Сучасні економічні школи

У сучасній світовій економічній науці розрізняють ряд шкіл і іечій, в основі яких лежать різні наукові концепції.

Послідовників Дж. Кейнса прийнято відносити до школи неокейнсіанства.

Неолібералізм - напрямок в економічній науці та практиці управління господарюванням, прибічники якого відстоюють принципи ринкового саморегулювання економічної системи, оскільки така система створює найкращі умови для економічного зростання. Роль держави прибічники цієї школи вбачають у підтримці конкуренції, здійсненні контролю в тих сферах, де умови для конкуренції відсутні. До неолібералізму входять три школи: чиказька (М. Фрідмен), лондонська (Ф. Хайек), фрайбурзька (В. Ойкен, Л. Ерхард). Чиказька школа заснована на позиціях монетаризму - теорії, яка відстоює необхідність застосування грошово-кредитних методів для забезпечення стабілізації та підтримання рівня зайнятості. Державне регулювання при цьому має бути мінімальним, обмежуватися лише контролем над грошовою сферою. Зокрема, М. Фрідмен вважає, що необачне втручання держави може привести до підвищення інфляції, підвищення рівня безробіття.

Економіка пропозиції - сучасна макроекономічна концепція, найвідомішим представником якої є американський економіст А. Лаффер, вбачає завдання регулювання економіки в стимулюванні інвестицій, виробництва, стримуванні інфляції. Одним з дієвих інструментів виступає податкове стимулювання ділової активності.

Інституціоналізм - одна із сучасних економічних теорій, для якої характерне пов’язування аналізу економічних процесів з правовими, політичними, соціальними, організаційними та психологічними параметрами суспільства. Представники цієї школи намагаються розглядати суспільство як єдине ціле. Представники інституціоналізму - Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген та інші сприймають суспільство як постійно оновлювану систему, для якої характерний процес суспільної еволюції та перехід до постіндустріального етапу розвитку.

Неокласичний синтез - термін, який ввів у економічну пауку II. Самуельсбн для позначення синтезу істин, які встановлені класичною політекономією, з положеннями, що доведені сучасними теоріями формування доходів. Подібний підхід застосовується сучасними вченими для узгодження ідей різних економічних шкіл, формування нової універсальної доктрини сучасної економічної науки.

Таким чином, сучасна економічна думка представлена економічними ’ школами і течіями різних напрямків, які відрізняються одна від одної пропонованими методами регулювання економічних процесів - від повної відмови державного втручання до широкого застосування державного впливу.

9.