Перспективи стабілізації обмінного курсу гривні у контексті світових зовнішньоекономічних тенденцій

Олена БЕРЕСЛАВСЬКА, завідувач кафедри банківської справи та фінансового моніторингу Університету державної фіскальної служби України

Через дев'ять років безперервного очікування тенденції відновлення зростання ВВП, нарешті у 2017р.

Надійну основу для довгострокового глобального зростання створює проникнення інформаційних технологій в усі сфери життя, що, по-перше, призводить до корінної зміни у виробництві і споживанні і, по-друге, вносить суттєві корективи у розвиток зовнішньоекономічної діяльності країн світу.

Структура світового експорту завжди була відмінним індикатором перетворень в глобальній економіці. За останні 10 років вона значно змінилася, на що вплинули науково-технічний прогрес і трансформація у структурі виробництва розвинених країн і тих, що розвиваються.

Аналіз інформації, наведеної у таблиці 1, показує, що частка розвинених країн у загальних обсягах світового експорту має тенденцію до зниження. Зокрема, частка США у світовому експорті у 2010р. складала 12,1%, а у 2017р. - тільки 7,88%. За вказаний період суттєво скоротилася частка експорту таких країн, як Японія, Франція, Велика Британія, Канада (таблиця « Частка країн у світовому експорті товарів»^[20]).

Якщо 20-30 років назад значну частку експорту у цих країнах складали товари, то сьогодні основний дохід вони отримують від експорту послуг і технологій, які мають високу додану вартість. Саме така тенденція сприяє зменшенню частки розвинених країн у структурі світового товарного експорту, яка у 2017р. становила менше 40%.

На світових товарних ринках цю нішу завойовують країни, що розвиваються. Саме вони є ключовими експортерами товарів і готової продукції, включаючи сільськогосподарську. Варто відзначити, що незважаючи на безумовно високий рівень розвитку сфери сільського господарства в Європі, у структурі ВВП країн ЄС воно займає не більше 1­3%, в той час як в країнах, що розвиваються, частка сільського господарства у ВВП варіюється на рівні 7-15%.

Відповідних трансформацій зазнала і зовнішньоекономічна діяльність України, оскільки сьогодні вона як ніколи піддається впливу глобальних тенденцій. На тлі спадаючого обсягу загальної експортної виручки зростає частка сільськогосподарської продукції. За останні 5 років частка продукції АПК у структурі експортної виручки України зросла з 27% у 2013р. до 41% у 2017р., а частка сільського господарства у ВВП на кінець минулого року становила 12%^[21].

Частка країн у світовому експорті товарів, %

Варто зазначити, що основою аграрного експорту все ще є експорт сировини, а саме продукція рослинного походження - пшениця, кукурудза, ячмінь та соєві боби.

У той же час, економічний розвиток України потребує стабільної курсової динаміки гривні. Забезпечити стабільність гривні за політики її гнучкого курсоутворення можливо декількома шляхами, а саме:

- зміною структури експорту товарів та послуг;

- зменшенням обсягів імпорту та збільшенням надходжень іноземної валюти на внутрішній ринок;

- нарощенням обсягів валютних резервів;

- скороченням попиту на іноземну валюту всередині країни і поверненням довіри до національних грошей;

- підвищенням ліквідності гривні.

Зменшення залежності коливань обмінного курсу гривні від зміни цін на світових товарних ринках можливо за рахунок виробництва товарів та надання послуг з високою часткою доданої вартості. На поточному етапі розвитку економіки український експорт має переважно сировинний характер (за результатами 2016р., частка продукції АПК, металургійної та хімічної промисловості та мінеральної сировини була на рівні 70% експорту) та складається з проміжних товарів з відносно низькою технологічною складовою - частка високотехнологічного експорту у 2016р. становила лише 5,5% від загального обсягу українського експорту. Зрозуміло, що зміна структури експорту - це складний і досить довгий процес, який вимагає значних фінансових ресурсів, тривалого впровадження інноваційних технологій та ще багато іншого, проте необхідно вже сьогодні впроваджувати заходи, спрямовані на реалізацію необхідних країні змін.

