Номінальний обмінний курс

1.1. Валютні курси й котировки

Номінальний обмінний курс (NER, або е) — це відносна ціна двох валют, тобто пропорція їхнього обміну одна на одну. Обмінний курс показує, скільки номінальних грошових одиниць однієї країни можна купити за номінальну грошову одиницю або за певну фіксовану кількість номінальних грошових одиниць іншої країни.

Коли ми чуємо: "Курс гривні склав 2 гривні за 1 долар США", або: "Курс гривні склав 0,5 долара США за 1 гривню", — то розуміємо, що йдеться про одну й ту саму пропорцію обміну гривень на долари, про один і той самий валютний курс. Наведені числові визначення валютного курсу є оберненими величинами, які характеризують курс долара до гривні і гривні до долара одночасно. Спосіб визначення валютних курсів називається валютною котировкою.

Пряма котировка оцінює одиницю іноземної валюти певного кількістю національної. Обернена котировка, навпаки, оцінює одиницю національної валюти певного кількістю іноземної. Звичайно валютні курси публікуються у вигляді прямих котировок, тобто курсів іноземних валют. Це зручно, тому що дає змогу оцінити і порівняти вартості всіх іноземних валют одразу через власну національну валюту. Для зручності саме курсами іноземних валют ми користуємось найчастіше, коли визначаємо курс національної валюти для практичних потреб. Але ми в своїх аналізах будемо користуватись оберненою котировкою: ціною національної валюти (одної гривні) в одиницях іноземної (певної кількості доларів США).

У практичних ситуаціях можливість подвійної котировки не створює жодних ускладнень, оскільки поряд з числовим значенням валютного курсу завжди наводиться інформація про те, яка саме з двох валют обмінюється на іншу в зазначеній пропорції. Інша справа — теоретичні побудови, у яких валюти розглядаються взагалі і замість конкретних валютних курсів найчастіше фігурують їхні позначки. У моделях, що характеризують кількісні залежності між змінними, спосіб визначення валютного курсу набуває важливого значення. Адже зміна котировки на протилежну обертає на протилежне зміст, отримані результати і висновки. Аби точно знати, про який саме спосіб визначення валютного курсу йдеться в тому чи іншому випадку, замість терміна "валютний курс" ми скористаємось терміном "курс валюти".

Курсом певної валюти називається така оцінка пропорції її обміну, яка поводиться як ціна звичайного товару: зростає, коли відносна вартість валюти збільшується, і зменшується, коли валюта стає дешевшою відносно інших валют. Під номінальним обмінним курсом якоїсь валюти ми завжди розумі­ємо лише таку котировку, у значенні якої курс валюти змінюється в тому ж напрямку, що і її відносна вартість. Із двох способів визначення номінального обмінного курсу, наведених у першому прикладі, "справжнім" курсом гривні є 0,5 долара за 1 гривню. А 2 гривні за 1 долар - це курс долара до гривні.

Припустімо, протягом року вартість гривні відносно долара зменшилась на 12,5%. За нашим визначенням, курс гривні знизився з 0,50 дол./грн. до 0,44 дол./грн., а курс долара до гривні, відповідно, зріс із 2,00 грн./дол. до 2,25 грн./ дол. - на стільки ж відсотків, на скільки знизився курс гривні. Звичайно, можна сказати й так: "Курс гривні знизився з 2,00 до 2,25 грн./дол.". У цьому не буде помилки, але звернемо увагу на те, що числове значення валютного курсу в останньому випадку зростає, хоча ми кажемо про його зниження. Оскільки досліджувати наслідки зниження величини, показник якої зростає, не дуже зручно, курсом певної валюти без додаткових пояснень називають лише обернену котировку, у значенні якої курс валюти завжди змінюється в одному напрямку з її відносною вартістю.

Вплив валютних курсів та зовнішніх факторів завжди досліджується з позиції окремого національного господарства. З точки зору окремої країни, валюти чітко поділяються на "свою" — національну (внутрішню) валюту даної країни та "чужу" — іноземні валюти. Як правило, в аналізах фігурують дві умовні валюти: національна та іноземна. Отже, у відповідності з першим правилом, валютний курс можна визначити або як "курс національної валюти", або як "курс іноземної валюти". Необхідно лише обрати національну валюту.

Курс національної валюти є кількістю іноземної валюти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на певний момент часу:

ма котировка).

У розглянутих нами прикладах курс національної валюти України — гривні — 0,5 дол./грн., а курс іноземної валюти — долара США — 2 грн./ дол. Як бачимо, курси іноземної та національної валют — обернені величи­ни, які характеризують одну й ту саму пропорцію обміну двох валют.

1.2. Режими валютного курсу і валютна політика

Дії уряду ніколи не бувають нейтральними і рідко залишаються пасив­ними щодо курсу національної валюти. Головні причини цього - внутрішня грошово-кредитна і бюджетно-податкова політика, яка впливає на валютний курс, а також значний вплив валютного курсу на торговельний баланс країни, від якого залежать розміри сукупного попиту, рівень виробництва і зайнятості в країні. Залежно від ступеня втручання органів грошово-кредитного регулювання у ринкове курсоутворення, обмінні курси поділяються на гнучкі та фіксовані.

Гнучкі курси можуть бути вільними або регульованими. Вільні курси складаються на валютних ринках стихійно, за відсутності валютної (курсової)

політики з боку держави. Відсутність курсової політики означає, що уряд не встановлює валютних обмежень, не здійснює валютних інтервенцій або інших операцій на відкритому ринку, спрямованих на формування обмінного курсу.

Системи регульованих курсів.

Регульоване плавання. Валютні курси встановлюються на валютному ринку співвідношенням попиту і пропозиції. Однак країни намагаються обмежити взаємну курсову нестабільність шляхом участі в міжнародних валютних угодах (наприклад, у Європейській валютній спілці - ЄВС) або шляхом прив’язування курсу національної валюти до “кошика” валют своїх основ­них торговельних (валютних) партнерів. Припускаючи ринкове коливання валютних курсів, державні органи утримують їх у взаємно визначених і офіційно визнаних межах за допомогою валютних інтервенцій та інших інструментів валютної політики.

Серед сучасних систем регульованих гнучких курсів виділяються:

“Незалежне плавання” — гнучкий обмінний курс, який складається незалежно від курсів інших валют під впливом попиту і пропозиції на валютних ринках та помірних інтервенцій центральних банків (США, Японія, Велика Британія, Аргентина, Австралія, Венесуела та ін.).

“Кероване плавання ” — незалежне плавання, при якому ринковий курс активно формується операціями центральних банків, що здійснюють регулювання за набором показників (Греція, Туреччина, Індія, Південна Корея та ін.).

“Спільне плавання ” — система гнучких обмінних курсів валют декількох країн з узгодженими межами взаємних курсових коливань.

Особливим різновидом регулювання валютного курсу є режим фіксо­ваного курсу національної валюти. Фіксований курс у класичному вигляді — це твердий курс національної валюти, за яким уряд офіційно зобов’язується вільно обмінювати національну валюту на іноземну і навпаки без обмеження кількості. Але в сучасних умовах більш поширена гнучка фіксація у вигляді зобов’язання уряду утримувати ринковий курс національної валюти в офіцій­но встановлених межах курсових коливань з допомогою валютних інтер­венцій та інших операцій на відкритому ринку.

Фіксовані курси валют поділяються на фіксовані в умовах вільної конвертованості валюти й фіксовані в умовах валютних обмежень — валют­ного контролю. Твердий курс, встановлений з допомогою валютного контролю або декрету про обов’язковий обмін валют за офіційним курсом, відрізняється від фіксованого тим, що не підтримується операціями на відкритому ринку і не є рівноважним ринковим курсом.

Сучасні системи фіксованих курсів.

