ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК СУЧАСНИХ ГРОШЕЙ

Після того, як було зроблено висновок, що золото пере­стало бути грошима, що воно не виконує функцій загального еквівалента, постають питання: що таке сучасні гроші? Що є субстанцією грошової одиниці після того, як зникла її золота основа, золотий вміст? Для того, щоб відповісти на ці питання, потрібно з’ясувати, як виникли та сформувалися сучасні гроші.

Як відомо, кількість грошей має відповідати сумі цін то­варів з урахуванням швидкості обігу однойменної валюти. Це означає, що золото могло виконувати функцію грошового то­вару за умови, що його кількість достатня для товарообігу пев­ної країни. При цьому відбувається досить швидке зростання виробництва товарів, а видобуток золота зростає, проте не так, як цього потребує товарообіг. Так виникла суперечність між швидким розвитком економіки та видобутком золота, його обігом як грошей. На перших етапах вона розв’язується шля­хом взаємодії збільшення видобутку золота, з одного боку, і розвитком кредиту, з другого. Кредит, розвиваючись та вдоско­налюючись, розширював межі розвитку суспільного виробни­цтва, створював можливості для економічного зростання.

Кредит - це форма руху позичкового капіталу. Існують два основні види кредиту: комерційний і банківський. Осно­вою кредитної системи є комерційний кредит, тобто кредит, що надається функціонуючими підприємцями, як правило, у вигляді товарного капіталу. Знаряддям комерційного креди­ту є вексель - спеціальне боргове зобов’язання про сплату по-

зичальником певної суми грошей до встановленого строку. Як бачимо, вексель є засобом обігу при продажу товарів у кредит. На перших етапах векселі мали персо­ніфікований характер і той, хто отримував вексель, міг зробити передавальний під­пис (індосамент) і використовувати його замість грошей під час придбання товарів у другого підприємця, а другий - у третього.

Тому об'єктивно розвивається досконаліший вид кредитних відносин - бан­ківський кредит, тобто кредит, який надається банками функціонуючим підпри­ємцям у грошовій формі. Він не обмежений розмірами індивідуальних капіталів, оскільки банк, збираючи кошти багатьох підприємців і населення, може оперу­вати незмірно більшими сумами. Найпоширенішою функцією банків є облік век­селів. Для того, щоб перетворити вексель на гроші до початку строку платежу, власник пред’являє його до банку, який купує вексель, утримуючи із зазначеної в ньому суми обліковий процент, тобто плату за надану позичку. Знаряддям банків­ського кредиту є банкнота, тобто вексель на банк. Банківські білети як кредитні гроші почали випускати окремі банки, а надалі емісією банкнот почали займатися центральні банки. Отже, разом із розвитком економіки поряд із золотими гроши­ма виникли й швидко вдосконалювалися кредитні гроші, насамперед банкноти, які можна було вільно обміняти на золото. Процес взаємодії золотих і кредитних грошей тривав багато десятиліть, тим самим забезпечувалася відповідність між реальними потребами товарного та платіжного обігу і розмірами банкнотного обігу. Якщо в обмін потрапляла якась надмірна кількість банкнот, то вони не зне­цінювалися, як паперові гроші, оскільки могли вільно обмінюватися на золото.

Ситуація суттєво змінилася наприкінці XIX ст., коли відбулося переростан­ня товарно-грошового господарства в товарно-кредитне. На жаль, у нас багато говорили про переростання капіталізму вільної конкуренції в монополістичний капіталізм. Справді, це дуже важливо, але, на наш погляд, не дає жодних підстав недооцінювати процес становлення кредитного господарства.

Інакше кажучи, якщо банк надає кредит, він має отримати бізнес-план, щоб упевнитися в тому, що буде вироблятися, скільки, за якою ціною продаватися, в який строк окупиться кредит, який буде отримано прибуток і коли буде поверне­но взяту позику з процентом. Кредит, кредитні відносини - це форма подальшого усуспільнення виробництва, інтеграції виробничої, торгової та банківської сфер, посилення їх єдності та взаємодії. Щоб була зрозумілою роль кредиту у змінах господарського розвитку, глибина кредитних відносин, достатньо зауважити, що відбувається інтенсивний процес зміни співвідношення між власними та запози­ченими коштами суб’єктів господарювання. Так, ще до початку 1980-х років до­сягнуто найнижчого рівня власних грошових коштів компаній Японії (20 %), ФРН (ЗО %), Англії (40,0), США (50 %). До цього додамо, що в житті та побуті людей гли­боко вкоренилися кредитні картки, які опосередковують дедалі зростаючу частку купівлі товарів і послуг, що доходи громадян набувають кредитної форми, оскіль­ки переказуються кредитними фірмами на ’їхні особисті рахунки. Заощадження населення також є формою кредиту банкам та страховим компаніям, які, у свою чергу, використовують їх для кредитування господарства. Одночасно зростають борги держави, що посилює роль кредиту в русі державних фінансів. Все це є свід­ченням зростання ролі та значення кредиту в житті сучасного суспільства і при­звело до того, що в довголітній взаємодії золота (грошей) та кредиту (кредитних грошей) настав етап, коли золото здало свої позиції, а їх посіли кредитні гроші.

10.2.