СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ

Щодо економічної активності людського капіталу, то саме він є головним джерелом продуктивності праці та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Економічну активність розглядають, як правило, з точки зору зайнятості і безробіття (табл.

Таблиця 3.3

Показники економічної активності в Україні станом на початок періоду, 2018-2022 роки

Джерело: складено автором на основі [3]

Як ілюструє Табл.

За різними аналітичними даними, у зв’язку з війною роботу втратили від 5 до 15 млн працездатних українців. За оцінками Міжнародної організації праці, станом на початок квітня 2022 року порівняно з довоєнним періодом (1 місяць повномасштабної війни) було втрачено 4,8 млн робочих місць, що складає близько 30% від всіх робочих місць країни. За інформацією Державного центру зайнятості, на початок жовтня 2022 року (7 місяців війни) чисельність лише офіційно зареєстрованих безробітних сягнула 260 тис. осіб, а кількість незареєстрованих осіб важко вирахувати. А за оцінками Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, повністю закрито 2 млн робочих місць [10].

Такі тенденції на вітчизняному ринку праці відбувається за рахунок тих, хто виїхав за кордон, вимушено незайнятих осіб внаслідок бойових дій та окупації окремих областей. В цілому, розрахувати рівень безробіття під час гарячої фази війни практично неможливо, але навіть за найоптимістичнішого сценарію це в декілька разів більше, ніж у ковідному 2020 році. Так, згідно із прогнозом проєкту держбюджету на 2023 рік, внаслідок воєнних дій в Україні вже до кінця 2022 року кількість безробітних в країні може сягнути 5 мільйонів осіб [16].

У цілому, зростання безробіття відбувається через глибокий спад економічної активності та поповнення лав безробітних мігрантами з прифронтових територій країни, які потребують працевлаштування і отримання доходів для забезпечення щонайменше своїх базових потреб. Близько 40% українців, які мали роботу до вторгнення, втратили її, тоді як половина працевлаштованих зіштовхнулася зі скороченням заробітної платні.

Цікавим фактом стану ринку праці в умовах війни є певне гальмування зростання показника безробіття паралельно із скороченням зайнятості.

Стан здоров'я людського капіталу пов’язаний, насамперед, із прийнятим у певному суспільстві способом життя. Прищеплена з дитинства культура здорового способу життя, профілактичні заходи попередження хвороб та їхня рання діагностика (у першу чергу онкологічних, серцево-судинних хвороб, хвороб органів дихання, діабету та туберкульозу), доступність медичних послуг, відповідні витрати на охорону здоров’я тощо допомагають людині як носію людського капіталу бути фізично і ментально здоровою, працездатною, впливає на тривалість життя. Дослідники у даній сфері визнають, що превентивні заходи, тобто профілактика неінфекційних захворювань є у 2,7 рази менш затратною, ніж лікування хворих. При цьому здоровий спосіб життя населення у 5 разів ефективніший, ніж лікувально-діагностична діяльність галузі охорони здоров’я, пов’язана зі збереженням та зміцненням здоров’я населення.

На жаль, статистка щодо стану здоров’я дорослих українців невтішна: 6% з них хворіють на діабет, 20% мають згубну звичку зловживати алкоголем, більше 25% страждають на ожиріння, 27% мають пристрасть до паління, 32% страждають на гіпертонію [8].

Універсальний індекс охорони здоров’я (UHC Service Coverage Index), який вимірює рівень охоплення населення основними медичними послугами, становить в Україні всього 68 балів зі 100 можливих, в то й час як середнє значення цього індексу для країн середнього рівня розвитку складає 75 [17].

Очевидно, що повномасштабна війна в Україні з усіма її проявами і наслідками буде мати значний негативний вплив на фізичне і психологічне здоров’я як військових осіб, так і цивільного населення, тобто на фізичну і психологічну здатність людського капіталу до післявоєнної відбудови країни і відновлення макроекономічної стабільності [10].

Все вищезазначене дає підстави стверджувати, що назріла необхідність вибору нових підходів для повоєнного відновлення ринку праці та формування, збереження і примноження людського капіталу в Україні.

Слід зазначити, що після закінчення Другої світової війни у світі сталося понад 30 великих війн і понад 250 військових конфліктів, учасниками яких стало не менш ніж 60 країн. Проте універсального рецепту як повоєнної відбудови національної економіки, так і відновлення ринку праці не існує. У кожній ситуації мають бути враховано безліч факторів: наявні природні та трудові ресурси, політичні, економічні, правові, соціальні, екологічні, геополітичні та інші фактори. Цілком зрозуміло, що виключно фінансовими важелями вирішити ці питання не можливо. Фінансова допомога у вигляді соціальних трансфертів необхідна і виправдана у короткому періоді, коли люди втрачають житло, майно, засоби для існування і потребують невідкладної допомоги.