Стабільна динаміка обмінного курсу гривні залежить від обсягів від'ємного сальдо торговельного балансу та обсягів попиту на іноземну валюту, пов'язаних з імпортом товарів та послуг. Інформація, наведена у таблиці «Динаміка показників платіжного балансу України»² показує, що Україна має хронічне від'ємне сальдо балансу товарів та послуг протягом останніх п'яти років.

Динаміка показників платіжного балансу України,

$ млн.

Від'ємне сальдо протягом 2013-2017рр. формувалося шляхом перевищення імпорту над експортом. Зокрема, у 2016 та 2017 роках темпи зростання експорту складали 96,1% та 116,9%, відповідно, а темпи зростання імпорту за той самий період - 104,5% і 118,9%.

Дисбаланс у темпах зростання експорту та імпорту призводить до виникнення сезонних коливань на вітчизняному валютному ринку.

²² Складено за даними НБУ. - https://bank.gov.ua /controi/uk/pubiish/articie? art_id=65613&cat_id=44446.

Надходження обсягів іноземної валюти в країну і обсяги попиту на неї не співпадають і це сприяє суттєвій волатильності обмінного курсу гривні. Зокрема, у січні 2018р., коли надходження іноземної валюти на внутрішній ринок зменшилися, а попит на неї зріс (укладення річних імпортних контрактів), обмінний курс гривні знизився на 2,9%. Також девальвації гривні сприяло зростання грошової маси в обігу протягом грудня 2017р. Починаючи з лютого поточного року попит на іноземну валюту почав знижуватися і за лютий-квітень 2018р. обмінний курс гривні зміцнився на 6,2%. При цьому ревальвації гривні також сприяло підвищення облікової ставки НБУ до 17%, що позначилося на грошовій масі в обігу.

Сезонні коливання обмінного курсу будь-якої валюти - це закономірне явище, особливо під час реалізації режиму плаваючого обмінного курсу. Проте в Україні сезонні коливання курсу гривні мають більш широкий діапазон, ніж в розвинених країнах, і це негативно впливає на рівень інфляції в країні. Адже між коливаннями валютного курсу та зростанням цін в країнах, що розвивають свою економіку, існує тісний зв'язок, який називається «ефектом переносу». Національний банк України, починаючи з 2015р., пріоритетною ціллю монетарної політики визначив контроль за рівнем інфляції (режим інфляційного таргетування). Проте, нестабільна динаміка обмінного курсу гривні та її сезонні коливання, а також відсутність узгоджених дій між урядом країни та НБУ не дозволили останньому досягти визначених на 2017р. цілей з інфляції.

Нагадаємо, що в межах даного режиму НБУ запланував у середньостроковій перспективі за рахунок регулювання ключової ставки забезпечити зниження темпів інфляції до прогнозного цільового рівня - 12% + 3%у 2016р., 8% + 2% у 2017р.; 6% + 2 % у 2018р. та 5% + 1%. Якщо у 2016р. показник інфляції дорівнював 12,4%, що співпало з планами НБУ, то вже у 2017р. інфляція перевищила запланований рівень і на кінець року склала 13,7%, тобто перевищила запланований рівень на 5,7 в.п.

Збільшити надходження іноземної валюти на внутрішній ринок можливо за рахунок притоку прямих іноземних інвестицій. Проте наявність воєнних дій на Сході країни та достатньо високий рівень корупції, а також мінливе вітчизняне законодавство стримують приток інвестицій в Україну. Аналіз показників обсягів прямих інвестицій в Україну, наведених у таблиці «Головні показники валютного ринку України», показує, що протягом 2017р. ці обсяги скоротилися на 29,4%. При цьому значно зросли портфельні інвестиції, які здійснюють відповідний внесок у ризик девальвації гривні.

