Національна економіка. Система НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ. ВИМІРЮВАННЯ обсягів тіньової економіки

Національна економіка - це економічно й організаційно єдина система взаємозалежних галузей і сфер суспільного вироб­ництва, яким властиві пропорційність і взаємообумовлене розмі­щення на території, обмеженій державними кордонами.

Ознаки національної економіки:

- спільне економічне середовище, тобто спільне законодав­ство, єдині грошова одиниця, грошово-кредитна й фінансова сис­теми;

- тісні економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами, обумовлені суспільним поділом праці;

- територіальна визначеність із загальним політичним та економічним центром (державою);

- спільна система національного захисту, що передбачає на­явність економічних кордонів у вигляді експортно-імпортних по­датків, квот тощо.

Для аналізу процесів, що відбуваються в межах національної економіки, використовується система макроекономічних показни­ків, які розраховуються в межах системи національних рахунків.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємо­пов'язаних макроекономічних показників, класифікацій і групу­вань, які характеризують усі основні економічні процеси, умови й

Тема 7. Національна економіка. Основні макроекономічні показники результати відтворення економіки, орієнтованої на ринкові від­носини.

Для відображення механізму функціонування адміністратив­но-командної економіки використовувалась система побудови наці­онального рахівництва, що мала назву баланс народного господарства (БНГ). БНГ відображав створення й рух матеріального продукту, що повністю відповідає ідеології централізованого планування.

Між СНР і БНГ існують суттєві відмінності, зумовлені, зокре­ма, концептуально-теоретичними розбіжностями. БНГ ґрунтується на трудовій теорії вартості та поділі суспільного виробництва на два сегменти - матеріальне виробництво й невиробничу сферу діяльності (освіта, наука, управління, охорона здоров'я тощо). За останньою закріплюється роль тільки споживання, що є характер­ним для теоретичних позицій А.

Під час підрахунку макроекономічних показників на основі СНР не вирізняють сфери матеріального й нематеріального виро­бництва, в них ураховуються всі оплачені товари та послуги. У підґрунті такого підходу лежить розуміння того, що будь-яка вар­тість створюється шляхом витрачання факторів виробництва (тру­да, капіталу, землі, підприємницької здібності). Серед теоретиків побудови СНР слід виділити таких учених-економістів, як К. Кларк, С. Кузнець, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс (якого вважають основопо­ложником макроекономічного аналізу), Р. Стоун, Дж. Хікс, П. Хілл, Я. Тінберген, Р. Фріш і В. Леонтьєв (автор моделі «витрати-випуск», що є складовою СНР).

СНР виникла в країнах з ринковою економікою наприкінці 30-х років ХХ сторіччя. БНГ уперше був використаний у СРСР у 1923 р., тому саме його можна вважати першою в світовій статистиці спробою систематизації макроекономічних розрахунків. Із 90-х років ХХ сторіччя Україна перейшла до побудови СНР як уніфікованої схеми національного рахівництва. Її втіленням у національну прак­тику країн світу з метою стандартизації міжнародної й національної макроекономічної статистики та забезпечення розробки зіставимих зведених макроекономічних показників активно займаються міжна­родні економічні організації. На сьогодні діють міжнародні станда­рти СНР, розроблені ООН (остання версія датується 1993 р.).

СНР має широкий спектр практичного використання, зокре­ма виступає інформаційною базою для науково-дослідних робіт, є підставою для ухвалення господарських рішень як на мікро- й макро-, так і на мегарівні.

Структуру СНР складають такі макроекономічні показники.

1. Валовий національний продукт (ВНП) - ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених національним товаровиробни­ком як усередині країни, так і за її межами за певний проміжок часу.

Кінцеві товари - це товари, призначені для кінцевого спожи­вання, а не для подальшої переробки. Включення до ВНП вартості виключно кінцевих товарів дозволяє уникнути проблеми подвійного рахунку - багаторазового включення вартості сировини й матеріа­лів на кожній наступній стадії їх переробки.

Методи обчислення ВНП:

1) метод кінцевого використання (за видатками) - ВНП розрахо­вується як сума видатків покупців на придбання товарів і послуг;

2) розподільний метод (за доходами) - ВНП обчислюється як су­ма грошових доходів, отриманих від виробництва продукції;

3) виробничий метод (за галузями) - ВНП містить у собі доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва.

Структура ВНП за видатками:

Y = C + I + G + NE,

де: Y - ВНП;

C - особисті споживчі витрати;

I - інвестиційні витрати фірм;

G - державні закупівлі;

NE - чистий експорт (експорт за мінусом імпорту).

Структура ВНП за доходами:

- заробітна плата найманих працівників;

- рента;

- процент;

- прибуток;

- непрямі податки - податок на додану вартість (ПДВ), акциз­ний збір, митний збір тощо;

- амортизаційні відрахування, тобто вартість капіталу, спо­житого у процесі виробництва вподовж року.

Додана вартість - це різниця між виторгом фірми і вартістю сировини та матеріалів, які вона придбала у постачальників.

2. Валовий внутрішній продукт (ВВП) - ринкова вартість кін­цевих товарів і послуг, вироблених у межах країни як національ­ними, так і закордонними товаровиробниками протягом певного періоду часу.

У зв'язку з недостатністю інформації щодо діяльності україн­ських резидентів за кордоном, а також ураховуючи її малу статис­тичну значимість, в Україні розраховують лише показник ВВП, динаміку якого за період з 1991 по 2017 роки подано в табл. 7.1.

Таблиця 7.1 - Динаміка ВВП України в 1991-2017 рр.

