Питання 69. Форми і методи державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки — цілеспрямована діяльність держави зі створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків.

Державне регулювання економіки — це вплив державного апарату управління на відтворювальні та соціальні процеси за допомогою прямого інвестування, правових та економічних регуляторів з метою орієнтації господарюючих суб’єктів та окремих громадян на досягнення цілей та пріоритетів державної економічної політики. В межах державного регулювання економіки розглядаються питання взаємовідносин господарських суб’єктів з місцевими та державними бюджетами, а також між собою в умовах ринкових відносин.

Державне регулювання економіки здійснюється через офіційні урядові, законотворчі та судові органи та оформлюються відповідними законами, нормами, інструкціями, наказами.

Державне регулювання не протистоїть механізмові ринкового регулювання, а надає ринковим регуляторам здатність більш ефективно впливати на економічний розвиток. У підсумку це повинно сприяти досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економічними і соціальними втратами.

У відповідності з рівнями економічного регулювання можна вирізнити три групи методів державного механізму управління: макро-, мезо і мікроекономічні методи.

З позицій ринкових відносин слід розглядати ринкові та антиринкові методи впливу. Ринкові методи дають змогу державі впливати на економіку в заданому напрямку і регулювати її, але дія механізму ринку при цьому не обмежується. Антиринкові методи націлені на обмеження сфери діяльності механізму ринку.

За ступенем втручання в економіку методи державного регулювання поділяють на прямі та непрямі. Різниця між прямими та непрямими методами регулювання дещо умовна, оскільки всі вони оформлюються відповідними державними актами, законами, розпорядженнями, інструкціями, наказами. Методи прямого втручання спрямовані на досягнення спланованого ефекту безпосередньо, спонукають суб’єкти економіки приймати рішення, спираючись не на власний вільний вибір, а на юридичні та інші приписи держави.

1) адміністративні методи:

- антимонопольне законодавство;

- екологічний та санітарний контроль;

- контроль за якістю продукції;

- законодавство про банкрутство;

- трудове законодавство;

2) бюджетні методи:

- державне замовлення та державні закупки;

- державні капіталовкладення;

- бюджетне фінансування виробників;

- бюджетне фінансування соціальних прогарам.

До методів непрямого втручання належать:

1) фінансово-кредитне регулювання:

- маніпулювання ставкою позитивного відсотку та резервом кредитних ресурсів;

- регулювання грошового обігу країни;

- встановлення нормативів для приватних банків;

2) податкове регулювання:

- податкові пільги та стимули;

- непряме оподаткування;

- забороняючи податки;

3) амортизаційне регулювання:

- амортизаційні пільги;

- прискорена амортизація;

- переоцінка вартості основних фондів.

Формами державного регулювання виступають: планування (довготермінове, середньо термінове, короткотермінове), програмування (перш за все у вигляді складання цільових комплексних програм) та прогнозування як на національному, так і на наднаціональному рівнях.