Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі

Митні тарифи залишаються найважливішим інструментом зовнішньотор­говельної політики, проте в останні роки їхня роль суттєво зменшилася. Але це не значить, що послабився ступінь впливу держави на міжнародну тор­гівлю.

2.1. Кількісні обмеження зовнішньої торгівлі: квотування та ліцензування

Найпоширенішою формою нетарифного обмеження є квота, або контингент. Квотування - це обмеження в кількісному чи вартісному вира­женні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Як правило, квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли дер­жава видає ліцензії на імпорт чи експорт обмеженого обсягу про­дукції і водночас забороняє нелі- цензовану торгівлю.

Ліцензії можуть мати і само­стійне значення, як інструмент зовнішньоторговельної політики, коли, наприклад, держава надає право якому-иебудь імпортерові за­возити товари без обмеження або лише із зазначених країн (так звана генеральна ліцензія).

Мал. 10.3. Наслідки запровадження імпорт­ної квоти.

Розглянемо як приклад наслідки запровадження квот на імпорт. При­пустімо, що країна є імпортером зерна (мал. 10.3, де D₀ — попит на зерно в даній країні, a S_d - внутрішня пропозиція зерна). За умов вільної торгівлі внутрішня ціна на зерно не відрізнятиметься від світової ціни і дорівнюва­тиме P_w. За такої ціни вітчизняні виробники не можуть забезпечити весь попит, і обсяг імпорту складатиме M₀=D₀-S_g. Якщо уряд має намір обмежи­ти обсяг імпорту і запровадити квоту в розмірі Q, то загальну пропозицію зерна на внутрішньому ринку з урахуванням імпортних надходжень можна зобразити кривою S_d+Q. Тепер за світовою ціною виникає розрив між по­питом і пропозицією: внаслідок кількісного обмеження імпорту залишається “непокритою” частина попиту на зерно, і це призводить до підвищення внутрішньої ціни до P_d. Вищий рівень внутрішньої ціни стимулює вітчизняне виробництво зерна до S₁, але водночас попит скорочується до D_r

Ми можемо тепер оцінити вплив квотування імпорту на добробут нації. Споживачі внаслідок підвищення ціни зазнають втрат (область a+b+c+d+e). Вітчизняним виробникам запровадження квоти дає додаткові вигоди - вони нарощують обсяги виробництва і реалізують свою продукцію за вищою ціною. Графічно розмір додаткового виграшу виробників передається областю а. Область (с+б/) - то є або доход держави, якщо ліцензії продаються, або ж додатковий виграш імпортерів, якщо вони отримують ліцензії безкоштовно. За будь-яких умов цей виграш розподіляється між тими, хто видає ліцензії, і тими, хто їх отримує.

Отже, внаслідок запровадження імпортної квоти виникають чисті втрати для країни в цілому, які вимірюються площею області (Ь+е), тобто наслідки впливу квоти і тарифу на рівень добробуту ідентичні. Цей висновок, безпе­речно, буде справедливим лише за умови, коли обсяг ліцензованого імпорту менший, ніж попит на імпорт на внутрішньому ринку (Qі непрямими (пільгове оподат­кування, кредитування, страхування тощо).

Наслідки надання експортної субсидії зображено на мал. 10.5. Вироб­никам, які отримують субсидію, стає вигідніше експортувати, ніж продавати товар на внутрішньому ринку. Але для того, щоб збільшити поставки на зовнішній ринок, вони повинні знизити експортні ціни. Субсидія покриває втрати від зменшення цін, і обсяги експорту зростають. Разом з тим, оскіль­ки збільшуються обсяги експорту і менша кількість товару надходить на внутрішній ринок, його внутрішня ціна зростає з P_wro P_β. Підвищення ціни обумовлює зростання пропозиції з S_g до S₁ і скорочення внутрішнього попи­ту з D₀ до D_r В результаті споживачі втрачають (область а+Ь), а виробники мають додатковий виграш (область a+b+c+d+e). Та, щоб оцінити наслідки надання експортної субсидії для добробуту країни в цілому, потрібно вра­хувати витрати на субсидію із дер­жавного бюджету. Для цього тре­ба розмір субсидії на одиницю ек­спортного товару помножити на новий обсяг експорту X₁=S₁-D_r Навіть коли припустити, що ціна зросте на величину субсидії (що можливе за умови нескінченно ве­ликої еластичності попиту на імпорт на світовому ринку), то за­трати держави будуть дорівнюва­ти (b+c+d+e+f). Проте реально ці витрати будуть ще більшими. Ела­стичність попиту на імпорт у країнах-імпортерах, очевидно, не є нескінченно великою, тому внут­рішні ціни в країні-експортері зро­стуть на величину меншу, ніж на­дана субсидія. І тоді, відповідно, бюджетні витрати будуть більшими, ніж площа прямокутника (b+c+d+e+f).

Мал.

У відповідності із правилами ГАТТ/СОТ, застосування експортних суб­сидій заборонене. Якщо ж вони все-таки використовуються, то країнам, які імпортують, дозволено запроваджувати протекціоністське компенсаційне ввізне мито. Воно завдає шкоди країні, яка його впроваджує (див. наслідки введення імпортного мита), але в цілому для світового господарства ком­бінація експортних субсидій та компенсаційного мита вигідна, оскільки за­лишає сукупний добробут у світі без змін.

2.4. Демпінг. Антидемпінгові заходи

Поширеною формою конкурентної боротьби на світовому ринку є демпінг — міжнародна дискримінація в цінах, коли країна, яка експортує, продає свій товар на якому-небудь закордонному ринку дешевше, ніж на іншому (най­частіше вітчизняному).

