ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА

Будь-яка економічна система має легальну й тіньову складові.

Офіційний (легальний) сектор економіки - складова еконо­мічної системи, суб'єкти якої були зареєстровані, займаються неза- бороненими видами діяльності та повністю відображають резуль­тати своєї діяльності у фінансовій і статистичній звітності.

З іншого боку, у будь-якій економіці існує також тіньовий сек­тор, який складається з:

- неофіційного сектора - суб'єкти не були зареєстровані, не звітують, але займаються незабороненою діяльністю (надання дрі­бних послуг, торгівля незабороненим товаром без реєстрації);

- кримінального сектора - суб'єкти не були зареєстровані, не звітують і займаються забороненою діяльністю (фальшивомонетни- цтво, наркобізнес, торгівля зброєю, торгівля людьми, контрабанда);

- напівлегального (прихованого) сектора - суб'єкти були зареє­стровані, займаються незабороненою діяльністю, але не повністю відображають її результати у фінансовій та статистичній звітності (приховування прибутків з метою ухилення від сплати податків);

- фіктивного сектора - суб'єкти створюються з метою здійс­нення незаконних фінансових операцій, реєструються на підстав­них осіб та зникають до моменту подання першого звіту.

Між різними формами тіньової економічної діяльності немає чіткої грані. Наприклад, організовані злочинні угруповання можуть «збирати данину» з підприємств неофіційного або напівлегального

Тема 1. Економічна теорія: предмет і функції. Економічні системи сектора та використовувати контакти з фіктивними або легальни­ми підприємствами для відмивання своїх доходів. Усі «тіньовики» перебувають поза легальними законодавчими нормами й охоче співпрацюють один з одним, що певною мірою єднає їх у проти­стоянні офіційному світу.

Світовий досвід показує, що проблема тіньової економіки існує в усіх країнах незалежно від рівня їх економічного розвитку, але ма­сштаби тіньової діяльності багато в чому залежать від типу економі­чної системи, причому ця залежність має неоднозначний характер.

Очевидно, що тіньової економіки немає (точніше, вона є міні­мальною) в разі абсолютно одержавленої й абсолютно роздержав- леної економіки: у першому випадку держава забороняє будь-яку тіньову активність і може цю заборону реалізувати, а в другому немає заборон і контролю, тож немає і потреби ховатися в тіні. Тіньова активність збільшуватиметься в «прикордонній зоні» між централізованим і децентралізованим господарством: з одного боку, у централізовано керованій економіці, що слабне (як у СРСР 1980-х рр.), зменшуються можливості контролю, а з іншого - у ри­нковому господарстві, що піддається одержавленню, примножу­ються заходи контролю, але далеко не завжди ефективного.

За оцінками експертів, тіньова економіка Великої Британії становить 7 % ВВП, США - 10 %, Канади - 15 %, Італії - 20 %, Іспанії - 25 %, Греції - 30 %. В Україні за різними оцінками частка тіньової економіки коливається від 30 до 50 % ВВП, при тому, що вважаєть­ся, що тіньова економічна діяльність не чинить значного впливу на економічні процеси за умови, якщо її частка становить 5-10 % офі­ційного ВВП.

Живучість тіньової економіки навіть у цілком благополучних країнах пояснюється тим, що вона виконує певні позитивні функції у ринковому господарстві:

- «економічне мастило» - згладжування перепадів в еконо­мічній кон'юнктурі за допомогою перерозподілу ресурсів між ле­гальною й тіньовою економікою (коли легальна економіка зазнає кризи, виробничі ресурси не зникають, а перерозподіляються у тіньовий сектор, повертаючись у легальну економіку після завер­шення кризи);

- «соціальний амортизатор» - пом'якшення небажаних соці­альних суперечностей (зокрема, неформальна зайнятість полегшує матеріальне становище малозабезпечених);

- «вбудований стабілізатор» - тіньова економіка підживлює своїми ресурсами легальну (неофіційні доходи використовуються для закупівлі товарів і послуг у легальному секторі, «відмиті» зло­чинні капітали оподатковуються тощо).

Проте в цілому вплив тіньової економіки на суспільство є ско­ріше негативним, ніж позитивним.

- скорочує податкові надходження, що призводить до бю­джетного дефіциту й неможливості забезпечити реалізацію соціа­льно-економічних програм і розвиток економіки в цілому;

- ускладнює запровадження фінансово-кредитних важелів регулювання економіки через відсутність контролю за готівковою грошовою масою в неофіційному секторі, призводить до зростання кількості фальшивих грошей;

- підриває конкурентоспроможність фірм, які працюють ле­гально, бо вони, на відміну від нелегальних, сплачують податки, що збільшує їх витрати;

- гальмує перехід країни до інноваційної моделі розвитку через широке розповсюдження рентоорієнтованої (спрямованої на отримання прибутку через використання монопольного станови­ща або через отримання доступу до державних коштів, на відміну від прагнення до отримання прибутку в процесі конкуренції) мо­делі поведінки економічних суб'єктів;

- сприяє розшаруванню населення за рівнем доходів, про­понуючи працівникові привабливіші умови винагороди, ніж офі­ційна економіка;

- здійснює антисоціальний перерозподіл доходів суспільства на користь відносно малочисельних привілейованих груп (корупці- онерів, мафії), що зменшує рівень добробуту суспільства в цілому;

- призводить до підриву господарської етики; суб'єкти еко­номіки починають втрачати будь-яке уявлення про загально­прийняті «правила гри», живуть за принципом «усе дозволено», а в результаті поширення опортуністичної (побудованої на підступ­ності й обмані) моделі поведінки значно зростають витрати еконо­мічних суб'єктів на забезпечення власної економічної безпеки;

- стимулює розпад господарських структур, корумпованість, проникнення криміналітету в структури державної влади.

