§ 2. ВНП як основний показник в системі національних рахунків

Одним з найважливіших показників економічного добробуту суспільств є валовий національний продукт (ВНП). Разом этакими показниками як: чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохід та дохід після сплати податків, він складає так звану “систему національних рахунків", аналіз якої дозволяє робити висновки про обсяги виробництва в країні наданий період та з’ясовувати фактори, що безпосередньо визначають функціонування економіки.

Валовий національний продукт—це сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за один рік.

Розрахунок ВНП може бути проведено двома способами: або за витратами або за прибутками. Перш ніж ми зупинимося безпосередньо на двох методах його підрахунку, слід зробити кілька загальних зауважень.

ВНП є грошовим показником, тобто його підрахунок відбувається у певних грошових одиницях, а його величина відбивається у певній сумі грошей. Ця обставина містить у собі як позитивні, так і негативні сторони.

Позитивним моментом є те, що тільки на основі грошових показників можливо звести до загального знаменника та скласти між собою всі різнорідні види товарів та послуг, що були вироблені економікою країни протягом року. Здавалося б, не існує основи, що дозволяла б ззіставитити: автомобіль, що зійшов з конвейєра, зроблену перукарем зачіску, вироблену іграшку та консультацію юриста. Але оскільки всітоварита послуги мають вумовахринковоїеко-номіки свою ціну, стає можливим їх зіставити між собою на грошовій основі.

Останнє потребує уточнення, і тут ми переходимо до негативних моментів підрахунку ВНП на основі грошових показників. Головним недоліком використання грошей як мірила обсягу ВНП є те, що в цьому разі, по суті мова йде про використання “ гумової” мірки. Гроші не можуть розглядатися як сталі одиниці виміру, що дозволяють об’єктивно оцінювати обсяг виробництва товарів та послуг протягом кількох років. Не слід забувати і про інфляцію (чи дефляцію, що трапляється значно рідше), яка може зовсім викривити картину, якщо її не враховувати. Справді, знецінення грошей може відбуватисятакимитемпами, що номінальне зростання цін перекриватиме темпи падіння обсягу виробництва. При цьому номінальний ВНП зростатиме попри його реальне скорочення.

У зв’язку з вищевказаним буває складно відповісти на запитання — чим викликане, наприклад, 4% зростання ВНП: чи то 4% зростанням обсягу виробництва товарів та послуг при нульовій інфляції; чи то 2% інфляції з 2% реальним зростанням; чи то 6% інфляцією при 2% спаді виробництва? Проблема полягає утому, щобскоригувати грошовий (залежний від часу, кількісний) показник таким чином, щоб він точно відбивав зміни фізичного обсягу чи кількості одиниць продукції, а не зміни цін.

Розв’язання проблеми полягає в тому, щоб при підрахунку реального обсягу ВНП скорочувати показник його фізичного обсягу з урахуванням зроста-21

ючих цін і, навпаки, підвищувати його, коли ціни падають. Показник ВНП, що відбиває поточні ціни, тобто такий показник, що не є скоригованим з урахуванням рівня цін, інакше зветься — нескоригованим відображеним у грошах за поточним курсом, номінальним ВНП. Показник ВНП, скоригований з урахуванням інфляції (тобто підвищення цін) чи дефляції (тобто зниження цін), являє собою скоригований, відображений у зіставних (незмінних) цінах, ре-атьний ВНП.

Слід сказати, що змінну цінах—не єдина проблема, що виникає при підрахунку ВНП. Не менш важливим завданням при визначенні реального обсягу ВНП є виключення “подвійного” рахунку.

Подвійний рахунок при розрахунку ВНП виникає внаслідок того, що всі продукти та послуги, які були вироблені протягом року, поділяють на кінцеві та проміжні. До кінцевих продуктів належать ті товари та послуги, які купуються для кінцевого використання, а не для перепродажу чи подальшої обробки та переробки. Наприклад: 200г ковбаси до сніданку; сорочка для себе; телевізор до власної оселі та ін. До проміжних продуктів, відповідно, відносять товари та послуги, придбані для подальшої обробки чи переробки або для перепродажу. Наприклад, дерев’яні дошки для виготовлення полиць на продаж; м’ясо для котлет, що продаватимуться в їдальні; горілка на оптовому ринку, що купується для перепродажу через нічні кіоски за більш високою ціною тощо.

Як випливає з наведеного вище визначення ВНП, до його складу входить лише кінцева продукція, що була вироблена протягом року. Таким чином, при його підрахунку виникає необхідність виключення з усієї маси вироблених то -варів та послуг, тих, що є проміжними. Це не таке просте завдання, як може здатися на перший погляд. Один і тойже товар за одних обставин повинен бути врахований, а за інших—виключений при підрахунку реального обсягу ВНП. Як приклад візьмемо підприємство, що виробляє автомобільні покришки. Припустимо, воно має у розпорядженні певні запаси своєї продукції, що поповнюються в міру їх вибуття на автомобільні заводи, станції технічного обслуговування та автомагазини. Якщо наприкінці року ці запаси залишилися такими ж самими, як і на початку року, то всю продукцію підприємства слід віднести до проміжної і не враховувати при підрахунку ВНП, оскільки її вартість буде враховано у вартості готових автомобілів, а також у вартості техообслуго-вування та під час продажу в автомагазинах. Якщо ж протягом року відбулось нарощування обсягів виробництва і товарні запаси підприємства зросли, то їх приріст необхідно врахувати при обліку ВНП, бо цей приріст реально виробленої продукції ніде не буде враховано за межами підприє мства і ВНП виявиться заниженим на його величину.

Складності підрахунку ВНП не обмежуються проблемами подвійного рахунку та використанням грошей для його вимірювання. Існує ще необхідність виключення так званих невиробничих угод. Невиробничі угоди поділяються на два основних типи: суто фінансові угоди та продаж застарілих товарів. Під суто фінансовими угодами розуміють трансфертні платежі та угоди з цінними паперами, що являють собою лише перехід певних грошових сум з рук в руки без будь-якої попередньої чи наступної виробничої діяльності. Щодо продажу застарілих товарів, то вартість такого роду угод не входить до обсягу ВНП, бо вона або не відображує поточного виробництва (якщо товар вироблено не в цьому році), або вже була врахована при первісному продажу продукту (якщо товар вироблено протягом даного року).

Отже, зараз, коли ми вже уявляємо собі складності, пов’язані з підрахунком ВНП, звернемось до конкретних методик його розрахунку, які використовуються СЬОГОДНІ.