Демпінг може спричинятися, по-перше, державною зовнішньоторго­вельною політикою, коли експортер отримує субсидію (див. попередній па­раграф). По-друге, демпінг може бути наслідком типово монополістичної практики дискримінації в цінах, коли фірма-експортер, яка займає моно­польне становище на внутрішньому ринку, при нееластичному попиті мак- симізує доход, підвищуючи ціни, тоді як на конкурентному закордонному ринку при достатньо еластичному попиті вона досягає максимізації доходу шляхом зменшення ціни та розширення обсягу продажів.

Припустімо, що фірма займає монопольне становище на внутрішньому ринку (мал. 10.6, де MC — крива граничних витрат фірми, D_d — крива внутрішнього попиту на продукцію фірми, a MR_d — крива граничного дохо­ду від продажу на внутрішньому ринку). До тих пір, поки фірма не постачає товар на зовнішній ринок, вона максимізує доход за умови, коли граничні витрати дорівнюють граничному доходу. В цьому ви­падку ціна на внутрішньому рин­ку встановиться на рівні Р_м. Не­хай на зовнішньому ринку попит на цей товар є еластичнішим (для спрощення припустімо, що він аб­солютно еластичний, і, відповідно, крива попиту й одночасно крива граничного доходу є горизонталь­ною лінією на рівні світової ціни P ). У цьому випадку фірма може збільшувати випуск продукції та експортувати її, збільшуючи свій

цінової

Мал. 10.6. Демпінг як форма дискримінації.

доход, доти, поки її граничні витрати не зрівняються із світовою ціною P_w, тобто до рівня Q_r При такому обсязі виробництва обсяг продажів на внутрішньому ринку, який максимізує доход, дорівнюватиме Q_d, ціна на внутрішньому ринку підніметься до P_d, і обсяг експорту дорівнюватиме (Qr^-Q₀) Таким чином, на зовнішньому ринку фірма реалізуватиме свій товар за нижчою ціною у порівнянні з внутрішньою, тобто матиме місце демпінг.

У відповідності із правилами ГАТТ/СОТ, з метою захисту від демпінгу держава-імпортер може запроваджувати антидемпінгове мито. Це стає мож­ливим за умови, коли спеціально проведеним дослідженням вдається дове­сти сам факт демпінгу. Проте часто фірми, які виробляють імпортозамінну продукцію, ініціюють антидемпінґове розслідування, коли насправді демпінгу немає, а низькі ціни імпортних товарів пояснюються нижчим рівнем витрат у іноземних конкурентів. У цьому випадку існує небезпека зловживання антидемпінговим законодавством і перетворення його в чисто про­текціоністський інструмент, що може призвести до підвищення ціни імпорт­них товарів та обмеження конкуренції на внутрішньому ринку.

Запровадження антидемпінгового мита, як і звичайного ввізного мита, підвищує внутрішні ціни і призводить до втрат у добробуті країни. Проте, якщо введення антидемпінгового мита примусить фірму, яка здійснює демпінг, ще більшою мірою знизити експортну ціну, то країна-імпортер зможе отримати додатковий виграш.

2.5. Економічні санкції і торговельне ембарго

Надзвичайною формою державного обмеження зовнішньої торгівлі є економічні санкції, наприклад, торговельне ембарго — заборона державою ввозу до якої-небудь країни або вивозу із якої-небудь країни товарів. Країна

Мал. 10.7. Ембарго та його вплив на добробут країн.

вводить ембарго на торгівлю з іншою країною, як правило, з політичних мотивів. Економічні санкції стосовно якої-небудь країни можуть також мати колективний характер, наприклад, коли вони вводяться за рішенням ООН.

Із теорії зовнішньої торгівлі очевидно, що наслідком запровадження ембарго є економічні втрати як для країни, котра його вводить, так і для країни, проти якої воно вводиться. Але, для третіх країн, які не приєдна­лися до ембарго, з’являється можливість отримати додатковий виграш.

Ефект від запровадження ембарго зображено на мал. 10.7, де S_e — екс­портна пропозиція із країни, котра вводить ембарго; 5_Л, — експортна пропо­зиція із країн, які не приєдналися до ембарго. В умовах вільної торгівлі рівновага перебуватиме у точці F при ціні P₀. Після запровадження ембарго крива S_e зникає, і пропозиція імпортної продукції буде представлена лише кривою S_n. У країні, котра вводить ембарго, ціна падає (оскільки тепер більша частина продукції реалізується на внутрішньому ринку), а в країні, проти якої вводиться ембарго, ціпа, навпаки, зростає і обсяг імпорту скорочується до величини M_r Зміна внутрішньої рівноваги (перехід із точки F у точку Е) призводить до таких наслідків: область а — втрати країни, котра вводить ембарго; область (h+c+d) — втрати країни, проти якої вводиться ембарго; область b — виграш інших країн; область (a+c+d) — сукупні втрати від запровадження ембарго.

Метою введення ембарго, проте, є не прагнення отримати економічні вигоди, а бажання здійснити тиск на країну для досягнення певних по­літичних цілей. З цієї точки зору успіх ембарго найімовірнішим буде тоді, коли: по-перше, країна, котра вводить ембарго, має високу еластичність екс­портної пропозиції, тобто може досить безболісно скоротити обсяги свого експорту; по-друге, у країни, проти якої вводиться ембарго, низька ела­стичність попиту на імпорт, тобто вона надто сильно залежить від зовнішньої торгівлі; по-третє, якщо санкції є масштабними і вводяться без попереджен­ня, зненацька.

3.