СТРАТЕГІЧНІ КОНЦЕПТИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ В ПОВОЄННІЙ ЕКОНОМІЦІ

Основними орієнтирами при формуванні та реалізації боргової політики у багатьох країнах є акцентування уваги на скороченні вартості боргу (витрат на обслуговування боргу) та збереження прийнятного рівня ризику.

У світі не існує уніфікованого підходу до створення інституційного забезпечення реалізації боргової політики, особливо в умовах післявоєнної відновлення економіки. Проте, найбільшого поширення набули три моделі: урядова, банківська та агентська (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Інституційні моделі боргової політики

Джерело: складено на основі [22, с.

Переважання агентської моделі можна пояснити тим, що для учасників ринку капіталу особливий статус органу управління державним боргом має вагоме значення, оскільки відокремлене відомство оперативніше забезпечує ефективність боргового менеджменту. Зазвичай, подібні агентства мають корпоративну структуру управління.

Незалежно від інституційної моделі управління державним боргом, в повоєнній економіці основними завданнями залишаються розроблення боргової стратегії, управління ліквідністю та обслуговування боргу. У фінансовій науці і практиці виділяють такі основні риси, характерні для процесу формування та реалізації боргової політики в розвинутих країнах:

1. Усі методи та інструменти управління державним боргом спрямовані на макроекономічну стабілізацію та структурні перетворення, формування економіки, адаптованої до функціонування в умовах фінансової глобалізації, а в умовах відновлення економіки України - здатної забезпечити збалансований соціально-економічний розвиток.

2. В економічно розвинутих країнах система управління державним боргом ґрунтується на принципах відкритості, прозорості, прогнозованості та відповідальності.

3. Для розвинутих країн характерний високий рівень розвитку ринку державних цінних паперів, які реалізуються вітчизняним, зарубіжним інвесторам, сприяючи диверсифікації ризиків.

4. Застосовуються як ринкові, так і неринкові методи полегшення боргового навантаження. З-поміж них найпоширеніші конверсії боргових зобов’язань в акції, інші цінні папери з дисконтом від номіналу або із зниженим відсотком, конверсії у розвиток, екологію і т. п.

5. Зростають надходження валютно-фінансових ресурсів із високорозвинутих країн до країн, що розвиваються, та країн з трансформаційною економікою.

Боргова політика в розвинутих країнах передбачає розроблення відповідних стратегій, затвердження урядових директив, а також ухвалення щорічних програм фінансування та планів реалізації боргових запозичень.

Рівень розвитку економіки та рівень платоспроможності країни визначається такими показниками, як валовий внутрішній продукт (ВВП), сальдо платіжного балансу, курс національної грошової одиниці до іноземних валют, валовий національний продукт, чистий внутрішній продукт, національний дохід та інші.

Динаміка формування державної заборгованості України характеризується тенденцією стабільного збільшення її обсягів, гарантованого державного боргу, а відповідно і видатків на його обслуговування, що викликане постійною дефіцитністю державного бюджету, негативним сальдо платіжного балансу держави.

Сучасні тенденції зростання державного боргу України, в першу чергу обумовлені військовими діями, характеризуються:

• впливом державного боргу на грошово-кредитну політику (зниження обсягів національних заощаджень зменшує пропозицію капіталу, що призводить до збільшення рівня реальних відсоткових ставок);

• «непоправні втрати» від податків, пов’язані з необхідністю збільшення оподаткування з метою обслуговування боргу;

• негативний вплив державного боргу на чутливість національної економіки до можливих криз;

• послаблення політичної і економічної незалежності української держави.

На першому етапі моделювання боргової політики в умовах повоєнної економіки необхідно здійснити прогнозування основних показників державного боргу на основі трендових моделей, зокрема суми державного та гарантованого державою боргу.

До основних показників, які можуть характеризувати обсяги державної заборгованості, належать наступні:

• частка державного боргу до ВВП, у %;

• частка загальної суми зовнішнього боргу держави у експорті товарів і послуг, у %;

• відношення боргу в іноземній валюті до загальної суми боргу.

До суттєвих загроз для боргової стійкості України, породжених війною, можна віднести:

• значні обсяги вилучення валютних ресурсів на підтримку основних секторів економіки;

• великою часткою боргових зобов’язань, деномінованих в іноземній валюті чи прив’язаних до обмінного курсу в структурі державного боргу;

• істотним обсягом державного і гарантованого державою боргу відносно ВВП країни;

• високим рівнем державного і гарантованого державою боргу відносно доходів державного бюджету.

У таких умовах для моделювання різних сценаріїв розвитку доцільно використовувати багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз, який дає змогу оцінити ступінь впливу на досліджуваний результативний показник кожного із уведених у модель факторів при фіксованому становищі на середньому рівні інших факторів. Важливою умовою є відсутність функціонального зв’язку між ними.

