Регулювання валютного курсу

Важливе місце в регулюванні економічних процесів займає ва­лютний курс. Під валютою розуміється платіжний засіб країни. Украї­нська валюта називатиметься гривня, німецька валюта - німецька мар­ка, американська - долар, англійська - фунт стерлінгів і т.

Так само, як і для інших товарів і послуг, ціна валюти - її курс - визначається попитом і пропозицією даної валюти. Визначальним для валютного курсу є кількість валюти, що за неї просять, з одного боку, і попит на валюту, що за неї пропонують - з другого. Чим більше попит перевищує пропозицію, тим дорожчою стає валюта, обмінний курс зростає.

За пропозицією і попитом на валюту приховано багато різних чинників. Один із них - інфляція в даній країні (може бути, навіть просто очікувана майбутня інфляція). Чим більше зростання цін у країні порівняно з іншими країнами, тим більше знецінюються гроші і тим менше ціниться валюта.

Іншим важливим чинником є стан торгівлі в країні. Цей чин­ник здебільшого пов’язаний з попереднім: чим вища інфляція в країні порівняно з іншими країнами, тим дорожчими стають її товари на світовому ринку і тим складніше збалансувати платіжний баланс за даного валютного курсу. Країни, які більше експортують, ніж ім­портують, і тим самим мають активне сальдо платіжного балансу, як правило, стикаються з більшим попитом на валюту. Це залежить від попиту на валюту в інших країнах, які потребують коштів на оплату товарів, куплених у даній країні. Водночас країни, які мають дефіцит платіжного балансу, повинні купляти багато валюти за кордоном, щоб оплатити зростаючий імпорт.

Це означає, що країни з низьким рівнем інфляції і позитивним сальдо зовнішньої торгівлі мають сильну валюту, тоді як країни з ви­сокою інфляцією і дефіцитом зовнішньої торгівлі мають слабу валюту.

Однак за останні роки цей зв’язок став менш визначеним. Тор­гівля валютою і рух капіталів через кордон зростають набагато швид­ше, ніж торгівля товарами і послугами. Здебільшого це залежить від зростаючого впливу так званих транснаціональних корпорацій, які функціонують у багатьох країнах. Це пов’язано з тим, що за останні роки утвердилася міжнародна торгівля валютою, коли власники валю­ти намагаються заробити гроші, використовуючи можливі коливання валютних курсів - продаючи валюту, коли курс високий, і купуючи її за низького курсу. Внаслідок цього сукупний попит і пропозиція пев­ної валюти стають усе більш незалежними від того, яке місце в країні займає торгівля товарами.

Ті, хто розміщує кошти на міжнародному ринку, неохоче вкла­дає їх у валюту, якщо очікується її падіння, адже зі зменшенням купі­вельної спроможності валюти зменшується і вартість вкладених коштів. Тому торговці валютою постійно намагаються перевести свої кошти в тверду валюту. У результаті відбувається швидкий і значний перелив валюти, оскільки достатньо лише підняти телефонну трубку або на­тиснути кнопку ЕОМ - і активи перемістяться на інші рахунки.

Існують різні способи визначення валютного курсу. Стійкий валютний курс означає підтримання валютних курсів на певному рівні. І всі учасники ринку строго дотримуються цього курсу. Цей рівень може визначатися різними способами. Аж до 30-х років включно багато країн пов’язували валюти з їхнім золотим вмістом. Ця система назива­лася золотим стандартом.

З 1944 р. багато західних валют замість золота виявились при­в’язаними до американського долара, який міг обмінюватися на інші валюти. Долар, у свою чергу, був прив’язаний до золота. Тим самим долар функціонував як резервна валюта, що стала оборотною міжна­родною валютою з твердою ціною. Коли на кінець 60-х років позиції американського долара похитнулись, ця система почала розпадатися.

Починаючи з 70-х років валютний курс для багатьох країн став плаваючим, тобто він коливався залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку.

З метою стабілізації валютних курсів країна повинна вести полі­тику стримування інфляції і подолання дефіцитності платіжного ба­лансу. Стабілізації можна досягти також шляхом скорочення валют­них резервів. Це дасть змогу тимчасово підвищити попит на валюту і тим самим підняти ціну, тобто курс обміну валюти. Таким чином, ці резерви є буфером, який можна використати для захисту валютного курсу від тимчасового дефіциту. Та коли зовнішня торгівля має пост­ійний великий дефіцит, то ніяких валютних резервів не вистачить. Те ж саме буває, коли інфляція висока і на грошових ринках очікується, що всередині країни вона буде вищою, ніж за рубежем. Тоді виникає постійний відплив валюти із країни, який з часом буде неможливо покрити за рахунок валютних резервів.

