Політика виплати дивідендів та принципи її формування

Політика дивідендів має велике значення для підприємства. Рі­шення про виплату дивідендів може розглядатися як рішення про фінансування, оскільки ці виплати зменшують кількість коштів, що підприємству могло б направити в інвестиції.

Головною задачею підприємства є максимізація своєї вартості, тому так важливо правильно оцінити вплив, що зробить виплата дивідендів на його фінансовий стан. Основним завданням розроб­ки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційнос­ті між поточним споживанням прибутку власниками та майбутнім його приростом, який максимізує ринкову вартість підприємства та забезпечує стратегічний його розвиток.

Дивідендна політика представляє собою політику підприєм­ства, що пов'язана із розподілом чистого прибутку підприємства колективної форми власності, тобто акціонерного товариства або колективного підприємства, між учасниками або співвласниками та на інші цілі. Таким чином при прийнятті певної дивідендної полі­тики підприємства приймають певні напрямки порядку визначення величини дивідендів за акціями та паями.

Політика дивідендів є складовою частиною генеральної політи­ки підприємства, інвестиційної політики і політики фінансування. Так само як і генеральна політика, політика дивідендів міняється в

залежності від фінансових можливостей підприємства, його інвес­тиційних можливостей і складу акціонерів.

При розробленні дивідендної політики суб'єкта підприємництва необхідно взяти до уваги певні критерії:

• потреба суб'єкта підприємництва у фінансових ресурсах.

Якщо немає зміну дивідендних ставках, то завдання полягає у ви­значенні можливих потоків коштів і можливого їх стану. Так, необ­хідним є визначення, чи залишаться в запасі кошти після задово­лення всіх потреб суб'єкта підприємництва, включаючи прибуткові інвестиційні проекти. У подібній ситуації суб'єкт підприємництва має спрогнозувати свій розвиток на тривалий час, щоб узгодити ви­падкові відхилення.

• ліквідність. Цей критерій характеризує здатність активів пе­ретворюватися на гроші з невеликим зниженням у ціні. Як показ­ник ліквідності використовується коефіцієнт покриття (відношення обігових коштів до короткострокової кредиторської заборгованості) та коефіцієнт ліквідності (відношення величини обігових коштів за вирахуванням вартості запасів до короткострокової кредиторської заборгованості). Ліквідність суб'єкта підприємництва є основним критерієм для прийняття рішень щодо виплати дивідендів. Оскільки дивіденди являють собою відплив коштів, то чим більший касовий залишок і загальна ліквідність суб'єкта підприємництва, тим вища його здатність виплачувати дивіденди. Зростаючий та високодохід­ний суб'єкт підприємницької діяльності може й не бути ліквідним, тому що його кошти можуть бути сконцентровані в основних та обо­ротних фондах. Оскільки керівництво такого суб'єкта зазвичай на­магається підтримувати деякий запас ліквідності для того, щоб за­безпечити гнучкість та захист від невизначеності, воно неохоче йде на ризик зменшення цього запасу заради виплати великих дивіден­дів. Ліквідність суб'єкта підприємницької діяльності визначається його інвестиційними рішеннями та рішеннями про фінансування. Інвестиційне рішення - це рішення про ступінь розширення активів та потреби в коштах. Рішення про фінансування - це визначення джерел коштів для покриття цієї потреби;

• можливість використання залучених коштів. Ліквідність є

не єдиним способом забезпечення гнучкості та захисту суб'єкта під­приємництва від невизначеності. Якщо в суб'єкта підприємництва є можливість швидко отримати кредит або вийти на ринок капіталу з облігаціями, він може бути досить гнучким. Чим більше підприєм­ство та чим вищий його авторитет, тим простіше для нього вийти на ринок капіталу. Чим більша можливість залучити позикові кошти, тим гнучкішою може бути діяльність підприємства і тим ширші його можливості щодо виплати дивідендів.

• можливість втрати контролю. Якщо суб'єкт підприємниц­тва сплачує великі дивіденди, то через деякий час він може зіткну­тися з необхідністю збільшення капіталу. Створюється загроза втра­ти контролю з боку власників контрольного пакета акцій, якщо його утримувачі не мають можливості або не бажають брати участь у новій підписці на акції. Однак якщо за суб'єктом підприємництва уважно спостерігають конкуренти або приватні особи, то низькі ди­віденди можуть бути їм вигідні. Конкуренти в такому разі можуть скористатися цим для переконання акціонерів у тому, що суб'єкт підприємництва не забезпечує їхні інтереси, і що вони, конкуренти, можуть упоратися з цим завданням краще. Отже, суб'єкт підприєм­ництва, який ризикує втратити свій контрольний пакет, може збіль­шити дивідендний вихід для задоволення своїх акціонерів;

• обмеження з боку кредиторів. Щоб зберегти можливість су­б'єкта підприємництва обслуговувати заборгованість, кредитори в договорі про позику можуть передбачати обмеження на виплату дивідендів. Іноді керівництву підприємства такі обмеження вигідні, оскільки в такому разі йому не потрібно виправдовуватися перед акціонерами в накопиченні прибутку на збиток поточним доходам акціонерів;

• стабільність дивідендів. Окрім показника дивідендного вихо­ду інвесторів цікавить стабільність дивідендів, яка характеризуєть­ся стійким зв'язком між коливаннями дивідендів та лінією тренду їх змін. Стабільність дивідендів створює інформаційний ефект. Коли прибуток зменшується, а суб'єкт підприємництва не знижує диві­дендну ставку, фондовий ринок ставиться до його акцій з більшою довірою. Стабільні дивіденди можуть відображати той факт, що мір-

кування керівництва про майбутнє підприємства набагато вищі, ніж можна припустити, базуючись на даних про зниження прибутку.

