Матеріальні передумови виникнення і розвитку економічної думки

Історія стародавнього світу хронологічно охоплює період із середини IV тис. до н. е. і до V ст. н. е. - падіння Західної Римської імперії (476 р.). Географічним ореолом доби перших держав і цивілізацій були території Месопотамії, Давніх Єгипту, Персії, Китаю, Індії, Східного Середземномор'я, Греції та Риму.

Загалом ці дві групи рабовласницької економіки мали такі ознаки:

- характерний повільний технічний прогрес, примітивна ручна інструментальна техніка виробництва. Джерелом енергії були люди, тварини;

- в результаті суспільних поділів праці відбулося формування основних сфер економіки, таких як сільське господарство, промисловість, обіг, що набули галузевого характеру;

- панування приватної власності на засоби виробництва, рабів та продукти праці рабів;

- наявний позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці;

- основні матеріальні блага виробляли переважно раби, а також вільні селяни общинники;

- переважало натуральне господарство, ринок мав споживчий характер, просте товарне виробництво існувало як економічний устрій.

Розвиток господарства стародавнього світу охоплює періоди генези (становлення, формування), розквіту і кризи рабовласницької економічної системи [91, с. 17].

Формування економічної думки докласичного періоду матеріально передумовлено зародженням рабовласницьких держав з деспотичною владою, зокрема в країнах Стародавнього Сходу, де актуальність визначалася організацією ведення народного господарства.

2.