<<
>>

ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ

На початку ХХ ст. шведський інженер-хімік Альфред Нобель, всесвітньо відомий як винахідник динаміту, заснував міжнародні премії видатним науковцям в галузях фізики, хімії, медицини, фізіології, літератури, які присуджували з 1901 року.

У зв’язку зі зростанням ролі та значення в житті людства економічної науки Шведський банк у 1968 році заснував Нобелівську премію з економіки, яку з 1969 року почали присуджувати найвидатнішим економістам сучасності.

Лауреатами Нобелівської премії з економіки стали:

1969 — Ян Тінберген (Голландія) і Рагнар Фріш (Норвегія) — за розроб­ку математичних методів аналізу економічних процесів.

1970 — Пол Семюелсон (США) — за внесок у підвищення рівня науково­го аналізу в економічних науках.

1971 — Саймон Кузнець (США) — за емпіричні дослідження економіч­ного росту.

1972 — Джон Хікс (Англія) і Кеннет Ерроу (США) — за роботу з теорії загальної економічної рівноваги та економіки добробуту.

1973 — Василь Леонтьєв (США) — за розробку методу “затрати – випуск”.

1974 — Фрідріх фон Хайєк (ФРН) і Гуннар Мюрдаль (Швеція) — за робо­ти в галузі теорії грошей, кон’юнктурних коливань і аналізу взаємозалеж­них економічних, соціальних і структурних явищ.

1975 — Тьяллінг Купманс (США) і Леонід Канторович (СРСР) — за роз­робку теорії оптимального використання ресурсів.

1976 — Мілтон Фрідмен (США) — за дослідження в галузі споживання, історії і теорії грошей.

1977 — Бертіль Олін (Швеція) і Джеймс Мід (Англія) — за праці в галузі міжнародної торгівлі та руху капіталів.

1978 — Герберт Саймон (США) — за дослідження процесів прийняття рішень в економічних організаціях.

1979 — Артур Льюіс (Англія) і Теодор Шульц (США) — за роботи з еко­номіки країн, що розвиваються.

1980 — Лоуренс Клейн (США) — за дослідження економетричних коли­вань і економічної політики.

1981 — Джеймс Тобін (США) — за аналіз фінансових ринків і їх вплив на прийняття рішень у витратах, зайнятості, виробництві, цінах.

1982 — Джордж Стіглер (США) — за дослідження промислових струк­тур, функціонування ринків, а також причин і наслідків державного регу­лювання.

1983 — Жерар Дебре (Франція) — за введення нових методів аналізу в економічну теорію і праці з теорії загальної рівноваги.

1984 — Річард Стоун (Англія) — за фундаментальний внесок у створення системи національних рахунків.

1985 — Франко Модільяні (Італія) — за аналіз фінансових ринків і про­цесів заощадження.

1986 — Джеймс Б’юккенен (США) — за розвиток основ теорії прийняття економічних і політичних рішень.

1987 — Роберт Солоу (США) — за внесок в теорію економічного зростання.

1988 — Моріс Алле (Франція) — за внесок в теорію ринків і роботи з ефективного використання ресурсів.

1989 — Трюгве Хаавельмо (Норвегія) — за прояснення ймовірних основ економетрики і аналіз одночасних економічних структур.

1990 — Гаррі Марковіц (США), Мертон Міллер (США) і Вільям Шарп (США) — за роботи з теорії фінансової економіки.

1991 — Рональд Коуз (Англія) — за роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності.

1992 — Гері Беккер (США) — за розширення сфери застосування мікроекономічного аналізу.

1993 — Роберт Фогель (США) і Дуглас Норт (США) — за роботи з еконо­мічної історії.

1994 — Джон Ф. Неш (США), Джон Ч. Харшані (США), Рейхард Зельтен (ФРН) — за внесок у розробку теорії ігор в їх прикладенні до економіки.

1995 — Роберт Е. Лукас-молодший (США) — за розвиток і застосування раціональних очікувань і за вдосконалення на цій базі макроекономічного аналізу та поглиблення нашого розуміння економічної політики.

1996 — Джеймс Мірліз (США) і Вільям Вікрі (Англія) — за фундамен­тальний внесок в економічну теорію стимулів в умовах асиметричної інформації.

1997 — Роберт Мертон (США) і Мірон Шоулз (США) — за новий метод “визначення вартості похідних”.

1998 — Амартья Сен (Індія) — за внесок в економічний аналіз добробуту населення.

1999 — Роберт Манделл (США) — за цикл робіт з грошово-кредитної і фіскальної політики.

2000 — Даніел Л. МакФадден — за розробку теорії та методів аналізу дис­кретного вибору; Джеймс Дж. Хекман — за розробку теорії та методів аналізу відібраних зразків.

2001 — Джордж Ейкерлоф, Майкл Спенс, Джозеф Стігліц — за дослі­дження функціонування ринку в умовах “асиметричної інформації”.

<< | >>
Источник: Конспект лекцій з дисципліни “Історія економічних учень” для студентів спеціальностей 6.050106 “Облік і аудит”, 6.050107 “Економіка підприємства”, 6.050100 “Управління трудовими ресурсами” заочної форми навчання / Лень І.І., Гронтковська Г.Е. – Рівне: УДУВГП,2003.– 72 с.. 2003

Еще по теме ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ:

  1. ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ
  2. 2. Лауреаты Нобелевской премии по экономике
  3. Основні підходи до концептуалізації «нової економіки». «Нова економіка» як економіка знань
  4. «Нова економіка» як наука. Предмет та функції «нової економіки»
  5. Грушко В.І.. Економіка відновлення: Навчальний посібник. - Київ: Університет економіки та права «КРОК», 2023- 221 с., 2023
  6. 21. Ринкова економіка – як система ринків. Умови функціонування ринкової економіки.
  7. «Нова економіка»: її сутність, визначення та характерні особливості. Закономірності становлення «нової економіки»
  8. Аналітичний інструментарій «правової економіки» та його використання в дослідженні взаємовідносин економіки і права
  9. Національна економіка. Система НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ. ВИМІРЮВАННЯ обсягів тіньової економіки
  10. 1.4. Методи і засоби державного регулювання економіки. Дерегулювання економіки
  11. 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
  12. 134. Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах. Структура змішаної економіки.
  13. Порівняння «старої» (традиційної) та «нової економіки». Суперечності, система переваг та загроз «нової економіки»
  14. Економічні системи сучасного світу. Моделі ринкової економіки. Сучасна ринкова економіка та її інфраструктура
  15. Державне втручання в економіку, державна економічна політика, державне управління економікою
  16. 74. Роль держави в змішаній економіці. Роль та обмеження ринкового механізму в регулюванні економіки. Кейнсіанський механізм державного впливу на економіку.
  17. Шекшуєв О.А., Данильченко Є.П., Островський І.А., Кожокіна К.О.. Державне регулювання економіки: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання спеціальностей 6.050100 - «Економіка підприємства», «Облік і аудит») / Авт.: Шекшуєв О.А., Данильченко Є.П., Островський І.А., Кожокіна К.О. – Харків: ХНАМГ, 2008– 120 с., 2008
  18. Сутність структури економіки
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -