію) та первинне розмі­щення цінних паперів. Основна функція первинного ринку - мо­білізація нових капіталів.

На вторинному ринку відбувається перепродаж цінних папе­рів (перехід прав власності на них). Основна функція вторинного ринку - перерозподіл акумульованих через первинний ринок ко­штів. Вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий обіг.

Фондова біржа - це особлива інституціонально організована частина ринку цінних паперів, де обертаються цінні папери високої якості, а операції здійснюють професійні учасники ринку. Станом на середину 2017 р. в Україні працювало 5 фондових бірж.

Головна відмінність фондової біржі від позабіржових торго­вельних систем (їх в Україні дві) полягає у застосуванні жорстких процедур відбору емітентів, цінних паперів та операторів ринку.

5.3.