Високий рівень тінізації економіки України зумовлюється, перш за все, несприятливим інституційним середовищем ведення

Тема 1. Економічна теорія: предмет і функції. Економічні системи бізнесу. Найістотнішими чинниками тінізації національної еконо­міки експерти визнають такі:

- суперечливість і дублювання законодавчої й нормативно- розпорядчої бази;

- недієвість організаційно-інституціональних механізмів ан- тикорупційного законодавства;

- недосконалість судової та правоохоронної систем;

- неефективне адміністрування податків;

- ускладнений доступ до земельних ресурсів;

- високий рівень злочинності;

- відсутність історичної практики дотримання норм і мора­льних стандартів законослухняної поведінки у суб'єктів господа­рювання та громадян.

Ключові ТЕРМІНИ

Економіка. Економічна категорія. Економічний закон. Аналіз. Синтез. Індукція. Дедукція. Метод наукової абстракції. Моделю­вання. Економічний експеримент. Економічна система. Продукти­вні сили. Економічні відносини. Господарський механізм. Офіцій­ний (легальний) сектор економіки. Тіньова економіка. Неофіцій­ний сектор. Кримінальний сектор. Напівлегальний (прихований) сектор. Фіктивний сектор.

Теми рефера тів

1. Основні напрями сучасної економічної теорії.

2. Розвиток економічної думки в Україні.

3. Методи пізнання економічних процесів.

4. Національні моделі сучасних економічних систем.

5. Формаційний та цивілізаційний підходи до класифікації економічних систем.

6. Рушійні сили розвитку економічних систем.

7. Типи й моделі економічних систем.

8. Діалектика продуктивних сил та економічних відносин.

9. Структура тіньового сектору економіки.

10. Вплив тіньового сектору на розвиток економічної системи.

Питання для самоконтролю

1. Що є об'єктом вивчення економічної теорії?

2. Які існують рівні вивчення економічних процесів?

3. Що є предметом вивчення економічної теорії?

4. У чому полягає виховна функція економічної теорії?

5. Які методи дослідження використовуються в економічній теорії?

6. Які основні ідеї висунула класична школа політичної еко­номії?

7. Яка проблема була головною в економічних дослідженнях у ХХ ст.?

8. З яких елементів складається економічна система?

9. Яку структуру має тіньовий сектор економіки?

10. Які економічні та соціальні проблеми породжує тіньова економіка?

Тестові завдання

1. Яка економічна система функціонує на основі переважно адміністративних рішень і наказів вищих органів управління?

а) традиційна економіка;

б) адміністративно-командна економіка;

в) ринкова економіка;

г) змішана економіка;

ґ) правильна відповідь відсутня.

2. Яка економічна система поєднує ринковий механізм і дер­жавне регулювання економічних процесів?

а) традиційна економіка;

б) адміністративно-командна економіка;

в) ринкова економіка;

г) змішана економіка;

ґ) правильна відповідь відсутня.

3. Який тип економічної системи є логічно зайвим у цій кла­сифікації?

а) натуральна економіка;

б) адміністративно-командна економіка;

в) традиційна економіка;

г) ринкова економіка;

ґ) змішана економіка.

4. Яке з визначень точніше передає сутність предмета еконо­мічної теорії?

а) наука про суспільство на різних стадіях його розвитку;

б) наука про економічні відносини між людьми в процесі ви­робництва, обміну, розподілу та споживання товарів;

в) наука про управління підприємствами для досягнення мак­симального прибутку;

г) наука про вибір ефективної державної політики для вирі­шення актуальних соціальних проблем;

ґ) правильна відповідь відсутня.

5. Якщо економіка досліджується на загальнонаціональному рівні, то це аналіз:

а) мікроекономічний;

б) макроекономічний;

в) мезоекономічний;

г) мегаекономічний;

ґ) правильна відповідь відсутня.

6. Економічну поведінку окремого економічного суб'єкта вивчає:

а) макроекономіка;

б) мікроекономіка;

в) світова економіка;

г) мезоекономіка;

ґ) правильна відповідь відсутня.

7. Що з переліченого не є складовою економічної системи?

а) продуктивні сили;

б) економічні відносини;

в) господарський механізм;

г) державні органи влади;

ґ) правильна відповідь відсутня.

8. Яка економічна система характеризується монополією дер­жави в сфері управління економікою?

а) традиційна економіка;

б) адміністративно-командна економіка;

в) ринкова економіка;

г) змішана економіка;

ґ) правильна відповідь відсутня.

9. Зміст якої з функцій економічної теорії полягає у форму­ванні у людей економічного мислення й економічних стереотипів поведінки?

а) практичної функції;

б) виховної функції;

в) методологічної функції;

г) пізнавальної функції;

ґ) правильна відповідь відсутня.

10. Виведення за межі дослідження всього, що не є важливим для з'ясування суті явища, становить зміст методу:

а) аналізу;

б) синтезу;

в) індукції;

г) дедукції;

ґ) наукової абстракції.