• використання планових показників дивідендного виходу.

Багато зарубіжних підприємств дотримуються політики встанов­лення планових показників дивідендного виходу в довгостроковому періоді. При цьому дивіденди змінюються з деяким лагом відносно змін прибутку;

• виплата додаткових дивідендів. Така політика доцільна для суб'єкта підприємництва, рівень прибутковості якого завжди коли­вається залежно від специфіки бізнесу;

• виплата дивідендів у формі додаткових акцій. Такі дивіден­ди являють собою рекапіталізацію суб'єкта підприємництва, при цьому пропорції співвідношень вкладень різних акціонерів залиша­ються незмінними. З погляду інвесторів виплата дивідендів акціями може бути для них переважною з певних причин, а саме:

а) додаткові акції можна продати і при цьому зберегти вихідний пакет. Але це лише психологічний ефект, оскільки з виплатою диві­дендів акціями ринкова ціна акцій зменшується пропорційно збіль­шенню їх кількості, бо величина капіталу суб'єкта підприємництва при цьому не змінюється;

б) у деяких випадках компанії зберігають процент дивідендного виходу і виплата дивідендів акціями спричиняє наступне є збіль­шення суми дивідендів;

• використання інструменту дрібнення акцій. Дрібнення пе­редбачає збільшення кількості акцій завдяки зменшенню їх номіна­лу. Виплата дивідендів акціями та дрібнення акцій створюють, як правило, інформаційний ефект: такі дії можуть переконливіше, ніж публічні висловлення, свідчити про сприятливі прогнози майбут­нього стану суб'єкта підприємництва;

• використання інструменту консолідації акцій. Консолі­дація означає зміну номінальної вартості акцій, за якої власник акції отримує одну нову акцію більшого рівня в обмін на певну кількість колишніх. Цей інструмент використовується годі, коли керівництво підприємства розцінює вартість акції як занижену та вважає за до­цільне збільшити її ринкову ціну;

• мотиви викупу акцій. Викуп акцій є складовою частиною дивідендної політики і способом розміщення надлишкових коштів

суб'єкта підприємництва. Акції викуповують також з метою погли­нання інших підприємств. Дивіденди вирішальним чином вплива­ють на курс акцій, оскільки цей курс прямо пропорційний величині виплачуваних по акціям дивідендів. Від них також залежить лік­відність акцій. Рішення про розподіл цієї частини між акціонерами приймається на загальних зборах акціонерів членів товариства.

У дивіденді розрізняють дві частини:

• первинний дивіденд, чи передбачений відсоток, що розрахо­вується на базі суми, очищеної від акцій: його виплата гарантована тільки за умови одержання підприємством прибутку;

• додатковий дивіденд - що нараховується членам товариства чи акціонерам додатково до первинного дивіденду. Він нарахову­ється на всі акції.

Виплата дивідендів може здійснюватися по-різному:

а) виплата дивідендів готівкою - що є найпоширенішою фор­мою.

У випадку використання даної форми виплати дивідендів мо­жуть застосовуватись різні форми оголошення грошових виплат:

• розмір дивіденду на одну акцію у вартісному виражені;

• відсоток від ринкової ціни акції;

• відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід;

• дивіденд оголошується без врахування податків з власників акцій.

б) виплата дивідендів акціями - тобто, акціонерні товариства можуть запропонувати своїм акціонерам виплату дивідендів акці­ями. Виплата дивідендів акціями спричиняє збільшення капіталу. При виплаті дивідендів акціями ціна нового випуску акцій має не перевищувати номінальної вартості акцій. Виплата дивідендів акці­ями досить рідко зустрічається в практиці підприємств.

в) викуп компанією своїх власних акцій, який має дві переваги:

• по-перше, це форма оплати дивідендів готівкою.

• по-друге, коли компанія викуповує власні акції (за умови, що не­має негативного впливу на прибуток підприємства), збільшується при­буток на кожну акцію, що має сприятливо позначитися на курсі акцій.

Процедура виплати дивідендів передбачає визначення декіль­кох основних дат, можливий проміжок між якими представлено на рис. 9.2.

Рис. 9.1. Форми виплати дивідендів

Дата оголошення дивіденду - в цей день приймається і оприлюд­нюється рішення акціонерного товариства щодо розміру поточного дивіденду, офіційно встановлюється дата перепису і виплати диві­дендів.

Екс-дивідендна дата - акціонери, які купили акції до цієї дати, мають право на отримання оголошеного дивіденду. Якщо ж опе­рація купівлі-продажу акцій була здійснена після екс-дивідендної дати, поточний дивіденд новому власнику не виплачується. Відпо­відно в цей день ринкова ціна акцій падає на величину оголошеного дивіденду.

Рис. 9.2. Послідовність процедури витати дивідендів

313

Дата перепису, як правило, встановлюється за 2-4 тижні до їх виплати. В цей день здійснюється реєстрація акціонерів, що мають право на отримання оголошеного дивіденду. Встановлення спеці­альної дати реєстрації власників обумовлено постійними змінами їх складу в умовах обертання на фондовому ринку.

Дата виплати - день, коли безпосередньо здійснюються грошові виплати дивідендів акціонерам, що мають право на їх отримання.

Розробка ефективної дивідендної політики базується на викорис­танні наступних принципів:

• збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб'єкта господарювання;

• врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат ак­ціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

• використання не менше 5% чистого прибутку на формуван­ня резервного капіталу акціонерного товариства до досягнення ним 15% величини його статутного капіталу;

• врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стратегіч­них) інвесторів;

• формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

• розумне поєднання грошових і не грошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можли­востей акціонерного товариства;

• врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;

• врахування фактору ризику.

2.