Особливості організації фінансових відносин на підприємствах залежно від організаційно-правової форми господарювання

Відповідно до Господарського кодексу України існують наступні види підприємств:

1) за метою діяльності:

- підприємства, що здійснюють господарську комерційну ді­яльність (підприємництво) — самостійну, ініціативну, сис­тематичну, на власний ризик господарську діяльність, що

297

здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з

метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;

- підприємства, що здійснюють некомерційне господарюван­ня — самостійну систематичну господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів

без мети одержання прибутку;

2) за формою власності:

- приватне підприємство — діє на основі приватної власності

громадян чи суб'єктів господарювання (юридичної особи);

- підприємство колективної власності — діє на основі колек­тивної власності;

- комунальне підприємство — діє на основі комунальної влас­ності територіальної громади;

- державне підприємство — діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності, — діє

на базі об'єднання майна різних форм власності;

3) за способом утворення та формування статутного фонду:

- унітарне підприємство — створюється одним засновником,

який виділяє необхідне для того майно, формує відповід­но до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї),

затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або

через керівника, який ним призначається, керує підприєм­ством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства;

До унітарних підприємств належать: державні, комунальні під­приємства, підприємства, засновані на власності об'єднання грома­дян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

- корпоративне підприємство — утворюється двома або біль­ше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав.

До корпоративних підприємств належать: кооперативні підпри­ємства, господарські товариства, інші підприємства, у тому числі за­сновані на приватній власності двох та більше осіб.

4) за кількістю працюючих та валового доходу:

- мале підприємство — середньооблікова чисельність працю­ючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн гривень;

- велике підприємство — середньооблікова чисельність пра­цюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, по­слуг) за рік перевищує суму 100 млн гривень;

- середнє підприємство — до цього виду відносяться усі інші підприємства, які не можуть бути віднесені до малих та ве­ликих;

5) відповідно до залежності від іншого підприємства:

- незалежне підприємство — підприємство, у якого відсутня залежність від інших підприємств;

- дочірнє підприємство — підприємство, у якого існує проста залежність від іншого підприємства — прийняття рішень, які повинні відповідно до закону та/або установчим до­кументам прийматися кваліфікованою більшістю голосів, може блокуватися іншим підприємством — або вирішаль­на — встановлення відносин контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління;

6) за участю іноземців:

- підприємства з іноземними інвестиціями — в статутному фонді підприємства не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція;

- іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підпри­ємство, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придба­не повністю у власність цих осіб.

Особливості організації фінансів на підприємствах залежно від організаційно-правової форми слід розглядати з позицій порядку створення, умов формування статутного фонду, особливостей відпо­відальності засновників і підприємства, організації управління, прав засновників, а також особливостей організації фінансової роботи.

Приватне підприємство діє на основі приватної власності од­ного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Засновники приватного підприємства не несуть відповідальнос­ті за зобов'язаннями підприємства, і навпаки. Основним органом управління є засновники або призначений ними директор. Засновни­ки приватного підприємства мають право на управління підприєм­ством, отримання прибутку, при цьому права визначаються установ­чими документами.

На приватному підприємстві перевага віддається поточній фінан­совій роботі, підприємства залежно від виду діяльності можуть засто­совувати спрощену системи звітності та оподаткування.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у держав­ній власності і закріплюється за підприємством на умовах господар­ського відання (комерційне) та оперативного управління (некомер- ційне).

Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника або органу влади, до сфери управління якого воно входить. Керівник державного унітарного підприємства призначається органом, до сфери управління якого входить підпри­ємство, який підзвітний цьому органу.

Напрями фінансової роботи, що ведеться на підприємстві, визна­чаються засновниками, її особливості залежать від типу підприєм­ства (комерційне або некомерційне). Слід зазначити, що підприєм­ства, в яких 50% акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірні підприємства зобов'язані складати фінансові плани за встановленою формою і погоджувати їх з Міністерством фінансів України.

Державне комерційне підприємство — це суб'єкт підприєм­ницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємни­цтва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належ­ним йому майном на праві господарського відання.

Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства визначається законом, а майно передається на умовах господарського відання.

Держава та орган, до сфери управління якого входить держав­не комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями. Керівник державного комерційного підприємства

призначається органом, до сфери управління якого входить підпри­ємство, який підзвітний цьому органу.

Засновники доводять до державного комерційного підприємства державне замовлення та державне завдання, визначають перспекти­ви соціального та економічного розвитку.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міні­стрів України у галузях народного господарства, в яких:

- законом дозволено здійснення діяльності лише державним під­приємствам;

- основним споживачем продукції (> 50,0%) є держава;

- неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

- переважаючим є виробництво суспільно необхідної продукції,

яке за своїми умовами чи характером потреб не може бути рен­табельним;

- приватизацію майнових державних комплексів заборонено за­коном;

- майно закріплюється на праві оперативного управління.