Стабільну курсову динаміку гривні можна забезпечити наявністю достатніх обсягів золотовалютних резервів Національного банку України. Відомо, що під час реалізації режиму плаваючого валютного курсу необхідно мати менше золотовалютних резервів, оскільки вони використовуються через проведення інтервенцій на ринку не для утримання курсу, а для згладжування його надмірних коливань. На жаль, НБУ на сьогодні ще не має достатніх золотовалютних резервів для виконання цього завдання. Інформація, наведена у таблиці «Головні показники валютного ринку України»^[22], засвідчує, що обсяги резервів протягом 2015-2017рр. мали тенденцію до зростання. За три місяці поточного року золотовалютні резерви НБУ знизилася завдяки погашенню частини зовнішнього боргу.

Головні показники валютного ринку України,

$ млн.

* Інформація на кінець березня 2018р.; **інформація на 16 квітня 2018р.

У науковій літературі є багато досліджень достатності золотовалютних резервів центрального банку та їх оптимального рівня у країні. Останні дослідження показують, що більшість науковців, у т.ч. і автор статті, дотримуються думки, що оптимальний рівень золотовалютних резервів країни визначається не тільки трьохмісячним імпортом, а ще й обсягами зовнішнього боргу країни. Стосовно України, обсяги її зовнішнього боргу перевищують обсяги золотовалютних резервів у 6,4 рази (на кінець 2017р., за даними Мінфіну України, валовий зовнішній борг держави дорівнював $116 578,0 млн.).

З огляду на недостатність золотовалютних резервів та унеможливлення ефективно впливати на коливання курсу гривні на міжбанківському ринку, НБУ вніс зміни до його функціонування. У жовтні 2015р. було внесено зміни у «Положення про проведення Національним банком України валютних аукціонів», затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2008р. №469, якими передбачається, що аукціон є однією з форм здійснення НБУ валютної інтервенції, і він проводиться не для задоволення потреб у валюті, а для визначення офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Дефіцит іноземної валюти на внутрішньому ринку, який спостерігається час від часу та сприяє девальвації гривні, примушує Національний банк України адміністративно скорочувати попит на валюту шляхом введення жорстких обмежень на ринку. На сьогодні більшість обмежень, які стосуються купівлі іноземної валюти на внутрішньому ринку для імпорту, конвертації гривневих дивідендів в іноземну валюту зарубіжними інвесторами, а також купівля валюти фізичними та юридичними особами як засіб нагромадження, а також обов'язковий продаж валютних надходжень на користь фізичних осіб, скасовані НБУ. Стосовно юридичних осіб, то обов'язковий продаж валютної виручки від експорту на рівні 50% збережено до 20 серпня поточного року. При цьому, до Верховної Ради України внесено на розгляд розроблений НБУ Закон України «Про валюту» та ще декілька альтернативних законів, в яких передбачається лібералізація руху іноземної валюти за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій.

В умовах недостатніх обсягів валютних резервів та від'ємного сальдо рахунку поточних операцій попит на іноземну валюту залишатиметься високим: з боку імпортерів, оскільки імпорт перевищує експорт, і ця тенденція збережеться на близьку перспективу, з боку уряду і корпоративного сектору. З огляду на зазначені тенденції, можна стверджувати, що найближчим часом пропозиція валюти на внутрішньому ринку буде задовольняти потребу в ній практично без «запасу». Основним стабільним джерелом надходження іноземної валюти залишиться експортна виручка. Тому, на нашу думку, прийняття даного закону є завчасним і призведе у середньостроковій перспективі до збільшення дефіциту іноземної валюти на внутрішньому ринку, що обов'язково позначиться на коливаннях валютного курсу гривні.

У заходи щодо стабілізації обмінного курсу гривні необхідно включити повернення довіри до національної грошової одиниці. Адже не зважаючи на достатньо низький рівень життя, у 2017р. на готівковому валютному ринку, за інформацією НБУ, обсяги продажу валюти зросли у 2,5 рази, а купівлі - у 7 разів^[23]. Більшість придбаної валюти знаходиться не в банківській системі, а на руках, оскільки процентні ставки за валютними депозитами коливаються у межах 2,0 - 3,0%, тобто є надзвичайно низькими в умовах України, та через недовіру до банківської системи в цілому. У цьому контексті слід зазначити, що наявність великих обсягів валюти поза банками (за різними експертними оцінками від $80 до $100 млрд.) стала одним з аргументів щодо прийняття Закону України «Про валюту». Адже ця валюта є відкладеним попитом, і якщо цей попит буде пред'явлено на внутрішньому ринку, то рівень інфляції може скласти сотні відсотків, як на початку 90-х років минулого сторіччя. З огляду на цю обставину є бажання з боку регулятивних державних органів «зв'язати» такі великі обсяги валюти купівлею за межами країни або нерухомості, або цінних паперів. Але ж Україна для розвитку економіки потребує ресурси і для цього здійснює запозичення. Можливо, необхідно ефективними заходами, які є в арсеналі уряду та НБУ, разом з банками стимулювати вкладення іноземної валюти у власну економіку, а не дозволяти її виведення за кордон.