У цілому, усі заходи по відновленню ринку праці і людського капіталу слід розглядати за критерієм терміну: короткострокові (невідкладні), середньострокові (3-5 років) та довгострокові (від 5 років і більше). Причому найбільша увага має бути приділена короткостроковим заходам, оскільки саме від них безпосередньо залежать наше сьогодення і майбутнє.

До невідкладних заходів регулювання ринку праці і збереження людського капіталу слід віднести, по-перше, адміністративні заходи, спрямовані на нормативне врегулювання трудових відносин в умовах війни та скасування зайвих адміністративних обмежень, по-друге, економічні заходи, які спрямовані на збереження і підтримку життєдіяльності людей як носіїв людського капіталу. Це заходи гострої фази війни (рис. 3.8).

Щодо адміністративних заходів, то вже прийнято ряд важливих законодавчих актів, призначених підтримати працездатне населення (яке виступає зі сторони пропозиції праці) та український бізнес (виступає зі сторони попиту на працю) у воєнний період. Зокрема, вже ухвалено державою Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ; Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07.03.2022 р. № 221, «Деякі питання реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, нарахування та виплати допомоги по безробіттю на період дії воєнного стану» від 19.03.2022 р. № 334, «Про затвердження Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні» від 20.03.2022 р. № 331. Ці документи сприяють забезпеченню роботою максимальної кількості громадян у регіонах, де немає активних бойових дій, створенню нових секторальних і географічних векторів працевлаштування в Україні тощо.

Рис. 3.8. Короткострокові заходи відновлення ринку праці і збереження людського капіталу

Потребують також зміни у трудовому законодавстві у напрямку максимального спрощення і закріплення права на ведення бізнесу шляхом подання декларації без оформлення додаткових дозволів та ліцензій. Це не тільки зменшить витрати на адміністрування, але й зменшить можливості потенційних підприємців зіткнутися з деморалізуючими випадками корупції, скоротить бюрократичні перепони.

Не менш важливими є запровадження заходів щодо поступового скасування обмеження виїзду за кордон для тих, хто приносить експортні доходи та не становить високої цінності з військової точки зору. Це ті громадяни, хто може заробляти за кордоном, а гроші повертати в Україну. Такі заходи хоча й не сприяють збільшенню ВВП, проте є джерелом зростання валового національного доходу (ВНД). А гарантією економічної доцільності та соціального контракту між державою та такими працівниками можуть слугувати, наприклад, умова обов’язкового повернення валютної виручки в Україну, відповідальність за неповернення (включно з конфіскацією майна). Також може працювати варіант дозволу на виїзд за умови сплати на рахунок держави щомісячної фіксованої суми в валюті. Необхідно створити ефективну та прозору систему дозволів на перетин кордону водіям, які везуть не тільки гуманітарну допомогу, але і експортну продукцію або товари критично важливого для економіки чи соціальної інфраструктури імпорту [18].

Серед економічних заходів, які доцільно використовувати для регулювання ринку праці у період війни, можна виділити такі:

1. Здійснення аудиту існуючої системи соціальної підтримки, швидкої переорієнтації системи субсидій та державної фінансової допомоги не просто на грошову підтримку населення, а на «підтримку зі стимулами». Тобто, йдеться не тільки про перерозподілені доходи, про гроші, які держава надає у вигляді соціальних трансфертів усім тим, хто постраждав від війни. Державні фінанси довго такого тиску на них не витримають. Переорієнтація соціальної системи має бути спрямована, насамперед, на стимулювання працевлаштування своїх громадян. Це означає, що протягом невеликого, але чітко визначеного проміжку часу (наприклад 3 або 6 місяців залежно від обставин) держава буде виконувати свою соціальну функцію і надавати необхідну фінансову допомогу постраждалим від війни громадянам для підтримки їхньої життєдіяльності. А після закінчення цього строку громадяни мають приступити до роботи і самостійно заробляти. Такі заходи необхідні для усунення «патології» в системі виплати коштів постраждалим від війни, щоб останні не зловживали соціальним захистом і виплатами.

