Аргументи на користь та проти політикипротекціонізму

Нами було розглянуто економічні наслідки застосування лише деяких основних інструментів зовнішньоторговельної політики. Насправді їх існує набагато більше. Зокрема, в останні роки великого поширення набули так звані технічні бар’єри — форма адміністративного регулювання, коли відбувається дискримінація імпортних товарів на користь вітчизняних за допомогою специфічних стандартів якості, норм безпеки, санітарних обмежень тощо.

Незважаючи на те, що будь-який метод державного впливу на зовнішню торгівлю в абсолютній більшості випадків призводить до чистих втрат добробуту, вони широко використовуються практично всіма країнами світу. Це пояснюється тим, що існують групи населення, для яких політика про­текціонізму, тобто державна політика захисту внутрішнього ринку від іно­земної конкуренції, є вигідною. Ці групи населення можуть чинити тиск на державу з метою обмеження торгівлі, і такий тиск часто має позитивний наслідок, тим більше що й самій державі застосування тарифних та деяких нетарифних методів регулювання торгівлі дає чималий доход.

З іншого боку, наведений вище аналіз базувався лише на кількісній оцінці зміни добробуту в окремій галузі і лише в короткостроковому періоді. Проте як прихильники, так і супротивники протекціонізму використову­ють цілий ряд додаткових аргументів, які не завжди можна кількісно пере­вірити, а тому вони потребують особливої уваги та якісного аналізу.

Аргументи на користь протекціонізму.

Стимулювання виробництва і збільшення зайнятості. Прихильники про­текціонізму стверджують, що обмеження імпорту є необхідним, по-перше, для того, щоб підтримати вітчизняних виробників, зберегти робочі місця і тим самим забезпечити соціальну стабільність. По-друге, скорочення імпорту збільшує сукупний попит у країні, що стимулює зростання виробництва і зайнятості.

Проте суть проблеми полягає в тому, що вітчизняне виробництво потре­бує захисту, бо воно є не досить ефективне, і політика протекціонізму, обмежуючи конкуренцію, створює умови для збереження такого стану.

тивнішим, ніж протекціонізм, методом,

Мал. 10.8. Порівняльний аналіз запро­вадження ввізного мита та на­дання субсидій виробникам.

з меншими втратами для добробуту суспільства. На мал. 10.8 проведе­но порівняння наслідків запровад­ження ввізного мита і надання еквівалентної субсидії виробникам. Якщо зберігається режим вільної торгівлі і виробники отримують субсидію, то зростання націо­нального виробництва досягається без підвищення цін, і, відповідно, споживачі не зазнають втрат. Ви­граш виробників дорівнює області (c+d), а затрати держави на суб­сидію — область (a+b)≈(b+c+d). Отже, загальні втрати від надання субсидії дорівнюють області Ь, тоді як втрати від запровадження ввізного мита більші і складають область (Ь+е).

Захист молодих галузей. Досить часто наводиться аргумент, що про­текціонізм є тимчасово вкрай необхідним, аби молоді перспективні галузі промисловості, які мають високий рівень витрат, змогли сформуватися та закріпити свої позиції. Як тільки їхня ефективність почне зростати, рівень протекціоністського захисту може зменшуватися.

Проте, по-перше, досить важко точно визначити, яка саме галузь є пер­спективною з погляду формування нових порівняльних переваг країни. По- друге, такого роду протекціонізм значною мірою підриває стимули до підви­щення ефективності молодих галузей, внаслідок чого період “становлення” може затягнутися на довгі роки. Нарешті, по-третє, і у випадку з молодими галузями виробництва надання субсидій або інших пільг виявляється ефе­ктивнішим засобом підтримки, аніж зовнішньоторговельний протекціонізм.

Збільшення доходів державного бюджету.

Звичайно, митний податок організаційно зібрати набагато легше, ніж, скажімо, податок на прибуток. Проте надходження до бюджету в цьому випадку залежать від ступеня цінової еластичності попиту на імпорт, і при досить високій еластичності доходи держави зростуть не при посиленні, а навпаки, при послабленні протекціонізму.

Забезпечення економічної безпеки та оборони країни. Аргумент на користь протекціонізму щодо галузей, які виготовляють стратегічну та військову про­дукцію, має не економічний, а швидше за все військово-політичний характер. Стверджується, що надмірна залежність країни від імпорту може поставити її в скрутне становище у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

Проте й цей на перший погляд справедливий аргумент вимагає ретельного конкретного аналізу. Зокрема, серйозні труднощі можуть виникнути при ви­значенні, які саме галузі мають стосунок до “забезпечення національної без­пеки”: до них можна віднести виробництво озброєння, продуктів харчування, комп’ютерів, одягу, автомобілів, енергоносіїв та багато іншого. Важко назвати галузь, яка б не робила свого внеску в забезпечення безпеки країни. Окрім того, стимулювання за допомогою протекціонізму виробництва стратегічно невідновлюваних ресурсів (наприклад, нафти й газу) може створити залеж­ність від імпортних поставок у майбутньому. Доцільнішим є створення стра­тегічних запасів такої продукції за дешевими цінами світового ринку, а не робити її дорожчою, запроваджуючи обмеження на зовнішню торгівлю. Врешті- решт, і стратегічні галузі можна захищати ефективнішим, ніж зовнішньо­торговельний протекціонізм, способом (наприклад, субсидіями).