Джерелами майна казенних підприємств можуть бути державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його ство­рення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції підпри­ємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету; кредити банків.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні, у разі їх недостат­ності — держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, затверджує статут підприємства, призначає керівника, дає дозвіл на здійснення господарської діяльності, визначає види про­дукції, на виробництво та реалізацію якої поширюється цей дозвіл.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство,

визначає виробниче завдання та доводить його до казенного підпри­ємства, здійснює контроль за використанням та збереженням майна, виступає гарантом при отриманні кредитів.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетент­ним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Мінімальний розмір статутного фонду комуналь­ного унітарного підприємства встановлюється місцевою радою, май­но перебуває у комунальній власності і закріплюється за підприєм­ством на умовах господарського відання (комерційне) і оперативного управління (некомерційне). Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Керівник комунального унітарного підприємства призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, який під­звітний цьому органу. Уповноважений орган призначає керівника, здійснює реорганізацію або ліквідацію та визначає основні напрями діяльності.

Господарські товариства створюються юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприєм­ницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До них відносяться акціонерні товариства, товариства з обмеженою відпові­дальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитні та повні товариства.

Статутний фонд акціонерних товариств поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товари­ства можуть бути відкритими — акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, відчуження акцій не потребує згоди інших акціонерів, а також закритими — акції роз­повсюджуються серед засновників або заздалегідь визначеного кола осіб. Розмір статутного капіталу акціонерного товариства складає не менше 1250 мінімальних заробітних плат на день створення, при цьо­му термін відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців, і за цей період має бути розповсюджено не менше 60,0% акцій.

Засновники акціонерного товариства несуть солідарну відпо­відальність за зобов'язаннями товариства у межах належних акцій. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Виконавчий орган може бути як колегіальним (правління або рада директорів), так і одноосібним (голова правління). Окрім того, в акціонерних товариствах створюється контролюючий орган — реві­зійна комісія. Засновники акціонерного товариства мають право на управління, частку прибутку, частку майна у разі ліквідації.

В акціонерних товариствах фінансова робота є різноманітною, окрім того, провадиться діяльність товариства як емітента цінних па­перів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю статутний фонд по­ділений на частки, розмір яких визначається установчими докумен­тами, його розмір складає як мінімум 100 мінімальних заробітних плат на день створення, при цьому до перших установчих зборів за­сновники повинні внести не менше 30,0% вкладу. Їх відповідальність обмежується належними їм паями. Вони мають право на управління та отримання прибутку відповідно до внесених часток.

Обсяг та характер фінансової роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю залежить від рівня розвитку підприємства, стадії розвитку, виду діяльності.

Товариство з додатковою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими доку­ментами. Товариство з додатковою відповідальністю фактично є під­видом товариства з обмеженою відповідальністю: різниця в тому, що у разі потреби учасники несуть додаткову відповідальність пропо­рційно внесків.

Засновники несуть відповідальність у межах належних внесків, у випадку їх недостатності — майном в однаково кратному розмірі до розміру паю, їхня відповідальність — солідарна.

Створення і функціонування командитного товариства перед­бачає, що один або декілька учасників (повні учасники) від імені товариства здійснюють підприємницьку діяльність і несуть відпові­дальність за зобов'язаннями всім майном, інші учасники (вкладники) обмежуються внесенням вкладів.

Для командитних товариств не визначені вимоги щодо мінімаль­ного розміру статутного фонду, при цьому сукупний розмір повних учасників не може перевищувати 50,0% майна, а на момент реєстрації вони вносять не менше 25,0% внеску. Повні учасники несуть відпо­відальність усім майном, а вкладники — у межах вкладів. Управління

командитним товариством здійснюють повні учасники за згодою між партнерами. Право на управління мають повні учасники, вкладни­ки — виключно за дорученням, право ж на отримання прибутку ма­ють всі учасники.

Повне товариство передбачає, що всі учасники відповідно до укладеного між ними договору здійснюють діяльність від імені то­вариства і несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями усім майном. Для цього виду господарських товариств відсутні вимо­ги щодо мінімального розміру статутного фонду. Засновники повно­го товариства несуть відповідальність у межах належних внесків, у разі їх недостатності усім майном. Управління повним товариством здійснюється за згодою між партнерами. Право на управління та отримання прибутку мають всі учасники повного товариства.

Особливості фінансової роботи товариств з додатковою відпові­дальністю, командитних та повних товариств визначаються тими ж чинниками, що й товариства з обмеженою відповідальністю.

8.4.