ТЕМА 7. СПОЖИВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ

1. Споживання як функція післяподаткового доходу.

2. Гранична схильність до споживання та заощадження.

3. Кейнсіанська функція споживання.

У кейнсіанський моделі вважається, що основним чинником, який впливає на рішення домогосподарств щодо споживання і заощадження, є величина доходу.

Аналіз поведінки раціонально господарюючих економічних суб’єктів на макроекономічному рівні дозволив Кейнсу сформулювати так званий основний психологічний закон. Цей закон відображає роль суб’єктивних чинників у ринковій економіці і полягає в тому, що люди схильні збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій мірі, у якій зростає доход.

Для аналізу зазначеної залежності використаємо показник системи національних рахунків - доход після сплати податків Di, який дорівнює сумі видатків на споживання С і заощадження S домогосподарств:

Di = C + S. (7.1)

Взаємозалежність між споживанням і доходом може бути показана за допомогою графіка споживання, який відображає обсяги споживання при різних рівнях доходу після сплати податків Di у будь-який момент часу.

Теоретично можлива ситуація, коли весь свій доход домогосподарства споживають, у такому випадку крива споживання має вигляд бісектриси кута на графіку споживання.

Більш реалістична ситуація, коли домогосподарства споживають лише частину свого доходу і крива споживання на графіку має вигляд лінії С.

У кейнсіанській макроекономічній моделі споживання розглядається реальна ситуація, за якої домогосподарства мають споживати за будь-якого рівня доходу, навіть коли він дорівнює нулю. Рівень споживання домогосподарств, який відповідає нульовому доходу, називається автономним споживанням.

Автономний характер споживання змінює вид графіка споживання. Крива споживання С перетинає вертикальну вісь графіка споживання в точці C. Залежно від рівня доходу домогосподарств після сплати податків Di вони можуть увесь свій доход споживати в точці В (В'), жити у борг в точці А

(A^r), в точці D (D') споживати частину доходу і заощаджувати його частину в обсязі S*.

Іншу частину доходу після сплати податків домогосподарства заощаджують.

Графічно крива заощадження може бути побудована шляхом віднімання від графіку, представленого бісектрисою кута графіку, представленого кривою споживання С (рис. 7.2).

Рис. 7.1. Споживання і заощадження

Для того, щоб визначити, яку частку доходу домогосподарства споживають, а яку заощаджують, потрібно обсяги споживання або заощадження поділити на величину доходу. Частка споживання у доході має назву середньої схильності до споживання:

Відповідно, частка доходу, яка відображає частку заощадження у доході має назву середньої схильності до заощадження:

Якщо увесь доход після сплати податків прийняти за одиницю, причому відомо, що він або споживається, або заощаджується, то сума спожитої і заощадженої частин повинна дорівнювати одиниці:

Схильність до споживання являє собою стійку функцію, яка вказує на те, що обсяг сукупного споживання в основному залежить від величини сукупного доходу. Причому, на думку Кейнса, існує відносно постійне витрачання домогосподарствами лише частини кожної гривні додатково отриманого доходу, що відображає залежність між реальним доходом і реальними видатками на споживання.

Якщо C характеризує розміри споживання, а Y - доходу, причому і те, й інше вимірюється в одиницях заробітної плати, то зміна споживання ∆C має той самий знак, що і зміна доходу ∆ Y, яка викликала зміну у споживанні, а величина ∆C менша, ніж ∆Y, інакше кажучи:

Виходячи з основного психологічного закону більш високий рівень доходу буде призводити до збільшення розриву між доходом і споживанням.

Таким чином, гранична схильність до споживання с' математично являє собою тангенс кута нахилу кривої споживання і відображає відношення будь-якої зміни у споживанні до зміни у величині доходу:

Аналогічно частку будь-якого приросту (скорочення) доходу, яка спрямована на заощадження, називають граничною схильністю до заощадження s', і вона являє собою відношення будь-якої малої зміни в заощадженні S до тієї зміни в доході Y, яка викликала зміни в заощадженні:

Оскільки та частина доходу, яка не йде на споживання неминуче заощаджується, ми завжди отримуємо таку рівність

Визначення граничної схильності до споживання як такої, що забезпечує взаємозв’язок між змінами у доході і відповідними змінами у споживанні, дає можливість визначити функцію споживання. З урахуванням величини автономного споживання функція має такий вигляд:

Рівень доходу, визначає величини споживання і заощадження домогосподарств в економіці. Однак, крім цього Кейнс виділив ще кілька об’єктивних чинників, які впливають на схильність до споживання:

- зміна одиниці заробітної плати;

- зміни у різниці між доходом і чистим доходом;

- непередбачувані зміни у цінності капіталу, які не прийняті до уваги при нарахуванні чистого доходу;

- зміни у нормі дисконту, або у пропорції обміну певних благ в майбутньому;

- зміни у податковій політиці.

