Валютний ринок і фактори обмінного курсу

Теорія намагається дати відповідь на питання: як саме й чому змінюють­ся валютні курси? Якими факторами вони визначаються?

Напрямок зміни валютних курсів у довгостроковій тенденції визначаєть­ся умовами паритету купівельної спроможності.

2.1. Рівновага на валютному ринку.

Попит, пропозиція й рівноважний обмінний курс.

Валютним ринком називається ринок обміну валют. Валютний курс є рівноважною ціною взаємного попиту і пропозиції двох валют, що обміню­ються. Рівновага на валютному ринку встановлюється за такого курсу, коли попит на кожну з валют дорівнює її пропозиції.

Пропозиція на валютному ринку є запасом валюти, який може бути за­пропонований для обміну на іншу валюту за певного обмінного курсу. По­пит є запасом певної валюти, який може бути куплений на кількість іншої валюти, запропонованої для обміну, за певного обмінного курсу. Отже, рівноважний валютний курс ~ це співвідношення пропозицій валют для обміну на певний момент часу. Резиденти обмінюють національну валюту на іно­земну для імпорту товарів і послуг, здійснення закордонних інвестицій, виплати доходів і трансфертів нерезидентам. Іноземна валюта пропонується для обміну на внутрішню валюту певної країни з метою придбання її товарів та послуг (експорту), інвестування коштів в активи даної країни, виплати доходів та трансфертів її резидентам.

Пропозиція кожної з валют на зовнішньому і внутрішньому валютних ринках залежить від загального обсягу пропозиції грошей на даний момент часу. Обсяг пропозиції грошей не залежить від обмінного курсу і визнача­ється перед усе політикою центрального банку. Попит на іноземну валюту для іноземних інвестицій та виплати доходів за кордон залежать від про­центних ставок і не залежать від обмінного курсу.

Ринок двох валют.

Валютний ринок може бути показаний у вигляді моделі попиту і пропозиції двох валют, наприклад, гривні та долара (мал. 11.1). Припустімо, що долар - єдина валюта міжнародних розрахунків між резидентами та нерезидентами України. Але купувати товари та послуги за долари можна і в інших країнах. Відповідно з нашими припущеннями, крива про­позиції гривні на валютному рин­ку будується для фіксованого об­сягу пропозиції гривні, не залежить від обмінного курсу і тому пред­ставлена вертикальною лінією H^s₀. Крива попиту на гривні з боку доларів H^d₀ відбиває доларовий попит іноземців на українські то­вари та послуги, який залежить від ціни українських товарів у доларах. Крива попиту на гривні показує: скільки гривень бажають придбати іноземці за S^s при будь-якому мож­ливому курсу гривні е. Чим вище курс гривні, тим вище доларова ціна українських товарів, тим менше по­

Мал. 11.1. Модель попиту і пропозиції для двох валют.

пит на них і на гривню з боку доларів. Тому крива попиту на гривні з боку доларів є спадною. За пропозиції гривні H^s₀ та пропозиції доларів для об­міну на гривню $^s_g рівновага валютного ринку встановлюється в точці А. Рівноважний курс гривні дорівнює е. Зміни в пропозиції гривні, попиті резидентів України на імпорт, закордонних інвестиціях і переказах нерези­дентам пересувають праворуч або ліворуч криву пропозиції гривні H^s₀.

Рівновага на валютному ринку за умов гнучкого обмінного курсу.

Гнучкий валютний курс встано­влюється на рівні рівноважного об­мінного курсу і змінюється, якщо внаслідок збільшення або зменшен­ня пропозиції окремих валют зміню­ється співвідношення між ними на валютному ринку. Збільшення про­позиції гривні пересуває криву її пропозиції на валютному ринку пра­воруч з H^s₀ до H^s₁ (мал. 11.2). Рівно­вага валютного ринку переходить з

Мал. 11.2. Рівновага на валютному ринку за умов гнучкого обмінного курсу.

точки А в точку В. Рівноважний гнучкий курс знижується з e_g до e_r Попит на гривні з боку доларів зростає з H^d₀ до H^d ₁. Зменшення пропозиції доларів на ринку гривні на мал. 11.2 з S^s₀ до S^s₁ також веде до зниження обмінного курсу (з е₀ до е₂). Але, на відміну від переходу до рівноваги в точці В, коли пропозиція гривні збільшується, обсяг попиту на гривню з боку доларів у точці рівноваги C залишається незмінним.