У разі використання багатофакторних математичних моделей, побудованих не на функціональних, а на імовірнісних зв’язках між факторними та результативним показниками, розробляються стохастичні прогнози. Вони дозволяють отримати імовірнісну оцінку значень прогнозних показників, які мають вигляд:

де Y - значення прогнозованого показника;

A. - коефіцієнти регресії, і = 1,2,..., k.

X. - значення факторного показника.

У довгостроковому фінансовому прогнозуванні використовують наступні стохастичні методи: економіко-статистичний метод; метод кореляційного моделювання. Головною умовою їх застосування є придатна інформаційна база: достатній обсяг та незалежність спостережень, однорідність сукупностей.

Приведемо фактори багатофакторної моделі впливу обсягу доходів,

видатків державного бюджету, платіжного балансу та динаміки ВВП на державний борг (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Фактори кореляційного багатофакторного аналізу моделювання динаміки державного боргу України

Джерело: побудовано автором

За результатами побудованої моделі отримуємо рівняння виду:

де Y - державний борг України;

X_l - доходи державного бюджету;

X₂ - видатки державного бюджету;

X₃ - платіжний баланс держави;

X₄ - валовий внутрішній продукт.

З метою розширення можливостей змістового аналізу моделі регресії використовуються приватні коефіцієнти еластичності, які визначаються за формулою 123. c. 262]:

Індивідуальний коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків у середньому змінюється ознака-результат зі збільшенням ознаки-фактору Хі на 1% від свого середнього рівня при фіксованому становищі інших факторів моделі.

Для оцінки адекватності моделі проводять статистичну перевірку значущості отриманих результатів:

• коефіцієнт регресії (R²): загалом оцінює, чи існує залежність між «Y» та множиною «Хі»; змінюється від 0 до 1 (слабка залежність R²який відображає зв’язок досліджуваного показника і факторів, які його визначають, тобто реалізувати залежність:

Кореляційна модель реалізується за допомогою методів кореляції та регресії (кореляційний та регресивний аналіз).

Для однофакторного моделювання впливу чинників на формування обсягу державного боргу можна застосовувати практично усі показники соціально- економічного розвитку держави. Оскільки зростання вартості державного боргу, що застосовується для збільшення витрат розвитку, тобто фінансування інвестицій у реальний сектор економіки, потенційно підвищуватиме рівень виробництва та доходів, зменшуватиме рівень безробіття. І, навпаки, фінансові вкладення суми боргу у забезпечення поточних видатків або соціальних виплат погіршуватимуть платоспроможність держави та населення.

Стратегічним завданням боргової політики в повоєнній економіці є пошук оптимального співвідношення між борговим і податковим фінансуванням бюджетних видатків. Боргову стратегію доцільно базувати на науково

обґрунтованих засадах. Структуру і розмір зовнішнього державного боргу слід прогнозувати впродовж часового інтервалу, що дорівнює декільком рокам, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання і потужну фінансову систему. Тому стратегічну мету боргової політики необхідно спрямовувати на досягнення оптимальної структури та найвищого ефекту від використання позикових коштів.

Таким чином, стратегію боргової політики в повоєнній економіці слід розглядати як комплекс заходів держави щодо виплати відсоткових доходів і погашення позик кредиторам, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик.

У процесі формування боргової політики в повоєнній економіці мають бути враховані фактори, які складаються на той час, а саме:

• економічна та політична ситуація в країні;

• рівень інфляції;

• ділова активність та експортні можливості суб’єктів підприємницької діяльності тощо.

Управління державним боргом в Україні здійснюється при взаємодії та співпраці Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державної казначейської служби України, які, відповідно до покладених функцій та повноважень, несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави, метою якої є забезпечення фінансової стабільності та боргової стійкості країни.

Важливим комплексним документом, спрямованим на підвищення ефективності управління борговими зобов’язаннями України є розробка Стратегії управління державним боргом на відповідний період.

За економічним змістом така стратегія має визначати комплекс заходів щодо задоволення потреб держави у позикових ресурсах шляхом фінансування державного бюджету за мінімально можливої вартості обслуговування державного боргу з урахуванням існуючих ризиків та утримання його обсягу на економічно безпечному рівні, серед яких:

• оптимізація структури державного боргу в розрізі валюти і відсоткових ставок, що дасть змогу мінімізувати відповідні ризики;

• мінімізація ризиків, пов’язаних з рефінансуванням;

• запобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет, що пов’язані із здійсненням платежів за державним боргом;

• здійснення запозичень для продовження підтримки та розвитку пріоритетних сфер економіки;

• забезпечення системного підходу до європейської інтеграції та співпраці, у тому числі запровадження дієвих механізмів прийняття рішень у зовнішньоекономічній сфері;

• запровадження стратегії залучення, ефективного використання, моніторингу та контролю за зовнішньою допомогою;

• розширення співпраці з міжнародними організаціями, в тому числі фінансовими та інвестиційними;

• забезпечення прозорості діяльності, пов’язаної з управлінням державним боргом, та публічності відповідної інформації [24].