Різновидом спільного плавання є жорстке прив’язування курсу національ­ної валюти до однієї, добровільно обраної іноземної валюти (базової валюти) або до кошика валют. У випадку жорсткого прив’язування курс національної валюти до інших валют змінюється так само, як курс базової валюти.

М’яке прив’язування передбачає фіксацію курсу до базового з урахуван­ням певних додаткових умов або індикаторів (наприклад, співвідношення рівнів цін на внутрішньому й зовнішньому ринках країн-торговельних партнерів). У такому випадку коливання курсу внутрішньої валюти будуть лише частково збігатися з коливаннями курсу базової валюти.

Конвертованість валют.

Конвертованістю називаються умови обігу й використання внутрішньої валюти. Конвертованість валюти визначається порядком обміну - купівлі, продажу і використання внутрішньої валюти для здійснення угод, - умовами її обертання на зовнішньому (міжнародному) та внутрішньому (національно­му) валютних ринках.

За ступенем конвертованості валюти поділяються на вільно конверто­вані, частково конвертовані та замкнуті (неконвертовані).

Вільно конвертовані валюти без обмежень використовуються у поточних та фінансових операціях і вільно обмінюються на будь-які іноземні валюти. Вважається, що до вільно конвертованих належать валюти всіх країн з розвинутою ринковою економікою, але насправді такими є валюти небагатьох країн (наприклад, Великої Британії, США). Більшість держав дозволяє вільну конвертованість валют лише по поточних операціях, а здійснення операцій з капіталом потребує ліцензій або інших форм дозволу.

Частково конвертовані валюти мають обмеження щодо:

а) обміну на інші валюти;

б) сфер або напрямків використання валюти в міжнародних угодах;

в) обертання на зовнішніх ринках.

До замкнутих (неконвертованих) належать валюти країн, які забороняють резидентам і нерезидентам обмінювати свою національну валюту на інші.

Розбіжність між ринковими та офіційними курсами, заснованими на валютних обмеженнях, створює множинність валютних ринків і обмінних курсів. Множинність обмінних курсів — диференціація курсових співвід­ношень по окремих видах операцій, товарних групах, сегментах валютного ринку тощо. Множинність обмінних курсів виникає внаслідок встановлен­ня валютних обмежень, зокрема диференційованого режиму конвертації для резидентів і нерезидентів по поточних та фінансових операціях. Валютні обмеження застосовуються урядами для скорочення дефіциту торговельного балансу: обмеження або здешевлення імпорту, стимулювання експорту тощо. Для цього курс внутрішньої валюти по поточних операціях занижується. Інші цілі валютних обмежень — зменшення міжнародної мобільності й за­побігання втечі капіталу, обмеження спекулятивних операцій та забезпе- чення стабільності національної валюти, контролювання зовнішньої заборгованості, захист національних активів від іноземної експансії тощо.

Незалежно від особливостей, валютна політика характеризується напрям­ком впливу на валютний курс. Заходи, спрямовані на загальне зниження курсу національної валюти, називаються девальвацією, а політика, спрямо­вана на підвищення курсу валюти, - ревальвацією. Термінами девальвація та ревальвація позначаються також наслідки відповідної валютної політики. Рівень девальвації (ревальвації) є відношенням зміни валютного курсу до його базового значення:

RD0 — ступінь підвищення курсу валюти (ревальвації).

1.3. Ефективний (багатосторонній) номінальний обмінний курс

Термін “ефективний обмінний курс” вживається у двох значеннях:

1) дійсна ціна валюти — обмінний курс, скориґований на усереднений ефект тарифів, субсидій та інших платежів, пов’язаних з експортом або імпортом (традиційне значення);

2) багатосторонній курс — усереднений курс національної валюти до інших валют в угодах з основними торговельними партнерами (поширене сучасне значення).

Ефективний обмінний курс розглядається нами лише в значенні ба­гатостороннього.

Двосторонні валютні курси визначаються двосторонніми зовнішньо­економічними потоками між країнами. Основними потоками, які залежать від курсу національної валюти і активно впливають на нього, є експорт та імпорт. Між двосторонніми торговельними балансами і валютними курсами існує певний взаємозв’язок. Зниження курсу національної валюти сприяє збільшенню експорту, зменшенню імпорту і зростанню торговельного балансу країни. Але збільшення балансу зовнішньої торгівлі викликає протилежну тенденцію до підвищення валютного курсу. Тим самим значення двосторонніх курсів національної валюти і торговельних балансів з відповідними країнами завжди рухаються в напрямку досягнення взаємної рівноваги. Порівняння індексів валютного курсу і складових зовнішньоторгового обороту країни дає змогу визначати їхні рівноважні значення і прогнозувати напрямок змін у торговельному балансі. Загальне значення має сумарний результат змін двосторонніх валютних курсів. Але останні можуть змінюватися і одночасно впливати на торговельний баланс у різних напрямках. Загальна тенденція курсу національної валюти з урахуванням впливу на експорт та імпорт країни визначається через ефективний (багатосторонній) номінальний обмінний курс.

Ефективним (багатостороннім) обмінним курсом (EER) називається середньозважене значення двосторонніх індексів номінальних обмінних курсів національної валюти країни по відношенню до валют її основних торго­вельних партнерів. Аґреґування абсолютних значень двосторонніх номі­нальних обмінних курсів позбавлене економічного змісту. Усереднюватись можуть лише тенденції до зростання або зниження двосторонніх курсів. Отже, багатосторонній обмінний курс — це усереднене значення індексів зростання або зменшення двосторонніх курсів національної валюти за певний період. Індекс двостороннього обмінного курсу IER_it є відношенням курсу національної валюти до валюти г-го торговельного партнера у звітному періоді e_it до її курсу в базовому періоді е._д.

Індекси двосторонніх курсів можуть узагальнюватись середнім ариф­метичним значень двосторонніх курсів національної валюти до валют торговельних партнерів, зваженим пропорційно до часток кожного з партнерів у зовнішньоторговому обороті. Багатосторонній обмінний курс національної валюти, розрахований як арифметичне середньозважене двосторонніх курсів, дорівнює:

де: EER_t — багатосторонній обмінний курс внутрішньої валюти з п торговельними партнерами за період t;

E_jt — індекс двостороннього курсу національної валюти до іноземної валюти розрахунків з г-ю країною за період t;

w_jt - усереднена частка г-го торговельного партнера в сумі експорту та імпорту країни за період ґ, де 0≤ w.≤l;

На умовному прикладі розрахуємо багатосторонній обмінний курс гривні щодо валют умовних провідних торговельних партнерів України. Припустімо, у 2002 р. оборот зовнішньої торгівлі України склав 120 млрд. гривень. Основними торговельними партнерами України були Росія, США й Німеччи­на, сумарна частка яких у зовнішньоторговому обороті України склала 82,5% (табл. 11.1). Частки решти 150 країн — торговельних партнерів України в обороті її зовнішньої торгівлі настільки незначні, що кожною з них окремо можна знехтувати. Курс гривні до валют основних торговельних партнерів — російського рубля (RUR), американського долара (USD) та німецької марки (DM) - змінювався неоднозначно. Порівняно з попереднім, 2001 р., курс гривні до російського рубля впав на 4%, але, з іншого боку, — підви­щився на 4% до німецької марки і на 12,5% — до американського долара. Яка ж загальна тенденція курсу гривні з точки зору його можливого впливу на торговельний баланс України? На перший погляд, середній курс гривні значно зріс і слід очікувати значного збільшення торговельного дефіциту.

Таблиця 11.1. Арифметичний середньозважений EER гривні, розрахований за двосторонніми курсами гривні.

Але звернемось до розрахунків.