Рівновага на валютному ринку за умов фіксованого курсу.

Найчастіше фіксований курс встановлюється центральним банком у вигляді максимального (е) й мінімального (е) курсів, у межах яких центральний банк зобов’язується утримувати ринковий курс внутрішньої валюти протягом певного часу.

Центральний банк дозволяє ринковому курсу вільно коливатись під впливом попиту й пропозиції у межах курсового коридору. Але якщо рівноважний курс відхиляється за межі фіксованих курсів, центральний банк здійснює валютні інтервенції або проводить інші операції на відкрито­му ринку, які повертають рівноважний курс у межі курсового коридору.

Якщо рівноважний курс перевищує верхню стелю курсового коридору (е>е), центральний банк вживає заходів, які збільшують пропозицію внутрішньої валюти або зменшують пропозицію іноземної:

1) купує депозити в іноземній валюті за депозити у внутрішній валюті й тим самим збільшує офіційні валютні резерви (валютна інтервенція);

2) викупає зобов’язання уряду (казначейські векселі, облігації тощо) у комерційних банків, фірм і домогосподарств;

Мал. 11.3. Регулювання рівноважного курсу національної валюти шляхом валютної інтервенції.

3) знижує облікову ставку та збільшує кредити комерційним банкам;

4) знижує резервні вимоги по поточних депозитах у національній валюті;

5) скасовує прямі обмеження по кредитах в національній валюті;

6) встановлює обмеження по кредитах і депозитах в іноземній валюті.

Якщо рівноважний курс відхи­ляється нижче мінімальної стелі курсового коридору (едепозити в доларах за депозити в гривнях по мінімальному курсу ё на величину ΔR = (h^d -H^s) e. Пропозиція до­ларів на валютному ринку збіль­шується з S^s₁ до S^s₂. Продаж доларів зменшує пропозицію гривні на валютному ринку з H^s_g до H^s_r Після припинення інтер­венції пропозиція доларів на рин­ку гривні скорочується до поперед­нього рівня з S^s₂ до S^s_r Рівновага на ринку гривні й долара віднов­люється в точці D.

Валютна інтервенція змінює пропозицію грошей безпосередньо на валютному ринку і тому впли­ває на валютний курс відразу. Oc-

Мал. 11.4. Продаж валютних резервів для підтримки завищеного курсу національної валюти.

кільки пропозиція грошей М1 змінюється в секторі міжнародних угод, пропозиція грошей для здійснення внутрішніх угод певний час залишається стабільною. Але збільшення або зменшення пропозиції внутрішньої валюти на валютному /- ∆∕f „, _

ринку означає відповідну зміну грошової бази: = H ~Н = ΔB. Тому через деякий час загальна пропозиція грошей змінюється на величину ABm, а про­позиція внутрішньої валюти на валютному ринку — на величину ΔH^s=(IP~ H^s) m q. Оскільки m>l, a 0k - залежність попиту на гроші від доходу, яка визначається поведінкою економічних агентів.

Якщо до умов паритету купівельної спроможності замість цін ввести фактори грошового ринку, якими вони визначаються, то одержимо:

За спрощеним підрахунком, зміна валютного курсу у відсотках приблизно дорівнюватиме:

До умов паритету купівельної спроможності можна вводити чинники факторів валютного курсу. В такий спосіб, наприклад, можна простежити вплив на обмінний курс динаміки продуктивності праці:

F — залежність обмінного курсу від різниці між темпами приросту проду­ктивності праці в національному господарстві й решті країн світу.

Збільшення валового внутрішнього продукту країни у довгостроковому періоді, або економічне зростання, є наслідком збільшення обсягів і підвищення ефективності праці та капіталу. В сучасних умовах ВВП розвинутих країн зростає, як правило, повільніше, ніж доход країн, що розвиваються, або три­валий час не збільшується. Але їхні валюти залишаються стабільними.

Причини такого явища — у майже дзеркальній симетрії демографічної ситуації та ефективності виробництва у цих країнах. В розвинутих країнах з відносно дорогою та стабільною валютою ефективність виробництва висока й постійно зростає. Чисельність населення збільшується повільно або навіть скорочується. Реальний доход на душу населення зростає. У більшості країн з хиткою, слабою валютою найчастіше все навпаки. Тому реальний доход на душу населення в них зростає повільніше або навіть знижується. Тож, принаймні в довгостроковому періоді, валютний курс визначається швидше динамікою відносних показників ефективності національного виробництва і реального доходу на душу населення, а не валового реального доходу.

