4.3. Стан репродуктивного здоров'я населення

Природно очікувати, що погіршення загального стану здоров'я населення призводить до погіршення і його репродуктивної складової. Так, материнська смертність, один з основних показників репродуктивного здоров'я, хоча і знижувалася протягом останніх років, все ж залишається вищою, ніж в інших європейських країнах.

Одним з визначальних чинників високого рівня смертності та захворюваності серед жінок є велика кількість абортів, які до цього часу залишаються основним методом регуляції народжуваності. Кількість абортів у 1,2 рази перевищує кількість пологі. Для порівняння, у Німеччині і Франції цей показник дорівнює 0,25, а в Японії – 0,06. Однією з головних причин цього є відносно висока вартість гормональних контрацептивів та внутрішньоматкових протизаплідних засобів (ВМЗ). В Україні ні перші, ні другі сьогодні майже не виробляються і, отже, повинні імпортуватись. Іншими причинами є низький рівень знань жінок про гормональну контрацепцію та ВМЗ, а також про методи запобігання вагітності взагалі.

Безпліддя, невиношування вагітності, висока частота запальних захворювань статевих органів є негативними наслідками великої кількості абортів, низького рівня медичних послуг та обізнаності з проблемами репродуктивного здоров'я. Наприклад, вторинне безпліддя (тобто, безпліддя після аборту) спостерігається у 60-80% жінок. У п'яти випадках з 10000 аборт закінчується смертю жінки, що є високим показником за будь-якими стандартами.

Відсутність статевої культури серед більшості населення є ще одним чинником, що зумовлює високий рівень абортів. Хоча курс валеології, який включає основи знань щодо репродуктивного здоров'я, і був формально і запроваджений у школах, він є факультативним і викладається переважно вчителями, які не мають спеціальної підготовки. 17 серпня 1998 р.

Крім усього згаданого, важливою причиною для стурбованості станом репродуктивного здоров'я в Україні продовжує залишатись недостатня соціальна та правова захищеність умов праці жінки і вкрай незадовільне виконання існуючого законодавства в цій сфері: в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам і нормам безпеки, працює близько півмільйона українських жінок.

Рівень дитячої смертності у віці до 1 року в Україні – цей показник, прийнятий Програмою дій Міжнародної Конференції з Народонаселення та Розвитку (Каїр, 1994 р.), – також викликає стурбованість, оскільки залишається достатньо високим – 12,8 на 1000 живонароджених у 1998 році. Близько 47 % новонароджених, які помирають в неонатальному періоді, є недоношеними. До головних причин перинатальної смертності належать внутрішньоматкова гіпоксія та асфіксія плоду, вроджені вади розвитку та родові травми. Особливе занепокоєння викликає високий рівень вроджених вад розвитку, оскільки сьогодні у кожної третьої дитини відмічаються відхилення у фізичному або психічному розвитку.

Іншою проблемою є стан здоров'я дівчат-підлітків – майже кожна 10-а з них у віці 15 – 17 років має хронічні захворювання сечостатевої системи, розлади менструального циклу або залізодефіцитну анемію. Серед дітей значно зросла захворюваність на хвороби, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).