4.3.1. Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії

Жан Шарль Леонард де Сісмонді

(1773 – 1842)

Французький історик і економіст.

Основний твір – “Нові започаткування політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення” (1819)

Методологія

1.

2. Вихідним пунктом аналізу виступають виробництво і потреби окремої людини, закономірності розвитку яких переносяться на суспільство.

Теорія вартості

Вартість визначається як витрати необхідного часу на створення товару за середніх умов виробництва.

Теорія доходів

Розрізняє три види доходів:

Заробітна плата – вартість праці робітника. На її величину впливає нагромадження капіталу і зростання народонаселення.

Прибуток – доход підприємця, відрахування з продукту праці робітника. „Прибуток підприємця становить часто не що інше, як пограбування робітників, котрих він використовує”.

Рента – дар землі. Виступає з критикою Д. Рікардо відносно його тези про те, що гірші землі ренти не дають.

Теорія капіталу

Капіталом називає виробничий запас, частину багатства, що приносить прибуток. Виділяє основний і оборотний капітал.

Теорія відтворення

Річний продукт нації складається з маси споживчих товарів. Оскільки майже всі доходи витрачаються на споживання, то для реалізації річного продукту необхідно, щоб обсяг виробництва повністю відповідав доходам суспільства. Якщо виробництво перевищує доход, то продукт не буде повністю реалізованим.

На основі аналізу реальних умов господарювання причинами неповної реалізації річного продукту Ж. Сісмонді називає:

1. Низьку купівельну спроможність робітників внаслідок:

- хронічного перевищення пропозиції праці над її попитом, як результату дії законів природного розмноження, що дозволяє утримувати заробітну плату на низькому рівні;

- наявності безробітних, що дає можливість наймати їх за меншу плату і тим самим знижує середню заробітну плату працюючих;

- функціонування машин, які витісняють робітників з виробництва і, тим самим, знижують їх доходи.

2. Зниження споживчого попиту підприємців внаслідок того, що останні:

- купують здебільшого предмети розкоші за високими цінами;

- накопичують частину своїх доходів, які можна було б направити на споживання.

3. Зростання маси вироблених товарів внаслідок:

- зростання продуктивності праці за рахунок використання машин;

- прагнення підприємців виробляти більше для зростання своїх доходів.

Одночасно з аналізом цих об’єктивних причин неповної реалізації річного продукту Ж. Сісмонді як вихід з такої ситуації пропонує:

Проведення державою спеціальних реформ: введення соціального забезпечення робітників за рахунок підприємців, скорочення робочого дня, встановлення мінімуму заробітної плати, розробка заходів щодо участі робітників у прибутках підприємства.

Недопущення концентрації багатства в руках окремих осіб шляхом відродження дрібної земельної власності, системи ремісницьких цехів, кустарного виробництва.

Експорт товарів, що виробляються в більш розвинутих країнах, у менш розвинуті.

П’єр Жозеф Прудон

(1809 – 1865)

Французький публіцист, економіст і соціолог, засновник анархізму.

Основний твір – “Система економічних суперечностей, або Філософія жебрацтва” (1846)

Методологія

Вводить до економічного аналізу елементи методу діалектики, заснованої на теорії суперечностей Гегеля. На основі даного методу викладає систему економічних категорій, виділяючи в кожній з них “погану” і “хорошу” сторони, які суперечать одна одній. Завданням політичної економії вважає розробку заходів, що усувають все “погане” і залишають “хороше”, і, тим самим, задають економічній системі діалектичний рух.

Теорія вартості

Вважає, що вартість складається з двох частин:

- мінової – пов’язаної з потребами людини, що породжують рідкість і обмін;

- споживчої – пов’язаної з достатком.

Між даними частинами існує суперечність, яку розв’язує “конституйована вартість” (синтетична пропорція) – синтез мінової і споживчої вартості, що виражається в годинах робочого часу.

Теорія доходів

Виділяє процент як одну з форм експлуататорського доходу. Під рентою розуміє доход, який привласнюється землевласником і який виходить з різної родючості землі.

Теорія соціального устрою суспільства

В основі суспільних відносин лежить вартість, яка не може сама по собі відтворюватись і існує лише завдяки насильству та обману. “Власність – це крадіжка”. Тому власність у суспільстві повинна бути знищеною, і основою останнього має стати індивідуальне володіння, засноване на особистій праці, з якого власність не може виникнути. “Індивідуальне володіння є необхідною умовою соціального життя, в той час коли власність вбиває життя”. Для формування системи індивідуального володіння необхідно:

1. Створити “прогресивну асоціацію” і розформувати значну власність.

2. Встановити безгрошовий обіг шляхом створення “народного банку”, який буде видавати виробникам “робочі посвідчення”.

3. Знищити процент як форму доходу завдяки введенню безплатного кредиту.