В довгостроковому періоді курс національної валюти зросте, якщо за інших рівних умов:

1) зменшиться пропозиція грошей в національній економіці;

2) збільшиться пропозиція грошей у решті країн світу;

3) зросте сукупний доход або підвищиться ефективність виробництва даної країни;

4) знизиться сукупний доход або ефективність виробництва решти країн світу;

5) довгострокове значення "коефіцієнту поведінки" аґентів національної економіки збільшиться;

6) довгострокове значення "коефіцієнту поведінки" економічних аґентів решти країн світу знизиться.

Якби міжнародні ринки були досконалі і не зазнавали постійних по­трясінь, перерозподіл ресурсів між ринками нівелював би усяку різницю національних цін, крім курсів національних валют. Але в дійсності на­ціональні ринки недостатньо відкриті для вільної міжнародної торгівлі й руху капіталів через державне регулювання. Значна частка благ не є пред­метом міжнародної торгівлі або не може вільно переміщуватися з країни в країну (послуги, праця, нерухомість тощо). Національна специфіка й різ­номанітність однотипних благ з розвитком міжнародної торгівлі не змен­шуються, а навпаки, зростають. Інформаційні й транспортні витрати, ризики торгівлі між окремими країнами й досі залишаються вагомими факторами, що стримують розвиток торгівлі. Тому закон паритету купівельної спромо­жності спостерігається лише як довгострокова тенденція (на відрізках часу протягом 10 років і більше).

Науково-технічний проґрес, нерівномірність розвитку країн, активна економічна політика урядів, недосконалість інформації, міжнародні конфлікти та інші чинники постійно порушують паритет купівельної спроможності, змінюють його умови. Валютний курс відхиляється від паритетного значен­ня. Але, зазнавши змін, він прагне знову повернутись до довгострокової рівноваги. Природний рух валютних курсів до встановлення паритету купівельної спроможності відновлюється.

Незалежно від того, досягається паритет купівельної спроможності коли- небудь чи ні, він є природною точкою відліку, постійним вектором курсових коливань, яким визначається їхній напрямок.

3.3. Валютний курс у короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді обмінний курс визначається факторами, які узагальнюються співвідношенням коефіцієнтів поведінки економічних агентів (k) на грошовому ринку. “Коефіцієнт поведінки” (k) є бажанням економічних аґентів утримувати частку доходу у внутрішній валюті певної країни. Схильність до утримання доходу у формі реальних залишків внутрішньої валюти k може зазнавати як довгострокових, так і коротко­строкових змін. Довгостроковий коефіцієнт поведінки залежить від розміру й періодичності одержання заробітної плати, регулярності сплати податків, техніки розрахунків, розвитку кредиту тощо. В короткостроковому періоді коефіцієнт k залежить переважно від трьох факторів: внутрішньої процент­ної ставки, торговельного балансу країни та очікуваної інфляції.

За інших рівних умов, підвищення внутрішньої процентної ставки збільшує попит на фінансові активи, деноміновані в національній валюті. Зовнішній попит на внутрішню валюту по відношенню до доходу країни зростає, і коефіцієнт k збільшується. Спекулянти продають фінансові активи в іноземних валютах і купують національну валюту даної країни для при­дбання доходніших фінансових активів. Курс національної валюти при цьому зростає:

Вплив інфляційних очікувань. Зростання очікуваної інфляції зменшує попит на реальні грошові залишки. Коефіцієнт поведінки k знижується і, за інших рівних умов, курс національної валюти падає:

Вплив торговельного балансу. Збільшення чистого експорту означає збільшення зовнішнього доходу, отриманого в іноземній валюті, на одиницю

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Валюта

Котировка

Девальвація

Ревальвація

Підвищення валютного курсу Зниження валютного курсу Гнучкий обмінний курс Фіксований курс

Режим валютного курсу “Незалежне плавання” “Кероване плавання” “Спільне плавання” Жорстке прив ’язування М’яке прив ’язування Двосторонній обмінний курс

Багатосторонній обмінний курс Ефективний обмінний курс Номінальний обмінний курс Реальний обмінний курс

Паритет купівельної спроможності Товари для внутрішнього споживання Товари для міжнародної торгівлі Валютна інтервенція

Стерилізація

Золотий стандарт

Золото-девізний стандарт

Резервна валюта

Спеціальні права запозичення (СПЗ) Конвертованість валюти

Вільно конвертована валюта

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Оцініть правильність тверджень (так, ні)

1. Країна, економічне зростання якої випереджає зростання її головних торговельних парт­нерів, може очікувати, що міжнародна вартість її валюти підвищиться.

