Виникнення економічної думки

З древніх часів люди намагалися пізнати таємниці економічних процесів, вивчити закони, які рухають суспільне виробництво, і відчення про інтерес до дослідження тодішнього господарського мітгя залишили Стародавня Індія, Єгипет, Китай, античний світ.

Відносно систематизованими економічні знання стають лише у Древній Греції. Древньогрсцькі вчені Ксенофонт, Платон та Аристотель не були економістами в сучасному розумінні цього слова. Однак їхні наукові здібності, здатність аналізувати суспільні процеси дозволили їм виділити ряд закономірностей функціонування тогочасної економічної системи. Так, Ксенофонт (430-354 рр. до н.с.) вивчав натуральне і товарне господарство, розглядав господарську діяльність людей як процес створення

корисних речей, тобто - споживних вартостей. Філософ Аристотель (384-322 рр. до н.е.), переконаний ідеолог натурального господарства, що склалося на Toii час, значно поглибив економічні уявлення, а також розробив проект ідеальної держави. Він розглядав економіку як сукупність деяких універсальних правил ведення господарства; багатство розумів як сукупність продуктів, виробів, виготовлених у натуральних господарствах; кількість виробленого господарством продукту ставив у залежність від площі землі і чисельності рабів. Можливості примноження багатства Аристотель вбачав у захваті нових територій та рабів, а також раціональній організації праці останніх.

Економічні проблеми у Древньому Римі досліджувалися такими вченими, як Bappon (116-27 рр. до н.е.), Марк Порцій Катон (234- 149 рр. до н.е.), Колумела (1 ст. н.е.). Приміром, трактат Катона “Про землеробство” складався з 162 глав і давав уявлення про тогочасне господарське житія, про значення землеробства та торгівлі, грошові позики, включав поради щодо покупки рабовласницького мастку, дбайливого ведення господарства.

У цілому, уявлення древніх греків і римлян щодо економічного устрою зводилися до системи поглядів на рабовласницьке господарство та практичних рекомендацій щодо його раціонального ведення.

2.