З метою оптимізації боргової політики України в повоєнній економіці необхідно запровадити дієві заходи щодо:

• забезпечення стабільного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами;

• раціонального розміщення позикових коштів;

• формування оптимальної для бюджету структури боргових зобов’язань, враховуючи терміни та валюту погашення;

• поступове зменшення частки зовнішньої заборгованості в загальній частці боргу країни та переорієнтація на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;

• вдосконалення нормативно-правової бази щодо формування та реалізації комплексної боргової стратегії, за якої державний борг замість боргового тягаря на економіку стане інструментом економічного зростання;

• залучення фінансових ресурсів переважно для реалізації програм інноваційного та інвестиційного розвитку країни;

• здійснення видачі державних гарантій лише у виняткових випадках, пов’язаних із реалізацією національних інтересів.

Серед вищезазначених заходів важливе місце належить розробці та прийняттю Закону України «Про Державний борг України», адже всі кроки, зазначені вище, потребують системного підґрунтя, яке б враховувало передові досягнення боргової теорії та практики здійснення боргової політики, зокрема в умовах війни та повоєнного відновлення економіки.

Формування ефективної боргової політики держави потребує чіткої координації дій в усіх сферах і ланках економічної і фінансової систем. Стратегічною метою запровадження дієвої державної боргової політики в повоєнній економіці є одержання найвищого ефекту від запозичених коштів та уникнення макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Література до розділу:

1. «Росія заплатить» — проект зі збору, оцінки й аналізу інформації про матеріальні втрати України від війни з Росією. URL: https://kse.ua/russia-will-pay/ (дата звернення 29.01.2023).

2. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду URL: https://www.imf.org (дата звернення 27.01.2023).

3. Офіційний сайт Міністерства економіки України. URL: https://me.go-v.-ua (дата звернення 27.01.2023).

4. Економіка під час війни, грудень 2022. Центр економічної стратегії. URL: https://ces.org. ua/economy-of-ukraine-during-the-war-december-amndhe-results-of-the-year/ (дата звернення 29.01.2023).

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. URL: https://ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 30.01.2023).

6. Офіційний сайт Національного банку України. URL: https://bank.gov.ua/ua/markets/money-market (дата звернення 27.01.2023).

7. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: https:/mofigov.ua/uk/derzhavnij-borg-ta- garantovanij-derzhavju-borg (дата звернення 25.01.2023).

8. ТОВ «МінфінМедіа» — український портал про фінанси і інвестиції. URL: https://index.minfin. com.ua/ua/finance/debtgov/ (дата звернення 27.01.2023).

9. Бенч Л. Я., Бец О. І. Державний борг в контексті монетарної складовоїмакрофінансової стабілізації: концептуальні засади та прагматичні аспекти. Фінанси, облік і аудит. 2015. Вип. 2. С. 23-35.

10. Говорушко Т. А. Бюджетна система України: навч. посібник. Львів: Магнолія 2006, 2014. 296 с.

11. Новосьолова О. С. Теоретичні аспекти побудови системи управління державним боргом. Економічний аналіз: зб. наук. праць. Тернопіль: ВПЦ Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2013. Том 14. №1. С. 301-307.

12. Smith W. L. Debt Management in the United States. Washington, 1960. 154 р.

13. Ярошевич Н. Б. Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальність. Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. Львів: РВВ НЛТУ України. 2009. Вип. 17.8. С. 266-271.

14. Терещенко В. Л. Проблема управління державним боргом України. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. 2016. № 10. C. 866-872.

15. Пасічник Ю. В. Стратегія боргової політики держави: сучасні тенденції та перспективи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. № 4. C. 96-99.

16. Власенко Т. А. Управління державним боргом: сутність, поняття та обґрунтування методів реструктуризації. Бізнес Інформ. 2015. № 10. C. 310-317.

17. Грушко В. І., Наконечна О. С., Чумаченко О. Г Національні фінанси: підручник. Київ: ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», 2017. 660 с.

18. Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України: монографія /1. О. Школьник, Т. А. Васильєва, С. В. Леонов та ін. Суми: Сумський державний університет, 2017. 343 с.

19. Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану: Постанова Кабінету міністрів України від 9 червня 2021 р. № 590. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/590-2021-%D0%BF4Text (дата звернення 23.01.2023)

20. Маркуц Ю. Видатки під час війни: що вдалось і не вдалось профінансувати у 2022-му. URL: https://voxukraine.org/vydatky-pid-chas-vijny-shho-vdalos-i-ne-vdalos-profinansuvaty-u-2022-mu/ (дата звернення 25.01.2023)

21. Війна і державний борг — що маємо і що буде. URL: https://dia.dp.gov.ua/vijna-i-derzhavnij-borg- shho-mayemo-i-shho-bude/ (дата звернення 25.01.2023)

22. Романенко О. Р. Фінанси: підручник. 4-те вид. Київ : Центр учбової літератури, 2022. 312 с.

23. Федорович І. М. Моделювання динаміки державного боргу та факторів впливу на неї. Економічний аналіз: зб. наук. праць. Тернопіль, 2014. Т. 16. № 1. С. 257-267.

24. Бюджетний Кодекс України: Закон України від 08.07.2010№ 2456-VI (із змінами і доповненнями). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-174Text (дата звернення 24.01.2023).