СУТНІСТЬ ІНФЛЯЦІЇ

Здавалося б, інфляція - зростання цін, знецінення грошей - зрозуміле і очевидне явище, але воно виявилося “міцним горіш­ком” Теорія інфляції має неординарну історію. На перших ета­пах своєї розробки вона зводилася до суто грошового явища.

Кількісна теорія грошей і побудована на ній теорія інфляції були піддані критиці, особливо підкреслювався їх спрощений характер. Так, зазначалося, що кількість грошей обмежується лише готівковими грошима і пропонувалося розширення кола платіжних засобів. Безперечно, це було слушне зауваження. Ан­глійські економісти А. Маршалл та А. Пігу в основу свого варі­анта теорії поклали не обіг грошей, а нагромадження їх у еконо­мічних суб'єктів як запасу для здійснення поточних платежів. Ці зміни, загалом кажучи, не порушували фішерівську прямо пропорційну залежність рівня цін від кількості грошей в обігу.

Отже, концепція інфляції, побудована на кількісній теорії грошей, розкривала механізм інфляції того часу (кінець XlX ст. - початок XX ст.). Вона справді була грошовим явищем і порівня­но нетривалою.

Кейнсіанська революція у 30-х роках XX ст. внесла істот­ні зміни і в теорію інфляції. Обгрунтування державного регу­лювання як важливого фактора подолання стихійності ринку і розвитку так званого ефективного попиту. В цьому плані емі-

сія грошей, збільшення видатків державного бюджету і пов’язана з ними інфляція виявлялися дієвими елементами макроекономічного регулювання.

Представники кейнсіанства довели, що зростання грошової маси і платоспро­можного попиту не завжди зумовлюють інфляцію. За певних умов, особливо при повному використанні виробничих ресурсів, ці процеси більшою мірою сприяють розвитку виробництва і зайнятості і меншою мірою - зростанню цін. Вони дове­ли, що зменшення відсотка зумовлює зростання інвестицій. Новим було і те, що гроші впливають на розвиток економіки через кредитну сферу, передусім через норму банківського відсотка. Інакше кажучи, грошова маса впливає на норму від­сотка, а остання стимулює інвестиційний процес, а він, у свою чергу, забезпечує зростання виробництва і лише в кінцевому підсумку - ціни. Отже, замість спро­щеного зв’язку “гроші - ціни” Кейнс розкрив складну систему зв’язків "гроші - банківський відсоток - інвестиції - виробництво - ціни”.

Все це дедалі більше руйнувало теоретичні уявлення про пряму кількісну за­лежність між грошовою масою і зростанням цін, а значить, й інфляцією, доводило існування опосередковуючих ланок. Розкриття реальних зв’язків і ланок засвід­чило, що підвищення рівня цін може бути зумовлене не лише процесами у сфері грошового обігу, а й процесами виробництва і пропозиції товарів. Це розширюва­ло поле досліджень, потребувало розкриття частки відсотка, кредитних відносин, теорії ціноутворення і руху цін.

Заперечуючи тезу Кейнса про зумовленість економічного циклу коливаннями інвестицій, Фрідмен вважає, що такою причиною є зміни грошової маси, невідпо­відність між попитом на гроші та їх пропозицією.

Отже, монетаризм розкрив значні можливості у використанні грошових від­носин, хоча і не можна не бачити його однобічний підхід як до сутності грошей, так і до їх впливу на господарську практику, а ще більше на економічний цикл. Mo- нетаристські підходи не позбавлені суперечливості. Так, з одного боку, Фрідмен виступав за гнучку грошово-кредитну політику, за її стратегію і тактику, а з дру­гого - пропонував тривалий час збільшувати грошову масу приблизно на 3-4 % щороку незалежно від економічної кон’юнктури, що корелюється з темпами зрос­тання національного доходу за цей час. Але головним недоліком монетаристської концепції інфляції є спрощене і поверхове трактування цього складного процесу, ігнорування глибинних причин, які полягають у безпосередньому виробництві, зведення її причин до кількості грошей в обігу, недооцінка кредитної форми гос­подарювання тощо. Своєрідний розвиток економічної теорії, що виявився у поши­ренні монетаризму, знайшов відображення в економічній літературі. Одні автори бачили в цьому “ренесанс” кількісної грошової теорії, навіть кваліфікували це як “монетаристську контрреволюцію” та ін. Інші, визнаючи своєрідність повороту, все ж цілком справедливо наголошували на позитивній ролі цієї течії у розвитку і економічної теорії, і економічної політики, спрямованих на відродження і роз­виток ринкового саморегулювання, на розробку і використання дієвої грошово- кредитної політики.

Монетаризм позначився на сучасних уявленнях про інфляцію. Як і на почат­кових етапах, поширення набуло тлумачення інфляції як явища, пов’язаного ви­ключно з грошима. М. Фрідмен стверджує, що “інфляція завжди і всюди є грошо­вим феноменом”. Причини інфляції він пов’язує з високими темпами пропозиції грошей, що спричиняє зростання попиту і цін, а у зростанні цін вбачає вияв інфля-

ції. Цей підхід сповідують відомі вчені США та інших країн. Хоча добре відомо, що підвищення цін не завжди призводить до інфляції, що воно само по собі не пояс­нює цього. Інша справа - знецінення грошей внаслідок їх надмірного збільшення в обороті. Воно зумовлює зниження купівельної спроможності грошей і тому для визначення ціни товару необхідна їх більша сума. Все це доводить, що знецінен­ня грошей, а не підвищення цін є головною формою вияву інфляції. Знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності призводить не лише до зрос­тання цін на товари і послуги, але й до зниження валютного курсу національних грошей щодо іноземної валюти. Отже, інфляція - це тривале і значне знецінення грошей через надмірне зростання їх маси в обігу. І все ж, хоча це тлумачення від­биває сутність інфляції, обмежитися ним неможливо. Постає питання: чому від­бувається знецінення грошей, яка причина цього явища? Монетаристи, виходячи з того, що інерція - “грошовий феномен", причину вбачають у грошово-кредитній політиці і головний засіб боротьби з інфляцією - у ній же. Вона здатна забезпечи­ти однакові темпи підвищення цін і грошової маси в обігу. До того ж, вони пропо­нують скорочення державних витрат, насамперед на соціальні цілі.

Досвід переконливо свідчить, що для розкриття причин знецінення грошей, а значить, причин інфляції, потрібні ґрунтовні дослідження у безпосередньому ви­робництві. Цей висновок дістав наукове обґрунтування у розробці кенсіанством форм інфляції.