Повернення довіри до національної грошової одиниці дозволить підвищити її ліквідність. Адже спроможність грошей задовольняти потреби учасників ринку та суб'єктів економіки залежить від їх ліквідності. Учасники товарно-грошових відносин цінять у грошах не тільки можливість обміняти їх на товари та послуги, але й спроможність бути зручним засобом обігу, платежу і мірою вартості. Зручність полягає у тому, що гроші виконують ці функції за мінімальних витрат засобів і часу. Отже, ліквідність є споживчою вартістю грошей. І якщо ця споживча вартість знижується, то національні гроші перестають виконувати функцію нагромадження.

Вітчизняна національна грошова одиниця - гривня, це внутрішня валюта, оскільки на неї немає попиту за межами країни. Внутрішні валюти значно більше підлягають знеціненню за кількома причинами. По-перше, пропозиція іноземної валюти є зовнішнім, екзогенним, чинником, практично ніяк не пов'язаним з динамікою попиту на неї. По-друге, країни з внутрішніми валютами, зазвичай, мають неглибокі і нерозвинені фінансові ринки. Отже, навіть невеликі коливання кон'юнктури призводять до значних змін котирувань. У результаті, нестабільність на такому ринку виникає швидше і триває довше, ніж на ринку міжнародних валют, що приваблює спекулянтів. По-третє, вітчизняна валюта сильно програє домінуючій за рівнем ліквідності і ступеня міжнародного визнання, тому її власники намагаються мати резерв в іноземній валюті, неохоче її конвертують, що стає додатковим джерелом попиту на неї.

Велика різниця у ліквідності між національними та іноземними грошами створює гарне підґрунтя для витіснення перших з внутрішнього обігу, особливо в умовах інфляції та інфляційних очікувань. Як тільки включається механізм витіснення, ситуація на внутрішньому валютному ринку загострюється ще більше та набуває характеру ланцюгової реакції: додатковий попит на іноземну валюту перевищує її ціну, від чого вона стає ще більш привабливим активом, що веде до нового збільшення попиту і ціни. Зупинити цей процес вдається тільки тоді, коли курс національної валюти стабілізується. Чим більшу частку займає іноземна валюта в загальній грошовій масі країни, тим важче монетарній владі контролювати ситуацію, оскільки вона може управляти тільки вітчизняною грошовою масою. У цьому контексті варто зазначити, що необхідно підвищувати попит на національну валюту України, у т.ч. на прикордонних територіях, де існує стихійний обмін товарів однієї країни на товари іншої, і намагатися розширяти попит на гривню за кордоном. Це підвищить ліквідність гривні і додасть їй міцності та стабільності.

Отже, підсумовуючи, зазначимо, що для забезпечення стабільності національної грошової одиниці у контексті світових зовнішньоекономічних тенденцій Україні необхідно зосередитися на наступних завданнях:

- покращити структуру експорту за рахунок збільшення товарів з високим обсягом доданої вартості;

- підвищувати рівень ліквідності національних грошей;

- розвивати фінансові ринки та інструменти для заощаджень;

- удосконалювати інституційно-правове середовище, яке сприятиме притоку іноземного капіталу;

- розвивати координаційну взаємодію між урядом і НБУ;

- формувати механізми та умови для залучення довгострокових гривневих ресурсів;

- повернути довіру до вітчизняного банківського сектору;

- нарощувати обсяги золотовалютних резервів та шукати нестандартні джерела їх наповнення.