Основні макроекономічні показники та їх характеристика

Загальні макроекономічні показники можна поділити на:

• показники загального національного розвитку — НБ — національне багатство, ВВ — валовий випуск, ВНП — валовий національний продукт, ВВП — валовий внутрішній продукт, ЧНП — чистий національний продукт, НД — національний до­ход, ОД — особистий доход;

• соціальні — зайнятість, безробіття, рівень безробіття, рі­вень життя;

• фінансові показники — загальний рівень цін, індекс цін, інфляція, номінальний та реальний рівень зарплати, відсоткової ставки тощо.

Національне багатство (НБ) — сукупність створених і на­громаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, а також природні ресурси.

У складі НБ виділяють суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси). Також розрізняють матеріальне й нематеріальне багатство.

Головними елементами матеріального багатства є:

— основні фонди (виробничі та невиробничі);

— матеріальні оборотні фонди (запаси сировини, матеріалів, палива, залишки незавершеного виробництва, запаси виробленої продукції);

— товарні запаси народного господарства;

— державні резерви;

— предмети тривалого використання у населення (транспорт­ні засоби, меблі);

— природні ресурси (земля, ліса, води, багатства земельних надр).

До нематеріального багатства відносять:

— науковий потенціал,

— освітній потенціал;

— кваліфікаційний потенціал;

— культурний потенціал.

НБ є найважливішим узагальнюючим показником економічної могутності країни.

Валовий випуск (ВВ) — сукупна вартість товарів та послуг, які вироблені галуззю, групою виробників або економікою в ці­лому, тобто загальний випуск виробленої продукції. ВВ — озна­чає повну вартість, він включає в себе проміжну продукцію.

де РП — вартість реалізованої продукції;

31 — вартість продукції, що спрямована в запаси, включаючи й незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її в запаси;

32 — вартість продукції, що була використана із запасів, за ці­нами на момент її використання.

Розрізняють два типи валового випуску: ринковий та нерин- ковий.

Ринковий ВВ включає:

— товари та послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

— товари та послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;

— товари та послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, й надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для вико­ристання у виробництві;

— готову продукцію й незавершене виробництво, які надхо­дять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника.

Неринковий ВВ включає:

— товари та послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання й нагромадження;

— товари та послуги, що надаються безкоштовно іншим ін- ституційним одиницям і суспільству в цілому;

— продукцію й незавершене виробництво, що призначені для невиробничого використання й надходять до запасів матеріаль­них оборотних коштів у виробника.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — вимірює вар­тість продукції та послуг, вироблених на території даної країни за визначений період, незалежно від того, знаходяться чинники ви­робництва у власності громадян даної країни або належать іно­земцям.

Якщо до ВВП додати різницю між надходженнями від факто­рів виробництва (факторними доходами) з-за кордону та фактор­ними доходами, які отримали закордонні інвестори в країні, то одержимо показник валовий національний продукт (ВНП).

Чисті факторні доходи з-за кордону визначаються як різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордо­ном (находження за фактори з-за кордону), і доходами іноземців, отриманими на території даної країни (платежі за фактори решті світу).

До факторних доходів належить — винагорода за працю, до­ходи власників, рентні доходи, прибуток корпорацій, відсоток. Якщо надходження в країну за фактори виробництва від решти світу переважають над платежами за фактори решті світу, та ВНП країни перевищує її ВВП, і навпаки.

Валовий національний продукт (ВНП) — вимірює вартість продукції та послуг, вироблених чинниками виробництва за ви­значений період, що знаходяться у власності держави або грома­дян даної країни (резидентів), в тому числі й на території інших країн.

У переглянутому варіанті СНР 1993 року ВНП називається валовим національним доходом (ВНД). Нова термінологія, проте, не змінює суті.

Доходи, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у формі поточних трансфертів перерозподілені нерезидентами. І навпаки, доходи нерезидентів можуть у формі поточних транс­фертів передаватися резидентам даної країни. З урахуванням ру­ху поточних трансфертів у грошовій і натуральній формах фор­мується валовий наявний національний доход (ВННД).

Трансферти (отримані і сплачені) включають: платежі зі страху­вання від нещасних випадків, поточні податки на доходи та майно, відрахування на соціальне страхування, допомогу з соціального за­безпечення, що надходить від інших країн, обов’язкові збори і пла­тежі від домогосподарств, добровільні внески, штрафи і пені тощо.

До резидентів країни відносять усіх тих фізичних осіб, хто проживає на її території більше року, незалежно від громадянст­ва (туристи, сезонні робітники, дипломати до резидентів країни не належать); щодо юридичних осіб, то всі підприємства, що створені відповідно до законодавства країни і здійснюють свою виробничу діяльність на території цієї країни, належать до її ре­зидентів, навіть якщо вони повністю перебувають у власності іноземців; органи держави вважаються резидентами навіть тоді, коли вони ведуть свою діяльність за кордоном, наприклад, посо­льства, є резидентами своєї країни.