2. Країна, у якій процентні ставки зростають швидше, ніж в інших країнах, може очікувати, що міжнародна вартість її валюти знизиться.

3. Валюта країни подорожчає, якщо темпи інфляції в пій нижчі, ніж в інших країнах світу.

Питання множинного вибору

4. Збільшення ціпи інших валют, вираженої в гривнях, призведе до:

а) здешевлення українських товарів для іноземців;

б) подорожчання українських товарів для іноземців;

в) здешевлення іноземних товарів для українців;

г) подорожчання іноземних товарів для нерезидентів України.

5. Якщо при фіксованому валютному курсі ціни в країні зростатимуть швидше, ніж у її торговельних партнерів, тоді:

а) її експорт зростатиме, а імпорт зменшуватиметься;

б) її експорт зменшуватиметься, а імпорт зростатиме;

в) зростуть її валютні резерви;

г) зменшуватиметься ціна іноземних валют, виражена в національній валюті.

6. Якщо при гнучкому валютному курсі рівень інфляції в країні нижчий, ніж у її основних торговельних партнерів, то:

а) її валюта зміцниться;

б) її валюта девальвується;

в) курс валюти не зміниться;

г) виникне дефіцит платіжного балансу.

7. Громадяни країни, які збираються провести відпустку за кордоном, виграють від:

а) зростання курсу національної валюти;

б) зниження курсу національної валюти;

в) девальвації національної валюти;

г) зниження дефіциту платіжного балансу.

8. Припустімо, дослідження покажуть, що горілка з перцем — еліксир здоров’я. Тоді це призведе до:

б) зниження попиту на гривню;

а) підвищення попиту на гривню;

в) збільшення пропозиції гривні;

г) зниження пропозиції гривні.

9. Якщо валютні спекулянти на Московській міжбапківській валютній біржі дійдуть до висновку, що курс гривні до долара підвищуватиметься, вони почнуть:

а) продавати долари;

б) купувати долари;

в) купувати гривні;

г) продавати гривні.

10. На валютному ринку виник надлишковий попит па долари. Щоб зберегти курс гривні незмінним, Національний банк України може:

а) купити долари;

в) знизити резервні вимоги;

б) продати долари;

г) підвищити податки.

Задачі

11. Індекс споживчих ціп в Україні в 1997 р. склав 112%, індекс споживчих ціп у США - 103%, курс гривні до долара США знизився протягом року з 1,81 грп./дол. до 1,90 грн./ дол. Як саме і чому змінився індекс реального обмінного курсу гривні за 1997 р.?

12. Виходячи з умов попередньої задачі, підрахуйте: яким має бути курс гривні за умовами паритету купівельної спроможності, якщо на початку року він був вищим від паритетного па 10%?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Долан Эд. Дж., Кэмпбелл К. Д., Кэмпбелл Р. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредит­

ная политика. — Л., 1991. — Гл. 21, 22. (Пер. с англ.)

2. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-плюс, 1994. — Гл. 16. (Пер. с англ.)

3. Лиидерт П. X. Экономика мирохозяйственных связей. — M.: Прогресс, 1992, — Гл. 14, 15,

17, 18, 22. (Пер. с англ.)

4. Маккопиелл K. P., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т. — M.: Дело, 1992. — Т. 2. — Гл. 40. (Пер. с англ.)

5. Семюелсоїі П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1997. — Розд. 21. (Пер. з англ.)

6. Фишер C., Дорнбуш P., Шмалеизи Р. Экономика. — M.: Дело, 1993. — Гл. 38. (Пер. с англ.)

7. Effective Exchange Rate Indices / INST / 95-XVI / I-A-13. — Washington: IMF Institute, 1995.

8. Yarbrough B. V., Yarbrough R. M. The World Economy: Trade and Finance. — USA, Orlando, FL, 1991, Chap.12, 15, 19, 20.