Ринок ПРАЦІ

Ринок праці - особливий тип ринку, на якому укладаються угоди про наймання працівників.

Основними суб'єктами цього ринку є роботодавці та наймані працівники, об'єктом купівлі-продажу - товар «робоча сила».

Попит на працю залежить від попиту на продукцію фірми, якості праці (освіта, професіоналізм, продуктивність), особливос­тей виробничого процесу (трудоємні або трудозберігаючі техноло­гії, методи організації праці) й розміру фонду оплати праці.

Пропозиція праці залежить від заробітної плати, умов праці та престижності конкретного виду праці й фірми-роботодавця.

Ціна праці за одиницю часу називається заробітною платою. Водночас заробітна плата є доходом працівника.

Функції заробітної плати:

- відтворювальна - заробітна плата має покривати витрати, пов'язані з відтворенням і розвитком робочої сили людини;

- мотиваційна - заробітна плата має стимулювати людину працювати більше та краще.

На розмір заробітної плати впливають кількість і якість праці, умови праці, вартість життя в країні, фінансовий стан фірми та встановлений державою рівень мінімальної зарплати.

Слід розрізняти номінальну й реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, яку праців­ник отримує за свою працю протягом певного часу. Реальна заро­бітна плата - це кількість товарів і послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату. Рівень життя визначається реальною, а не номінальною зарплатою.

Форми оплати праці можуть бути такими:

- відрядна - залежить від кількості виробленої працівником продукції, використовується насамперед для оплати праці проми­слових і будівельних робітників;

- почасова - залежить від тривалості відпрацьованого часу, вико­ристовується для оплати праці спеціалістів, службовців і керівників.

В Україні існує державне й договірне регулювання оплати праці. Державне регулювання здійснюється за допомогою таких ін­струментів:

- установлення розміру мінімальної зарплати, розмірів зар­плати працівників бюджетного сектору економіки (лікарі, вчителі, військовослужбовці, працівники держапарату тощо);

- регулювання фондів оплати праці працівників підпри- ємств-монополістів;

- оподаткування доходів працівників (базова ставка - 15 %);

- індексація грошових доходів із метою захисту від інфляції (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індекса­ції, який установлюється в розмірі 101 %);

- компенсації працюючим втрати частини зарплати через за­тримку її виплати.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється через систему соціального партнерства працюючих і роботодавців та укладання колективних угод.

5.4.