У цьому випадку країна може поправити свій зовнішньоторго­вельний баланс іншим способом. Для систем зі сталим валютним кур­сом вважається нормальним намагання стабілізувати попит всередині країни. Тим самим знижується купівельна спроможність - люди купу­ють в цьому випадку менше імпортних товарів, платіжний баланс поліп­шується. Жорстка фінансова політика, звичайно, також є знаряддям, яке може бути використано проти зависокої інфляції.

Таким чином, тверді валютні курси вимагають високого рівня дис­ципліни в економічній політиці. Протягом тривалого періоду неприйнят­на більш висока інфляція, ніж за рубежем, оскільки вона підриває довіру до валюти і викликає її відплив, що робить неможливим підтримку твер­дого валютного курсу. Тим самим система твердих валютних курсів обме­жує економічну політику. Вона примушує уряд вести настільки жорстку політику, щоб інфляція знизилась до такого ж рівня, що і за рубежем.

Валютний курс України

У 2000 р. Національний банк України перейшов від фіксованого валютного курсу до політики плаваючого обмінного курсу, що призвело до збільшення надходжень валютних коштів до держбюджету та стабілі­зації валютного ринку. З початку року Національний банк викупив по­над 1,2 млрд доларів США, що дозволило вчасно розрахуватися за по­точними міжнародними зобов’язаннями України в 2000 р. Девальвація обмінного курсу в 2000 р. становила 4,2 відсотка і була однією з чин­ників, які стримують поточний рівень інфляції. Реструктуризація боргів урядом України на міжнародних ринках дала змогу обслужити міжна­родні зобов’язання країни без істотної втрати міжнародних резервів.

Основними напрямками проведення валютно-курсової політи­ки України на найближчу перспективу мають стати:

- створення сприятливих умов для вкладення коштів резидента­ми ї нерезидентами в національну економіку;

- сприяння процесу дедоларизацїї економіки шляхом зростання гривнєвих активів порівняно із вкладеннями в активи в іноземній валюті;

- стимулювання експорту;

- створення для імпортерів умов, які б сприяли випуску націо­нальних імпортозамінюючих товарів і розвитку відповідних виробництв;

- стимулювання надходження й уповільнення відпливу з країни іноземної валюти;

- забезпечення ефективного функціонування національної ва­лютної системи завдяки збалансованості платіжного балансу;

- створення умов для гармонізації інтересів імпортерів та екс­портерів;

- удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків, які б були ефективними і зручними для учас­ників зовнішньоторговельних угод.

Підсумки

1. Важливу роль у регулюванні соціально-економічних процесів відіграють фіскальна, монетарна, цінова, зовнішньоторговельна та ва­лютно-курсова політики.

2. Фіскальна політика (урядові податки і видатки має важливі вмонтовані стабілізатори. Непотребуючи жодних законодавчих дій, податкові надходження змінюються автоматично у разі зміни доходів, зменшуючи мультиплікатор і нейтралізуючи частину імпульсів, що ге­нерують циклічні коливання. Подібний стабілізуючий ефект спричи­няють і допомога з безробіття та інші соціальні трансферти, що авто­матично збільшуються, коли доход падає).

2. Автоматичні стабілізатори ніколи повністю не усувають не­стабільність з економіки, залишаючи простір для дискреційних прог­рам. Дискреційна політика - це різноманітні податково-видаткові про­грами, громадські роботи, програми зайнятості.

3. Активна фіскальна політика в умовах глибокої рецесії стиму­лює інвестиції, збільшення яких мають місце, коли обсяг виробництва зростає, а фірми заохочуються витрачати на машини та устаткування, оскільки коефіцієнт використання виробничих потужностей зростає.

4. Державний борг створює для країни певні проблеми. Це особ­ливо стосується тих сум, що позначаються за кордоном для споживан­ня і які змушені будуть оплачувати наші нащадки.

5. Монетарна політика має такі три основні інструменти: опе­рації на відкритому ринку, облікова ставка за позики банкам, офіційні резервні норми до депозитних закладів. Усі ці операції мають на меті поліпшити стан економіки і досягти таких кінцевих завдань, як найк­раще поєднання низької інфляції, низького безробіття, швидкого зро­стання ВВП, а також підтримання торгівельного балансу і впорядку­вання фінансових ринків.

6. В умовах ринкової економіки державне втручання в механіз­ми ціноутворення доцільне на товари, які вважаються соціально важ­ливими і ціни на які вважаються завищеними, або на товари, на які ціни рівноваги не здатні забезпечити достатній рівень доходів певним групам постачальників ресурсів або виробників.

7. Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюють­ся за допомогою таких економічних та адміністративних важелів: мито, імпортні квоти, нетарифні бар’єри і “добровільні” обмеження.

8. Найважливішими аргументами на користь протекціонізму і захист молодих галузей та потреби самодостатності оборонних галу­зей. Численні історичні приклади свідчать, що вільна торгівля сприяє, особливо у довгостроковому періоді, економічному зростанню, а про­текціонізм його не стимулює і веде до значних витрат споживачів.

9. Система регулювання валютних курсів фіксує валютні курси у короткостроковому періоді, але дозволяє їм змінюватися в належно­му напрямку у довгостроковому періоді.

10. Система керованого плавання валютних курсів використо­вує валютні ринки для встановлення рівноважних валютних курсів. Проте вона також дозволяє центральним банкам купувати і продавати валюту, щоб стабілізувати короткострокові спекулятивні зміни валют­них курсів або коригувати розбалансованість валютних курсів.

11. Національний банк України в 2000 р. перейшов від фіксова­ного валютного курсу до політики плаваючого обмінного курсу, що призвело до збільшення надходжень валютних коштів до держбюдже­ту та стабілізації валютного ринку.

Терміни і поняття

Фіскальна політика Спеціальні і адвалерні мита

Автоматичні стабілізатори Ввізне і вивізне мито

Фрикційні стабілізатори Сезонні і спеціальні мита

Державні доходи Антидемпінгові і компенсаційні мита

Державні видатки Імпортні квоти

Бюджетний дефіцит Нетарифні бар’єри

Циклічний дефіцит Добровільне експортне обмеження

Структурний дефіцит Демпінг

Монетарна політика Валютний курс

Операції на відкритому Плаваючі валютні курси

ринку

Резервна норма Фіксовані валютні курси

Облікова ставка Знецінення і подорожчання валюти

Політика дорогих грошей Регульовані ціни

Політика дешевих грошей Граничні ціни

Рівноважні ціни Нижній рівень цін

Питання для повторення

\. Поясніть, як працюють вмонтовані^автоматичні} стабілізатори. Які відмінності між пропорційною, прогресивною і регресивною систе­мами оподаткування стосовно вмонтованої стабільності економіки*.

2. Розкрийте основні напрями вдосконалення податкової систе­ми України.

?>. Намалюйте криву Лаффера і вкажіть на ній точку, яка відоб­ражає ставку оподаткування підприємств України і обсяг надходжен­ня доходів у державний бюджет.

Y У чому полягає суть монетарної політиків.

5. За якої економічної ситуації в країні центральний банк засто­совує “жорсткий ”, а за якої - стимулюючий варіант монетарної полі­тики).

ft. Розкрийте механізм впливу операцій на відкритому ринку, зміни облікової ставки та ставки обов’язкових резервів на пропозицію грошей.

T. Оцініть загальну ефективність монетарної політики. Чому операції на відкритому ринку стали основним інструментом контролю резервів комерційних банків. Обговоріть конкретні обмеження моне­тарної політики.

%. Запропонуйте стабілізаційну політику для подолання спаду, яка передбачала б заходи фіскальної та монетарної політики і були сумісною з.

а} відносним зменшенням державного сектора,

6} рівномірнішим розподілом доходів,

в} високими темпами економічного зростання.

ft. Чому контроль за квартиною платою, будучи спрямований на подолання нестачі житла, породжує дефіцит на нього і створює для країни цілу низку додаткових проблем).

∖ft. Чому встановлення урядом мінімальних цін має супровод­жуватися програмами закупівлі надлишків, або обмеженням вироб­ництва або стимулюванням попиту^. Покажіть на графіку, чому верхня межа спричиняє дефіцити, а мінімальна ціна надлишки.

W. Вкажіть наслідки захисного мита для.

а} вітчизняних споживачів,

6} вітчизняних виробників-,

в} іноземних експортерів.

Yi. Вкажіть вигоди і втрати політики протекціонізму. Що пере­важає¹.

\?>. Чи можна погодитися з такими твердженнями.

а} країна, чиє економічне зростання випереджає зростання її провідних торгових партнерів, може чекати, що міжнародна вартість її валюти знизиться-,

країна, в якій відсоткові ставки зростають швидше, ніж в інших країнах, може розраховувати на те, що міжнародна вартість її валюти зросте,

в} валюта країни подорожчає, якщо темпи інфляції в ній нижчі, ніж в інших країнах світу.