Структура платіжного балансу

1.1. Відображення операцій на рахунках платіжного балансу

Платіжний баланс — систематизований запис операцій між резидентами й нерезидентами даної країни протягом певного періоду (квартал або рік) (див.

Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів нази­вають реальними потоками, а рух вимог та зобов’язань, що виникають у зв’язку з рухом реальних цінностей, — фінансовими потоками. Вартісні обсяги реальних потоків відображаються на рахунку поточних операцій. Обсяги фінансових потоків — на рахунку операцій з капіталом та фінанса­ми. Платіжний баланс складається або в національній, або в іноземній валюті міжнародних розрахунків, наприклад, у доларах США.

Більшість операцій між економічними агентами пов’язані з еквівалентним обміном цінностями, тобто зустрічними економічними потоками, що

Таблиця 12.1. Схема платіжного балансу.

Таблиця 12.2.

Таблиця 12.3.

врівноважують один одного. В рахунках платіжного балансу повинні відображатися обидва потоки. Тому кожна операція фіксується в рахунках платіжного балансу подвійним записом.

Операції належать до кредиту або дебету за такими критеріями:

Кредит — відтік за межі країни цінностей, які мають бути компенсовані надходженням цінностей (платежів) до країни.

Дебет — надходження цінностей у країну від нерезидентів, яке має бути компенсоване відтоком цінностей за межі країни.

Сальдо — різниця між кредитом і дебетом.

Крім зустрічних потоків цінностей існують також односторонні потоки (безкоштовна передача товарів, надання неоплатних послуг, списання боргів і т. ін.). У такому випадку другий запис, що збалансовує одностороннє надходження або відтік цінностей, робиться у спеціальній статті “трансферти”. Наприклад, українські дитячі лікарні одержали гуманітарну допомогу від Міжнародного червоного хреста на 27 млн. дол. США. У платіжному балансі України буде зроблено відповідний запис (табл. 12.3).

Обсяги зустрічних потоків по кредиту й дебету мають збігатися, а саль­до завжди дорівнювати нулеві. Але дані про зустрічні потоки однієї й тієї ж операції надходять з різних джерел. Так, дані про експортні й імпортні поставки товарів надає митна статистика, а дані про надходження іноземної валюти на рахунки резидентів та здійснені ними платежі акумулює ста­тистика банківська. Дані, що надходять із різних джерел, неповні й мають розбіжності. Тому баланс потоків за подвійним записом практично ніколи не дорівнює нулеві. Розбіжність, яка виникає між сумами по кредиту й дебету, називається чистими помилками та недоглядами. У платіжному балансі їхній підсумок відображається у статті “Помилки та недогляди”, з допомогою якої баланс зводиться до нуля. Значна частина потоків (контра­банда, незаконні послуги, роздріблені грошові й товарні потоки, відомості про які не збираються) не потрапляє до жодного із джерел статистичної інформації. Недогляди такого порядку можуть бути дуже значними, але статистичні помилки платіжного балансу їх не враховують.

За міжнародними стандартами, операції мають реєструватись у платіжно­му балансі методом нарахувань, тобто в момент виникнення зобов’язань однієї із сторін, а саме — передання прав власності на товари або активи, завершення надання послуги. Але нерідко застосовується альтернативний, касовий метод, відповідно з яким операція відбивається на рахунках платіжного балансу у момент надходження коштів на рахунок резидента або здійснення ним платежу.

1.2. Рахунок поточних операцій

Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Баланс поточних операцій (сальдо рахунку) є підсумком торговельного балансу, балансу послуг, чистих доходів та чистих поточних трансфертів. Статті поточного рахунку характеризують джерела й напрямки використання національного доходу країни. Додатне сальдо поточного рахунку свідчить про перевищення національного доходу країни у звітному періоді над її витратами. Від’ємне сальдо поточного рахунку засвідчує протилежне.

Товари. Рахунок “Товари” охоплює більшу частину поточних операцій, пов’язану з експортом та імпортом т. з. "видимих" товарів (на відміну від послуг, які вважаються "невидимими товарами"). До експорту (кредиту) й імпорту (дебету) належать операції, внаслідок яких право власності або розпорядження товаром у звітному періоді переходить від резидента до не­резидента (експорт) або навпаки (імпорт). Експорт та імпорт мають визначатися за однаковими цінами, а саме — цінами на умовах поставки F.O.B. ("вільний на борту судна"), коли відповідальність за вантаж і право власності на товар переходить до покупця на кордоні країни-постачальни- ка. На практиці ціни імпорту визначаються звичайно на умовах C.I.F. ("вартість-страхування-фрахт"), коли товар приймається імпортером не на кордоні, а за місцем його перебування, і доставляється до місця призначен­ня за свій рахунок.

