Суть грошей і грошових систем, їх еволюція

Гроші - це специфічний товар, який виконує роль загального екві­валента (є ліквідним товаром), завдяки чому в них виражається вар­тість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності.

Ліквідний товар - це товар, який може застосовуватись як засіб пла­тежу або легко перетворюватися на нього та має фіксовану номінальну вартість. Гроші за своєю природою володіють досконалою ліквідністю.

Функції грошей:

1) гроші як засіб обігу - вони використовуються для оплати товарів та послуг і дають можливість уникнути бартеру;

2) гроші як міра вартості - ця функція полягає в тому, що гроші ви­мірюють вартість товару. Вона має дві особливості: 1) таку функцію можуть виконувати лише повноцінні гроші, тобто ті гроші, які воло­діють власною вартістю (тобто створені працею); 2) таку функцію виконують ідеальні гроші, тобто уявні. Економічна роль грошей по­лягає в тому, що міра вартості являє собою певний еталон, який по­казує, скільки праці було затрачено на виробництво певного товару;

3) гроші як засіб платежу - ця функція полягає в тому, що вони віднос­но самостійно можуть рухатися між різними суб’єктами економіки. Такий рух називають рухом товару. Така функція зумовлена прода­жем товару в кредит, неоднаковими умовами виробництва та обігу різних товарів, сезонним характером виробництва та збуту;

4) функція світових грошей - на світовому ринку гроші відходять від національної форми та виступають в універсальному вигляді. Світо­ві гроші мають три призначення: а) виступають у формі загального засобу платежу; б) виступають у формі загального засобу купівлі; в) виступають у формі суспільного матеріального багатства;

5) гроші як засіб накопичення - гроші вилучаються з товарного обігу з метою нагромадження. Засіб накопичення - це особливий вид активу, який зберігається після продажу товарів та послуг і забезпечує влас­никові купівельну спроможність у майбутньому.

Сучасний етап розвитку суспільства винайшов нову ефективну гро­шову форму - трансакційні депозити або кредитні гроші. Кредитні гроші виступають як знак вартості, виконують роль загального еквівалента, за­безпечують рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

Існують такі основні види грошей:

1) повноцінні (золоті або срібні монети) - це гроші, номінальна вартість яких переважно відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують усі функції грошей (роль загального еквівалента). Ними є насамперед золоті монети.

2) неповноцінні (білонні) - це монети з міді, алюмінію тощо, номінальна вартість яких перевищує вартість металу, який у них міститься, і ви­трати на карбування;

3) паперові (білети державної скарбниці);

4) кредитні - вексель, чек, банкноти.

Грошова система - це форма організації грошового обігу, що історич­но склалась в країні та закріплена в національному законодавстві.

До грошової системи належать: 1) грошова одиниця країни; 2) види державних грошових знаків - металевих та паперових, які мають закон­ну силу, законодавством встановлено порядок випуску та обігу; 3) регла­ментація безготівкового обігу; 4) порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державний валютний курс; 5) державне регулю­вання грошового обігу.

Відомі два типи грошових систем:

1) грошова система металевого грошового обігу, за якої метал викону­вав всі функції грошей;

2) паперово-кредитний обіг, в основі якого лежать кредитні гроші. Металеві системи поділяються на біметалеві та монометалеву. Біметалева система - це система, за якої за золотом та сріблом за­конодавчо встановлена роль загального еквівалента.

Монометалізм - це грошова система, за якої золото є загальним ек­вівалентом.

У другій половині ХІХ ст. утвердилася система золотого мономета­лізму, за якого лише золото є загальним еквівалентом.

Виділяють чотири типи золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт, якому були властиві: обіг золотих монет; виконання золотом усіх функцій грошей; вільне чеканення золотих монет із їх фіксованим змістом; вільний обіг паперових грошей на зо­лоті монети;

2) золотозливковий стандарт, за якого банкноти розмінюють на золото лише при поданні встановленої законом суми.

3) золотодевізний стандарт - банкноти обмінюють на іноземну валюту (девізи), яка, у свою чергу, обмінювалася на золото. Відсутні золоті монети, монетарне золото в руках держави, золото не виконує функ­ції загального платежу;

4) золотодоларовий стандарт, за якого обмін банкнот на золото був ска­сований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн - членів МВФ (Бреттон- Вудська конференція 1974 року). У 1971 році було припинено об­мін доларів на золото. З 1976 року функціонує система паперово- валютного стандарту (Ямайська валютна система).

Закон грошового обігу - закони, що виражають сталі, внутрішні, сут­тєві зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей і швидкістю їх обігу; цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.

Загальний закон кількості грошей в обігу - кількість грошей зале­жить від суми цін товарів і швидкості обороту однойменної грошової одиниці.

де, M - кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році;

V - середня кількість оборотів грошової одиниці за рік;

P - сума цін товарів, що реалізуються в певному році; Q - кількість товарів, вироблених за певний час.

З появою кредитних грошей кількість грошей в обігу дорівнює:

де, Т - сума цін товарів;

К - сума цін товарів, проданих у кредит;

П - платежі за борговими зобов’язаннями;

ВП - сума взаємопогашених безготівкових платежів; О - середня кількість обертів грошової одиниці.