3.4. Організація безготівкових грошових розрахунків

Для створення ефективної системи безготівкових роз­рахунків принципове значення має визначення основних норма­тивних положень, які б регулювали безготівкові розрахунки і мак­симально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Принципи організації безготівкових розрахунків відобража­ють реальний стан національної економіки і визначають способи і форми розрахунків.

Виділяють такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

Перший принцип стосується обов'язкового зберігання підпри­ємствами та установами грошових коштів на рахунках в устано­вах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком про розрахунково-касове обслуговування.

Недотримання цього принципу призводить до відпливу гро­шей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до по­силення тіньового характеру економіки.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надається право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (за згодою банку).

Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків і способу платежу та широкого використання їх у своїх договорах і угодах. Платники й одержувачі коштів контролюють своєчасне проведення розра-хунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановлено­му претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Установи банків можуть тільки порадити своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специ­фіку діяльності та конкретні умови, розрахунків. Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів з рахунків платника. У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господа­рювання використовують два основні способи платежу:

- перерахування коштів з банківського рахунка постачаль­ника на рахунок одержувача коштів через відповідні записи;

- зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

Четвертий принцип. Кошти з рахунків клієнтів банки спису­ють тільки з доручення власників цих рахунків, як правило за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахунко­вих документів, про що повідомляє постачальника. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає провідну роль споживача (покупця товару) в системі ринкових відносин. Плат­ник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це перед­бачено договором.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні ра­хунки підприємствам суб'єктам підприємницької діяльності, відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип визначає порядок здійснення платежів.

Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і по­слуги проводяться, як правило, після відвантаження продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту прове­дення платежу до терміну відвантаження товарів — необхідна умова забезпечення економічності й ефективності безготівкових розрахунків. Проведення оплати товарів (робіт, послуг) після їх відвантаження (виконання) без затримки платежу свідчить про платоспроможність підприємств і ефективну розрахунково-пла­тіжну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємниць­кої діяльності проводяться, як правило, у безготівковому поряд­ку. Готівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподар­ських взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі (до 3000 грн), а також за витрат на внутрігосподарські потреби. Роз­мір таких витрат обмежений. За розрахунків готівкою отримувач коштів повинен дотримуватись установлених правил, а саме: су­му отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк у разі невикористання.