Додаткові аргументи проти протекціонізму.

Загострення міждержавних протиріч. Найчастіше політика про­текціонізму, яку проводить одна країна, спричиняє вживання відповідних заходів з боку її торговельних партнерів. Іншими словами, наслідком скоро­чення імпорту в результаті введення країною тарифних або нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі найімовірніше стане скорочення і її експорту, а отже, зменшення зайнятості, скорочення сукупного попиту і т.ін. Еконо­мічні протиріччя між країнами можуть загостритися настільки, що розпоч­нуться справжні торговельні війни, які матимуть дуже серйозні негативні наслідки для всіх причетних до цього сторін. Такий сценарій розвитку подій у реальній дійсності зустрічається досить часто.

Скорочення експорту і погіршення платіжного балансу. Протекціоністська торговельна політика, скорочуючи імпорт та збільшуючи чистий експорт країни, неминуче впливає на рівень обмінного курсу національної валюти, призводячи до його підвищення. У свою чергу, підвищення обмінного курсу стимулює імпорт і стримує експорт. В кінцевому наслідку погіршується стан платіжного балансу країни, що має серйозні негативні макроекономічні наслідки.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Торговельна політика Митний податок Адвалерне мито Специфічне мито Фактичний рівень митного захисту Квота

Ліцензування

Добровільне обмеження експорту Експортна субсидія Компенсаційне мито

Демпінг

Ембарго

Технічні бар’єри

Протекціонізм

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Оцініть правильність тверджень (так, ні)

1. Економічний добробут країни при запровадженні мита завжди вищий, ніж в умовах вільної міжнародної торгівлі.

2. Запровадження імпортного мита стимулює внутрішнє споживання в країні.

3. Мста запровадження імпортного мита - скоротити імпорт і таким чипом захистити на­ціональні галузі та робочі місця від іноземної конкуренції.

4. Необхідність захисту молодих галузей від іноземної конкуренції - справедливий аргумент па користь встановлення торговельних бар’єрів.

5. Обмеження імпорту призводить до збереження в економіці неконкурентоспроможних галузей та неефективної структури зайнятості, що стримує зростання ефективних вироб­ництв.

6. З точки зору обмеження імпорту іноземних товарів імпортні квоти результативніші, аніж мито.

Питання множинного вибору

1. Відмінність між імпортним митом та квотою полягає в то=400-10Р. Припустімо, що країна ввела специфічне ввізне мито в розмірі 5 за кожну одиницю товару X. Розрахуйте вплив імпортного мита па:

а) добробут споживачів;

б) доходи виробників товару X у даній країні;

в) доходпу частину бюджету;

г) добробут країни в цілому.

11. Припустімо, що Японія запроваджує добровільне обмеження експорту автомобілів до Франції. Відомо, що внаслідок таких обмежень обсяг імпорту до Франції скоротився з 60 до 40 тис. автомобілів, їхня ціна зросла па 1000 дол. На підставі цих даних розрахуйте втрати добробуту Франції від запровадження ДОЕ за умови, що па імпорт автомобілів встановлено специфічне ввізне мито у розмірі 500 дол.

12. Міністр праці невеликої держави має намір стимулювати вітчизняне виробництво го­динників. Країна має слабку годинникову промисловість, і без допомоги держави лише деякі виробники можуть вижити у боротьбі з іноземними конкурентами. Міністр ствер­джує, що допомога цій галузі створила б нові робочі місця і навчання її робітників сприяло б росту кваліфікації зайнятих в інших галузях. Він закликає до запровадження 10%-го мита для досягнення цієї мети. На тому ж засіданні кабінету міністр промисловості пропонує замість цього падати 10%-у субсидію місцевим виробникам, стверджуючи, що того ж результату можна досягти з меншими соціальними затратами.

За допомогою діаграм покажіть:

1) вплив мита на внутрішнє виробництво та споживання;

2) сприятливий побічний вплив мита, який описав міністр праці;

3) чистий виграш чи втрату для нації в цілому;

4) те ж саме у випадку падання виробничих субсидій;

5) визначте різні наслідки цих альтернативних заходів для державного бюджету. Якій політиці віддасть перевагу заклопотаний проблемою бюджетного дефіциту міністр фінансів?

13. Яка з трьох фірм-експортерів прохолодних напоїв може бути звинувачена в демпінгу на українському ринку:

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Буглай В. Б., Ливенцев H. Н. Международные экономические отношения. — M.: Финансы и статистика, 1996. — Гл. 2.

2. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 1996. — Част. V, VI.

3. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. — M.: Международные отношения, 1997. — Ч. 1, —Гл. 6, 7.

4. JJundepm П. X. Экономика мирохозяйственных связей. — M.: Прогресс, 1992. — Гл. 6—9. (Пер. с англ.)

5. Макконнелл К. P., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — M.: Дело, 1992. — Гл. 39. (Пер. с англ.)

6. Фишер C., Дорпбуш P., Шмалеизи Р. Экономика. — M.: Дело, 1993. — Гл. 37. (Пер. с англ.)