Кейнс виділив вісім основних стимулів або цілей, які мають суб’єктивний характер і змушують людей утримуватися від витрачання доходу, який вони отримали, і заощаджувати:

1. Необхідність утворювати резерв на випадок непередбачуваних обставин у майбутньому.

2. Бажання здійснити заощадження, оскільки можна передбачити, що майбутнє співвідношення між доходами окремої людини або сім’ї та її потребами буде відрізнятися від співвідношення, яке склалося у даний час і буде більш привабливим у майбутньому.

3. Забезпечити собі доход у формі відсотка, а також використати збільшення цінності майна, оскільки більшому реальному споживанню у майбутньому віддають перевагу перед меншим поточним споживанням.

4. Бажання мати можливість поступово збільшувати свої майбутні видатки, оскільки це відповідає широко розповсюдженому пориванню

бачити у майбутньому поступове підвищення, а не зниження свого життєвого рівня.

5. Бажання насолоджуватися відчуттям незалежності і можливістю прийняття самостійних рішень сьогодні та у майбутньому.

6. Забезпечити себе грошима для маневру, що дозволяє у будь-якій час здійснювати спекулятивні або комерційні операції.

7. Залишити спадок.

8. Просто задовольнити відчуття скупості як таке, інакше кажучи, реалізувати нічим необгрунтоване, але стійке упередження проти самого акту витрачання грошей.

На відміну від неокласиків, які вважали, що основним чинником і мотивом здійснення заощаджень є відсоткова ставка, у кейнсіанській теорії відсотковій ставці відводиться менша роль. У визначенні граничних величин схильності до заощаджень і споживання і, відповідно, абсолютних величин споживання і заощадження важливішим чинником є доход або його зміни.

Завдання 1.

Питання для обговорення

1. Поясніть суть і роль основного психологічного закону в кейнсіанській макроекономічній теорії.

2. Які основні фактори можуть суттєво впливати на рівень споживання в країні? Наведіть обґрунтовані приклади.

3. Як визначається гранична схильність до споживання і заощадження, що вона показує?

4. Чи можуть показники граничної схильності до споживання або заощадження перевищувати значення 1? Обгрунтуйте свою позицію.

5. Які стимули до заощадження отриманого доходу, запропоновані Кейнсом, можна було б додати чи змінити, виходячи з сучасних економічних умов в нашій країні?

Завдання 2.

Практичні завдання

1. У минулому році ВВП становив 2300 од., інвестиції приватного сектора 200. У поточному році ці показники дорівнюють відповідно 2550 і 250 од., державні видатки не змінилися і становлять 100 од. На основі наведених даних визначте функцію споживання.

2. Функція споживання домогосподарств має вид С = 100Y + 0,8(Y-T). Податки (Т) скоротилися на 1 млрд. грн. Чому дорівнює рівноважний рівень доходу.

3. У базовому році ВВП країни становив 2300 млрд. дол., приватні інвестиції 200 млрд. дол. В наступному році показники дорівнюють відповідно 2550 і 250. Визначте функцію споживання, враховуючи, що податки не взімаються, а державні видатки є незмінними і дорівнюють 100.

Завдання 3.

Тестові завдання (Знайдіть одну правильну відповідь)

1. Гранична схильність до споживання - це:

а) виражена в процентах частка особистого доходу за мінусом податків, яка спрямовується на споживання;

б) частка кожної додаткової одиниці особистого доходу за мінусом податків, яка спрямовується на споживання;

в) виражена в процентах частка національного доходу за мінусом податків, яка спрямовується на споживання;

г) гранична величина витрат на споживання.

2. Гранична схильність до заощадження - це:

а) виражена в процентах частка національного доходу за мінусом податків, яка спрямовується на заощадження;

б) відношення приросту заощаджень до приросту особистого доходу;

в) відношення заощаджень до особистого доходу;

г) частка будь-якого приросту особистого доходу за мінусом податків, яка йде на заощадження.

3. Гранична схильність до споживання в короткому періоді ніж

гранична схильність до споживання в довгому періоді:

а) менша;

б) більша;

в) така ж сама;

г) їх не можна порівняти між собою.

4. Якщо в функції споживання Кейнса зростає доход, то:

а) середня схильність до споживання збільшується;

б) середня схильність до споживання зменшується;

в) середня схильність до заощадження збільшується;

г) середня схильність до заощадження зменшується.

5. Якщо гранична схильність до споживання є постійною, то при зростанні доходу в моделі Кейнса:

а) середня схильність до споживання зростає;

б) середня схильність до споживання зменшується;

в) середня схильність до споживання незмінна;

г) гранична схильність до заощадження зростає.