Між показниками ВНП і ВВП існує такий зв'язок:

ВНП = ВВП + находження за фактори виробництва з-за кор­дону - платежі за фактори виробництва решті світу.

Для розрахунку ВВП використовуються ті самі методи, що і для розрахунку ВНП.

3. Чистий національний продукт - ЧНП (чистий внутріш­ній продукт - ЧВП) - вартість кінцевих товарів і послуг, що зали­шилася для споживання після заміни списаного обладнання.

ЧНП = ВНП - Амортизація;

ЧВП = ВВП - Амортизація.

4. Національний доход (НД) - увесь доход, зароблений упро­довж року власниками ресурсів, що є резидентами цієї держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються - у власній країні чи за кордоном.

НД = ЧВП - непрямі податки на бізнес.

5. Особистий доход (ОД) - усі грошові доходи, отримані до- могосподарствами впродовж звітного періоду.

ОД = НД - податок на прибуток корпорацій - нерозподіле­ний прибуток - внески на соціальне страхування + трансфертні платежі.

6. Використовуваний доход (ВД) - частина грошового дохо­ду, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть нею роз­поряджатися.

ВД = ОД - особисті податки.

ВД = споживання + заощадження.

7. Національне багатство - це сукупність матеріальних і не­матеріальних благ, накопичена у країні на цей момент часу. Осно­вними елементами національного багатства є засоби виробництва, майно населення, матеріальні та культурні цінності (музеї, надра, ліс, водоймища) й нематеріальні духовні цінності (людський капі­тал, науково-технічні досягнення, інформаційні ресурси).

Показники СНР є вартісними й можуть розраховуватися як у поточних ринкових цінах, так і в постійних цінах (цінах базисного періоду).

Оскільки обчислення показників СНР використовується не лише з метою обліку, а й для порівнянь і прогнозів, актуалізується проблема можливості порівняння вимірювань за різні періоди часу за умови нестабільності цін. Практично вона вирішується шляхом розрахунку номінальних і реальних показників.

Наприклад, номінальний ВВП (ВНП) - обсяг продукції поточ­ного року, виміряний у фактичних цінах цього року, а реальний ВВП (ВНП) - обсяг продукції поточного року, виміряний у цінах року, взятого за базисний.

Обрахування реального ВВП (ВНП) дозволяє виміряти зміни фізичного обсягу ВВП (ВНП), тобто реальні зміни у рівні виробни­чої активності.

Таблиця 7.2 - Порівняння фактичного

Достовірність розрахованого показника ВВП має велике зна­чення для планування всіх аспектів діяльності держави. Проте до офіційного ВВП не потрапляють обсяги тіньової економіки.

Вимірювання масштабів тіньової економіки є складним за­вданням. Це пов'язано з тим, що тіньова економіка має прихова­ний характер і прагне уникнути вимірювання. Проте оцінювання розмірів тіньової діяльності є важливим для аналізу економічного розвитку й формування державної економічної політики.

Сучасні економісти розробили численні непрямі методи вимі­рювання обсягів тіньової економіки, що ґрунтуються переважно на макроекономічних показниках офіційної статистики й даних по­даткових і фінансових органів. Основними серед них є такі.

1. Метод розбіжностей, що ґрунтується на порівнянні джерел даних і статистичних документів, які містять інформацію про ті ж самі економічні показники; прикладами використання цього ме­тоду є такі:

- порівняння доходів і витрат шляхом зіставлення всіх доходів домашніх господарств зі всіма витратами; як правило виявляється, що доходів значно менше, ніж витрат, що свідчить про існування тіньових доходів;

- альтернативне оцінювання макроекономічних показників, яке здійснюється шляхом порівняння обсягу ВВП, отриманого з вико­ристанням непрямих даних, із даними офіційної статистики.

2. Метод, що ґрунтується на розрахунках показників зайнятості («італійський» метод), є особливо ефективним в економіках із вели­кою питомою вагою малих підприємств. Оскільки зібрати достові­рні дані про виробництво (особливо в малому бізнесі та сфері пос­луг) дуже важко через свідоме заниження його показників з метою ухилення від сплати податків, італійські статистики основний ак­цент зробили на обстеженні витрат робочої сили. Перевага такого підходу полягає в тому, що людям, яких не питають про доходи, немає сенсу приховувати або спотворювати інформацію про їх робочий час. Потім ця інформація перераховується в середній відпрацьований людино-день. Далі аналізують розбіжності між фактичним та офіційно зареєстрованим рівнем зайнятості й роз­біжності між величинами фактично відпрацьованого за тиждень робочого часу й офіційно зареєстрованого.

3. Монетарний метод ґрунтується на одній важливій особливо­сті тіньової економіки: якщо в легальній економіці вже давно май­же всі розрахунки проводять безготівковим шляхом, то в тіньовій під час здійснення операцій перевага віддається готівці, тому роз­мір і динаміка тіньової економіки можуть оцінюватися за допомо­гою спостереження за обсягом грошової маси, наприклад аналізу­ється обсяг грошових операцій або попит на готівку.

4. Метод технологічних коефіцієнтів передбачає приблизне ви­значення динаміки промислового виробництва на підставі спосте­режень за виробництвом і споживанням електроенергії, перевезень вантажів транспортом та інших непрямих показників, що підда­ються достатньо простому обліку, для порівняння отриманих да­них з офіційними.

У загальносвітовому масштабі частка тіньової економіки ста­новить 5-10 % ВВП, в Україні, за різними оцінками, - 30-50 % від офіційного ВВП, що є критичним значенням. На цьому рівні вплив тіньових факторів стає настільки відчутним, що супереч­ність між легальним і тіньовим секторами спостерігається практи­чно в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

7.2.