Особливості організації фінансів інститутів спільного інвестування.

Інститути спільного інвестування (ICI) - фінансові установи, які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку.

Головною метою створення інститутів спільного інвестування є ефективне використання нагромаджень населення шляхом залучення їх до інвестиційної діяльності. Це сприяє мобілізації значних коштів для капіталовкладень в економіку, а також створює ілюзію, що кожен може стати власником акцій. Таким чином, інвестиційні компанії пропонують механізм, за допомогою якого індивідуальні інвестори об'єднуються, щоб мати переваги від великомасштабного інвестування.

Відповідно до законодавства України інститути спільного інвестування поділяють на:

1. Залежно від порядку здійснення їх діяльності:

- відкритого типу - інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати у будь- який час на вимогу інвесторів викуп пінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами);

- інтервального типу - інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії терміну, але не менше одного разу на рік.

Інститути спільного інвестування відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими. Інститут спільного інвестування закритого типу (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

2. Залежно від терміну функціонування:

- строковий інститут спільного інвестування - створюється на певний термін, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений інститут ліквідовується або реорганізовується;

- безстроковий інститут спільного інвестування - створюється на невизначений строк.

3. Залежно від розміщення активів.

Диверсифікований інститут спільного інвестування, якщо він одночасно відповідає таким вимогам: кількість цінних паперів одного емітента в активах інституту не перевищує 10 % загального обсягу їх емісії; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи інституту в кількості, більшій ніж 5 % загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів інституту; не менша ніж 80 % загальної вартості активів інституту становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

Диверсифікованим ICI забороняється:

- тримати у грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж 30 % загальної вартості активів;

- придбати або додатково інвестувати: у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, понад 25 % загальної вартості активів інституту (не менше ніж у три види державних цінних паперів); у цінні папери органів місцевого самоврядування, понад 10 %; в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), понад 20 %; в акції українських емітентів, понад 40 %; в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, понад 20 %; у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, понад 10 %; у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, понад 20 % в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж 6 % активів інституту;

- придбати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи інституту, компанії з управління активами або зберігача.

Дивіденди на цінні папери ІСІ відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються.

Корпоративний інвестиційний фонд - інститут спільного інвестування (відкритого, інтервального чи закритого типу, диверсифікований чи недиверсифікований), який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 %.

Активи диверсифікованого ICI складаються тільки з цінних паперів та грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті. Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери.

Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

Пайовий інвестиційний фонд - сукупність активів, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Цей фонд не є юридичною особою. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим, ніж розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Ініціатором створення пайового інвестиційного фонду є компанія з управління активами.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

Особливості організації фінансів страхових компаній. Основною діяльністю страхових компаній є надання страхових послуг як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених угодою страхування або законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За характером роботи страховиків (страхові компанії) поділяють на групи: страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають тільки перестрахувальні послуги.

Капітал страхової компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове страхування чи страхування життя, включає три елементи:

- статутний капітал, сплачений тільки у грошовій формі, у тому числі в іноземній валюті. Дозволено формування статутного капіталу компанії цінними паперами, що випускає держава, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % його загального розміру;

- гарантійний фонд, до якого входять додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку;

- страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у розпорядженні компаній, які використовують для поповнення робочого капіталу.

Для фінансів страхових компаній характерне формування страхових резервів для забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) у тих валютах, в яких вони відповідають за зобов'язаннями.

За необхідності компанії приймають рішення про запровадження з початку календарного року формування таких резервів (за видами страхування іншими, ніж страхування життя), як:

- вільний резерв (25 % статутного капіталу);

- централізований страховий резервний фонд;

- резерв заявлених, але невиплачених збитків;

- резерв збитків, що виникли, але не заявлені; резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Страхові компанії зі страхування життя зобов'язані створювати і вести облік таких резервів: довгострокових зобов'язань (математичні резерви), належних виплат страхових сум.

Страховики за рахунок невикористаного прибутку додатково створюють такі резерви: вільний резерв (25 % статутного капіталу), централізований страховий резервний фонд.

Кошти страхових резервів розміщують з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити); валютні вклади згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації;

- цінні папери, що емітує держава; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- кредити страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми;

- права вимоги до перестраховиків;

- банківські метали;

- готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановив Національний банк України.

Страхові компанії займаються не лише страховою діяльністю, а й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти зі страхових резервів та інших нагромаджень. Внаслідок цього страхові організації отримують доходи:

- від страхової діяльності, які формуються з надходжень від страхової і перестрахової діяльності;

- від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів як власних (статутний капітал, амортизація, прибуток) та вільних коштів страхових резервів у державні й інші цінні папери, акції, банківські вклади, нерухомість, валютні цінності;

- інші доходи, що не мають страхового або інвестиційного походження, але можуть бути в господарській діяльності страховиків (плата за здані в оренду приміщення, транспортні засоби та інші основні засоби, доходи від продажу комп'ютерних програм тощо).

Формування прибутку від звичайної діяльності компаніями зі страхування життя передбачає три етапи.

1. Формування прибутку від операцій зі страхування життя, який визначають як суму надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяги страхових зобов'язань, яку використовують у звітному періоді на власні потреби страховика.

2. Формування фінансових (інвестиційних) прибутків, які отримує компанія від розміщення власних коштів та вільних коштів математичних резервів у кредитних й інших установах, що надходять у вигляді відсотків, дивідендів тощо.

3. Формування інших прибутків компаній зі страхування життя. Страхові компанії (страховики) сплачують такі самі податки й обов'язкові збори, що й інші суб'єкти господарювання.

Операції зі страхування життя фізичних осіб страховики здійснюють окремо. Доходи, отримані страховиками у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів чи страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування життя, оподатковують за ставкою 3 %. У випадку дострокового припинення угоди зі страхування життя, укладеної на 10 і більше років, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню за ставкою 6 %.

Інші доходи страхових компаній, пов'язані з перестрахуванням життя, інвестиційною діяльністю та виконанням господарських операцій, оподатковують за базовою ставкою. Так, доходи, отримані страховиками від страхування і перестрахування життя, та інвестиційні доходи, зменшені на видатки, пов'язані з їх обслуговуванням, оподатковують податком за ставкою 25 %.

3.4.