Така система вже практикується у європейських країнах. Наприклад, уряд Польщі виплачує українським біженцям одноразову допомогу в сумі 300 злотих (2,4 тис. грн), щомісячну допомогу на дитину до 18 років у розмірі 500 злотих (4 тис. грн). Крім того, протягом перших чотирьох місяців перебування в Польщі її уряд виплачує фінансову допомогу (40 злотих, тобто 320 грн в день на одну особу) польським сім’ям та організаціям, які прийняли у себе українців. Але після 120 днів (4 місяців) виплата цих коштів припиняється за винятком, якщо на утриманні перебувають особи з інвалідністю, вагітні жінки, особи пенсійного віку. Крім того, з 1 січня 2023 року українські біженці у Польщі, які перебувають у колективному житлі понад 120 днів, втрачають право на безкоштовне житло і повинні будуть сплачувати 50% від вартості проживання. Німеччина виплачує українським біженцям щомісячну грошову допомогу у розмірі прожитковому мінімуму (450 євро на дорослу людину). В той же час німецький Jobcenter (аналог нашого центру зайнятості) підбирає вакансії для біженців, намагаючись врахувати їхні професійні компетентності, а також проводить коуч-сесії, на яких безробітних навчають складати резюме і проходити співбесіду. Ці приклади свідчать, що соціальна допомога не може бути безстроковою, вона має бути доповнена процедурами зайнятості.

2. Виходячи із попередньої пропозиції, держава має подбати про різні форми зайнятості в умовах війни. Доречно зауважити, що це може бути не тільки постійна зайнятість (робота відповідно до трудового законодавства зі стандартним навантаженням впродовж певного проміжку часу, у нас це 40 годин на тиждень), але і тимчасова (зайнятість на основі контракту із зазначенням строку дії трудового договору) або часткова (зайнятість неповний робочий день чи тиждень тощо).

3. Створення програм зайнятості або сприяння відкриття власної справи для внутрішньо переміщених осіб. Для цього на територіях, які приймають внутрішніх мігрантів, необхідно спрямовувати зусилля на відновлення та реінтеграцію місцевої економіки для максимального використання трудового потенціалу внутрішньо переміщених осіб. Додаткову робочу силу переселенців слід адаптувати до локальних ринків праці і замістити нею тимчасово утворені вакансії через відплив місцевого працездатного населення до лав Збройних сил України, територіальної оборони тощо. Такі заходи можуть також допомогти закрити ринкові ніші локального ринку праці.

4. Як було сказано вище, багато людей, тікаючи від війни, змушені були покинути свої домівки і навіть країну. В даному контексті важливо забезпечувати умови трудової мобільності робочої сили і підтримувати віддалену роботу як для приватного, так і для державного секторів (державні органи, держкомпанії). З метою збереження робочої сили та мінімізації процесу її вимивання з України, в тому числі відпливу молоді, працівників зі сформованими кваліфікаційними та професійними навичками, важливим завданням є збереження робочих місць із використанням гнучких форм організації праці та її оплати. Це стосується дистанційної, віддаленої роботи для тих, хто вимушений був залишити місця постійного проживання у період війни. Необхідно дати можливість людям працювати на відновлення України навіть поза головними міськими агломераціями чи тимчасово перебуваючи за кордоном. Для цього необхідно, насамперед, прибрати всі регуляторні (адміністративні) обмеження, а також створювати програми по залученню людей до віддаленої роботи. В умовах цифровізації економіки таких видів віддаленої роботи є багато, наприклад, робота в консультативних або колл- центрах, тестування IT-продуктів, оцифровування документів, комп'ютерне програмування, маркетинг в соціальних мережах, цифровий маркетинг, графічний дизайн тощо.

5. Варто використати перевірені часом і світовим досвідом кейнсіанські пропозиції регулювання ринку праці в умовах макроекономічної нестабільності, які були закладені в основу «Нового курсу» президента США Ф. Рузвельта для зменшення негативних наслідків Великої депресії 1929-1933 рр. Для цього доцільно запровадити оплачувані громадські роботи, насамперед в регіонах, які зазнали значних руйнувань. Такий захід буде мати подвійний позитивний ефект. З однієї сторони, це дозволить людям заробляти, навіть якщо ці заробітки будуть незначними, та задовольняти свої базові фізіологічні та соціальні потреби. З іншої сторони, відбуватимуться необхідні роботи на кшталт прибирання уламків, розчищення та відновлення житлових приміщень, інфраструктурних об’єктів тощо, що значно полегшить повоєнну відбудову економіки України.

Український уряд здійснив певні кроки у цьому напрямку. Зокрема, прийнято рішення, що офіційно зареєстровані безробітні, які протягом 30 днів не працевлаштовані, будуть залучатися до суспільно корисних робіт. Це можуть бути роботи, спрямовані на забезпечення загальних потреб функціонування економіки та життєдіяльності населення, а саме:

• розбір завалів та відновлення будинків, пошкоджених у результаті бойових дій;

• заготівля дров для військових та населення;

• розвантаження гуманітарної допомоги;

• укріплення дамб;

• розчищення автомобільних доріг від завалів;

• надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, людям з інвалідністю, людям літнього віку.

Перелік таких робіт не повний і залежить від потреб конкретного регіону. Важливо, що виконання усіх цих видів робіт держава буде оплачувати у розмірі не нижче мінімальної зарплати [19].

3.4.