9.7 Різновиди ринків капіталу. Ринок позичкових коштів

Капітал (капітальні блага, інвестиційні товари, засоби виробництва) - це створені людиною ресурси, які використовують для виробництва товарів і послуг (машини, устаткування, будівлі, транспортні засоби, мережа збуту тощо).

Отже термін „капітал" уживатимемо у дещо ширшому розумінні, маючи на увазі не лише фізичний капітал, але і фінансовий капітал (тобто грошові ресурси, які спрямовують на розвиток виробництва). Самі по собі гроші не є економічним ресурсом, проте вони уможливлюють придбання капітальних благ.

Зважаючи на вказані відмінності і специфіку взаємозв'язків між фізичним та фінансовим капіталом, доцільно виокремити такі три види ринків капіталу:

1) ринок фізичного капіталу (капітальних благ);

2) ринок послуг капіталу;

3) ринок фінансового капіталу(позичкових коштів).

На ринку фізичного капіталу купують і продають капітальні блага. Натомість на ринку капітальних послуг засоби виробництва можна тимчасово орендувати. Попит на послуги капіталу, подібно як і для інших факторів виробництва, визначається граничним продуктом капіталу у грошовому виразі. Пропозиція капітальних послуг у короткостроковому періоді відображає обмеженість капітальних благ у конкретний момент часу і є абсолютно нееластичною. Мінімальна ціна на послуги капіталу - орендна плата, яка дозволяє власникові засобів виробництва відшкодувати альтернативну вартість володіння ними і отримати нормальний прибуток.

Ключовою змінною, яка визначає ситуацію на ринках капітальних благ та послуг капіталу, є процентна ставка, що формується на ринку фінансового капіталу (ринку позичкових коштів).

Ринок позичкових коштів, як і будь-який інший ринок, регулюється силами попиту та пропозиції. Попит на позичкові кошти формують фірми, яким потрібні гроші для придбання інвестиційних товарів, і домогосподарства, які хочуть взяти позику на придбання житла чи інших товарів тривалого користування, оплату освіти дітей тощо. Інакше кажучи, потенційні позичальники готові купити грошові кошти на певний період часу. Ціною грошей є процентна ставка - плата за право користування грошовим капіталом. Очевидно, що чим нижчою буде ціна товару „гроші", тим більше буде покупців на нього. Тобто крива попиту на позичкові кошти є спадною (рис. 9.7).

Пропозицію позичкових коштів визначають домогосподарства, які мають тимчасово вільні фінансові ресурси і готові надати їх у користування на певний час на вигідних для себе умовах. Для потенційних позикодавців процентна ставка є альтернативною вартістю нагромадження грошей (зберігаючи 1000 гривень вдома, за пропонованої банківською системою процентної ставки у 15% ви відмовляєтеся від можливості отримати упродовж року дохід у 150 гривень). Тому зі зростанням процентної ставки готовність людей надати свої гроші у позику збільшується, і пропозиція позичкових коштів зростає. Точка перетину кривих попиту на позичкові кошти та їх пропозиції визначає рівноважну процентну ставку (рис. 9.7).

Отже, ціною грошей на ринку позичкових коштів є процентна ставка - плата за право користування грошовим капіталом.

Рисунок 9.7 - Ринок позичкових коштів

У ринковій економіці є багато видів процентних ставок, які істотно відрізняються між собою. Відмінності між різними процентними ставками зумовлені відмінностями у строках надання позик та їхніх розмірах, у ризикованості позик, режимі оподаткування, адміністративних витратах тощо.

Важливо розрізняти номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна процентна ставка (і) - це ставка, не скоригована на інфляцію.

Реальна процентна ставка (r) - різниця між номінальною процентною ставкою і та темпом інфляції (p):

r = i - p