Торговельний баланс є різницею між вартістю експортованих та імпор­тованих товарів. Торговельний баланс активний, якщо експорт товарів пе­ревищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт. Пасивний торговельний баланс називається також дефіцитним.

Послуги. Міжнародна торгівля послугами охоплює подорожі, послуги тран­спорту, зв’язку, банківських та небанківських фінансових установ, платежі за використання вироблених (будинки, споруди, технічні засоби) і невироблених матеріальних (земля, надра, природні угіддя) та нематеріаль­них активів (плата за використання авторських прав, патентів, ліцензій). Вартість послуг, наданих резидентами нерезидентам, називається експортом послуг і відбивається в кредиті. Вартість послуг, отриманих резидентами від нерезидентів, називаєтья імпортом послуг і відбивається в дебеті.

Баланс товарів та послуг є загальною характеристикою платіжного балансу за найважливішими для країни поточними операціями — зовнішньою торгівлею товарами й послугами.

Доходи. Надходження, які розподіляють або перерозподіляють ВВП, ство­рений на території інших країн з допомогою праці й капіталу резидентів, належать до статті "доходи". Заробітна плата, одержана за кордоном, та доходи він іноземних фінансових активів (відсотки по кредитах, дивіденди по акціях тощо) повертають резидентам—власникам праці й капіталу на­лежну їм частку доходу інших’країн. Національний доход країни, яка надає іншим країнам послуги праці або позичає капітал, збільшується, а на­ціональний доход країн, що користуються ними, — зменшується на величи­ну доходів, виплачених власникам факторів виробництва.

Доходи, одержані резидентами від нерезидентів, відбиваються в кредиті, доходи, сплачені нерезидентам, — у дебеті рахунку "доходи". Сальдо доходів називається чистим зовнішнім доходом.

Доходи на капітал розділяються на одержані та реінвестовані. Реінвес- товані доходи кореспондуються з аналогічною статтею фінансового рахунку.

За статтею "доходи" враховуються також доходи від фінансового лізингу — оренди з викупом орендованого об’єкта через орендні платежі. Фінансовий лізинг є прикладом складного потоку, який супроводжується змінами відра­зу на обох рахунках платіжного балансу. При здійсненні фінансового лізінґу права власності фактично переходять до орендаря. Тому операція фінансового лізінґу відображається одночасно як експорт (імпорт) товару на поточному рахунку й вимога (зобов’язання) резидента до нерезидента на рахунку фінансових операцій. Орендні платежі розкладаються на інвестиційний доход і погашення основної суми боргу, які відображаються відповідно на поточному й фінансовому рахунках.

Поточні трансферти — це односторонні перекази, які збільшують мож­ливий використовуваний доход, обсяг споживання товарів та послуг отри­мувача, але зменшують відповідні можливості донора. За змістом трансферт є операцією, яка перерозподіляє первинний доход й створює потік вторин­ного доходу. Трансферти, одержані резидентами від нерезидентів, відо­бражаються в кредиті. Трансферти, надані нерезидентам, — у дебеті платіж­ного балансу. Поточні трансферти утворюються: сплатою податків на доход та власність, штрафів та санкцій, наданням гуманітарної і технічної допомоги товарами, приватними подарунками тощо. В структурі трансфертів виріз­няються міжурядові й приватні трансферти.

1.3. Рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок

Рух фінансів та капіталу не є рухом виключно грошей або грошових позичок. Це рух фінансових активів, будь-яких зобов’язань і вимог, що виникають між економічними агентами різних країн при взаємних роз­рахунках за товари і послуги, позичанні грошей або товарів, при погашенні боргів, сплаті відсотків або інших видів доходу, при інвестуванні коштів у майно, цінні папери та інші закордонні активи.

Рахунок операцій з капіталом та фінансами об’єднує два самостійних рахунки — операцій з капіталом та фінансовий.

До кредиту належать операції, які збільшують зобов’язання резидентів перед нерезидентами або зменшують зобов’язання нерезидентів перед рези­дентами.

До дебету належать операції, що збільшують зобов’язання нерезидентів або зменшують зобов’язання резидентів перед нерезидентами.

Рахунок операцій з капіталом враховує капітальні трансферти й при­дбання (продаж) невироблених нематеріальних активів.

Капітальні трансферти (між резидентами та нерезидентами), на відміну від поточних, змінюють обсяг активів донора та реципієнта — обсяг капіталу (національного багатства) країн. Національне багатство країни-одержувача зростає, країни-донора — зменшується. Прикладом капітальних трансфертів є: передача прав власності на основні активи (фонди), списання боргів, тощо. Капітальними вважаються грошові перекази, які збільшують фінансові або матеріальні активи отримувача (строкові депозити, акції, житло, об’єкти виробничого призначення).