ВВП (ВНП) — головний індикатор економічного розвитку й найбільш повний показник сумарного обсягу виробництва това­рів та послуг за певний період.

ВВП (ВНП) використовують при:

— міжнародних порівняннях розвитку різних країн;

— вимірюванні національного добробуту населення (визнача­ється як відношення ВВП на душу населення);

— вимірюванні продуктивності праці (визначається як відно­шення ВВП на 1 годину відпрацьованого робочого часу) тощо.

Але ВВП (ВНП) має певні недоліки, ВВП (ВНП) не включає в себе:

• вартість витрачених матеріальних ресурсів (сировини, мате­ріалів, палива, енергії та інших);

• наданих господарськими одиницям послуг, які виступають проміжним продуктом;

• фінансові операції;

• перепродаж товарів;

• тіньову економіку;

• якість продукції;

• контрабанду, нелегальну торгівлю зброєю;

• результати праці у домогосподарствах;

• якість урбанізації;

• результати економічного відтворення та стан навколишньо­го середовища тощо.

Показники ВВП і ВНП відображають діяльність у сфері мате­ріального виробництва та послуг. Визначаються вони як вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік (квартал, місяць).

Чистий національний продукт (ЧНП) — ВНП за відраху­ванням тієї частини виробленого продукту, що необхідна для за­міщення засобів виробництва (амортизаційні відрахування).

ЧНП = ВНП - А, (2.5)

де А — амортизація, вартість зношеного капіталу.

Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде в споживання після заміни списаного устаткуван­ня. Але він має певні недоліки, оскільки містить у собі суму не­прямих податків, яка викривляє реальний обсяг виробництва, бо є простим додатком до ціни продажу товарів.

Чистий економічний добробут (ЧЕД) — показник величини скоригованого валового національного продукту, отриманий ви­рахуванням з нього вартісної оцінки негативних факторів випус­ку й обліку незадекларованих і неринкових доходів. Також одним із найважливіших показників якості життя є вільний час (дозвіл­ля), який враховується у ЧЕД, але ні як не враховується у ВНП.

ЧЕД було введено у 1972 р. американськими дослідниками У. Нордхаусом та Д. Тобіном тому, що ВНП не дає повної харак­теристики економічного добробуту через певні недоліки.

Негативними екологічними наслідками є забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо. Наприклад, виробник забруд­нює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не враховується.

Позаринкова діяльність домогосподарств (неринкові опера­ції) — безоплатна робота волонтерів, праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю, ремонт власного будинку. Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте вони не враховуються при розрахунку ВВП.

В Україні тіньова економіка займає, на жаль, дуже великий відсо­ток від легальної економіки, але вона ніяк не враховується при розра­хунках ВВП, що призводить до зниження офіційного рівня ВВП.

У ВВП не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшен­ня вільного часу), а також погіршення чи покращення якості то­варів, а це є одним із мірил економічного добробуту.

ЧЕД не підраховується на підставі тієї інформації, що маємо в нашому розпорядженні. ЧЕД не є офіційним показником, він го­ловним чином нагадує про те, що показник ВВП не є доскона­лим, але це поки що найкращий макроекономічний показник, яким користується весь світ.

Особистий доход (ОД) — складається з первинних доходів (заробітної плати, ренти, прибутку, відсотка) та вторинних, які не зароблені, а отримані в результаті перерозподілу (трансфери).

де W — заробітна плата;

СП — страхові платежі з заробітної плати;

R — рента як доход від передачі прав на використання влас­ності (землі, надр тощо);

% — чистий відсоток як доход від фінансових активів (позич­ки, облігації, термінові внески тощо);

D — дивіденди як доход від участі в акціонованому капіталі;

ЗД — змішаний доход, тобто від індивідуальної діяльності;

Т_р — трансферні платежі, перерозподіл національного доходу через державний бюджет і виплати у вигляді пенсій, стипендій, субсидій, допомог населенню.

Особистий доход — це доход, отриманий приватними особами, який поділяється на споживання, заощадження й виплату податків.

Велике значення має показник особистого безподаткового до­ходу, або просто безподаткового доходу (БД).

Безподатковий доход (БД) (доход кінцевого використан­ня) — це різниця між особистим доходом та особистими подат­ками (ОП).

БД = ОД - ОП, (2.8)

де ОД — особистий доход,

ОП — особисті податки — (особисті прибуткові податки на майно, на спадщину).

Безподатковий доход залишається в розпорядженні домогос- подарств, він витрачається на споживання та заощадження.

Валові інвестиції — інвестиції містять у собі всі інвестиції, що йдуть на відшкодування устаткування, й ті, завдяки яким від­бувається збільшення кількості устаткування.

Чисті інвестиції — інвестиції на покупку нового обладнання.

Взаємозв’язок між основними макроекономічними показни­ками можна зобразити схематично (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Взаємозв’язок між основними макроекономічними показниками