За даними табл. 11.1 розрахуємо двосторонні індекси курсу гривні до рубля, долара й марки, E_it, розділивши курс гривні поточного, 2002 р. e_t на її курс в базовому, 2001 р. е₀, до валюти кожної з трьох країн - основних торговельних партнерів. Усередненими значеннями вагомості країн-партне- рів можуть бути їхні частки в загальному обороті зовнішньої торгівлі даної країни:

На практиці багатосторонній курс розраховується лише відносно валют країн з вагомими частками в зовнішньоторговому обороті даної країни. Валютні курси країн з невеликими торговими значеннями при обчисленні EER не враховуються.

У нашому прикладі курси гривні до валют країн з незначними частками в обороті торгівлі країни при обчисленні EER також не враховуються. Але ми не можемо зважити курси гривні до рубля, німецької марки та долара США за фактичними частками відповідних країн в обороті української зов­нішньої торгівлі, оскільки сума часток решти країн, впливом яких ми знех­тували, досить значна — 17,5%. Тому при розрахунку EER торговельні частки нормалізуються: сума часток основних торговельних партнерів береться за "1", тобто частки кожного з них перераховуються відносно суми їхніх часток у загальному товарообороті України:

де: W. - нормалізоване торгове значення і-го торговельного партнера;

Перемножимо індекси двосторонніх валютних курсів гривні Е. і нор­малізовані торговельні частки W Росії, США та Німеччини, потім складемо їх у підсумку таблиці 11.1 і одержимо багатосторонній реальний обмінний курс гривні EER_MI=iQi,2i. Отриманий результат свідчить, що з урахуванням вагомості курсу гривні до окремих валют для торговельного балансу Ук­раїни курс гривні незначно підвищився і не дає змоги розраховувати на покращення торговельного балансу. Разом з тим негативний вплив значного підвищення курсу гривні до долара США на торговельний баланс України виявився набагато меншим, ніж здавалося на перший погляд. Внаслідок зниження курсу гривні до рубля позитивне сальдо торгівлі з Російською Федерацією (50% в обороті зовнішньої торгівлі України) швидше за все зросте і майже нейтралізує збільшення дефіциту торгівлі із США та Німеччиною (32,5% в обороті зовнішньої торгівлі України), викликане підвищенням курсу гривні до долара США та німецької марки.

Головною вадою арифметичного EER є його чутливість до котировки, за якою обчислюються двосторонні обмінні курси. Якщо, скориставшись даними таблиці 11.1, ми розрахуємо EERaa двосторонніми курсами іноземних валют до гривні, то побачимо, що багатосторонній курс іноземних валют до гривні EER_f=99,25 не буде оберненою величиною багатостороннього курсу гривні, визначеного за тими ж самими валютними курсами (100²∕EZ¾=98,80). Цього недоліку позбавлений EER, розрахований як середнє геометричне двосторонніх курсів.

Середнє геометричне двосторонніх валютних курсів - це добуток індексів двосторонніх валютних курсів, ступенем кожного з яких є нормалізована частка відповідного торговельного партнера в обороті зовнішньої торгівлі країни.

Геометричний середньозважений EER національної валюти визначається за формулою:

Розраховані за даними таблиці 11.1, середній геометричний індекс двосторонніх курсів гривні ERR_rl= 100,98, а індекс двосторонніх курсів іноземних валют ERR_f=99,03. Значення обох індексів є оберненими величинами: ERR_d=100²∕ERR_f і приблизно відповідають середнім значенням належних “арифметичних^7, EER, обчислених за оберненою та прямою двосторонніми валютними котировками.

Значна частина міжнародних угод здійснюється у вільно конвертованих валютах інших країн. Валюти торговельних партнерів можуть не обертатися на валютних ринках і не котируватися на ринках один одного. У таких випадках співставляються їхні котировки до міжнародних валют, а багато­сторонній курс національної валюти країни може бути обчислений через співвідношення курсів валют торговельних партнерів до третьої валюти. Такий курс має назву багатосторонній крос-курс.