Одержані резидентами капітальні трансферти зменшують суму їхніх зо­бов’язань перед нерезидентами і відбиваються в кредиті. Трансферти, надані нерезидентам, зменшують активи резидентів і відбиваються в дебеті.

Невироблені нематеріальні активи — патенти, ліцензії, авторські права, торгові марки. Придбання вказаних активів аналогічне інвестиціям у закор­донні активи. Продаж — збільшенню іноземних інвестицій в активи країни. Обсяг нематеріальних активів, придбаних резидентами у нерезидентів, відбивається в дебеті, обсяг активів, проданих нерезидентам, — в кредиті.

Фінансовий рахунок відображає операції з активами і зобов’язаннями (пасивами) резидентів стосовно нерезидентів, що мали місце в поточному періоді. Активи й зобов’язання розділяються на чотири функціональні групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції й резерви.

Прямі інвестиції здійснюються не лише для одержання доходу, але й для того, щоб забезпечити вплив на керування об’єктом інвестування. Керування забезпечується участю в статутному капіталі підприємства. Але інвестиції крупних акціонерів, не пов’язані з участю в статутному фонді, також належать до прямих. Якщо інвестор володіє 10-ма й більше відсотка­ми звичайних акцій акціонерного товариства або прав голосування підпри­ємства, то підприємство вважається об’єктом прямого інвестування, а інве­стиції, зроблені в нього таким інвестором, належать до прямих. У протиле­жному випадку інвестиції належать до портфельних.

Збільшення прямих інвестицій нерезидентів до країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордоном відображаються в кредиті. Збіль­шення інвестицій резидентів за кордон і зменшення інвестицій нерезидентів відбиваються в дебеті.

Портфельні інвестиції — це боргові зобов’язання, придбані інвесторами з метою одержання доходу без значної втрати ліквідності коштів. До порт­фельних інвестицій належать: акції та інші форми участі в капіталі; облігації й інші довгострокові цінні папери (державні й корпоративні); інструменти грошового ринку - короткострокові боргові зобов’язання, які обертаються на фінансових ринках (короткострокові облігації, векселі), й фінансові похідні — валютні ф’ючерси, опціони тощо.

Інші інвестиції охоплюють всі операції з активами й пасивами, не віднесені до прямих, портфельних інвестицій та резервів. Вони охоплюють такі фі­нансові інструменти, як торговельні кредити, позички, готівку, депозити, резервну позицію країни й кредити МВФ, іноземні активи, одержані вна­слідок своп-операцій між органами грошово-кредитного регулювання країн.

Портфельні та інші інвестиції класифікуються за належністю фінансових інструментів до активів або зобов’язань (пасивів) резидентів стосовно нерезидентів. У кредиті відображається збільшення міжнародних зобов’язань та зменшення іноземних активів резидентів. У дебеті — збільшення іноземних активів і зменшення зобов’язань резидентів перед нерезидентами.

Активи, у свою чергу, розрізняються за належністю до певного внут­рішнього сектора країни-кредитора, а зобов’язання — внутрішнього сектора країни-боржника. Таких секторів у платіжному балансі виділено чотири: центральний банк, органи державного управління, комерційні банки й інші сектори економіки (домогосподарства, недержавні некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства, інші фінансові установи).

За строками погашення зобов’язання поділяються на короткострокові й довгострокові. До довгострокових належать зобов’язання із строком пога­шення більше одного року, інші належать до короткострокових.

Резервні активи являють собою ліквідні іноземні активи, що перебувають у власності або під контролем центрального банку країни: готівка й депозити в іноземних валютах, облігації, казначейські векселі та інші ліквідні боргові зобов’язання нерезидентів, деноміновані в іноземних валютах, монетарне золото, СПЗ¹, резервна позиція країни в МВФ. Резервні активи використо­вуються центральними банками для усунення диспропорцій платіжного ба­лансу або регулювання валютного курсу (валютних інтервенцій). У статті "резерви" відображується зміна резервних активів на балансі центрального банку протягом певного періоду. Сальдо статті "резерви" платіжного балансу називається балансом офіційних розрахунків.

Резервні активи є ліквідними зобов’язаннями іноземних центральних банків, державних та недержавних фінансових інститутів інших країн. Купівля іноземних активів до резервів центрального банку є "імпортом зобов’язань" нерезидентів, своєрідною портфельною або іншою закордонною інвестицією центрального банку. Тому збільшення офіційних валютних резервів відображається в дебеті, а зменшення — в кредиті. Якщо за підсумком операцій з резервами запас резервних активів протягом звітного періоду збільшується, баланс офіційних розрахунків буде від’ємний. При зменшенні резервів, навпаки, додатний.